Рішення

від 03.08.2015 по справі 911/2714/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/2714/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі:

1. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та

2. Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Селянського (фермерського) господарства «Садівниче»

про стягнення 39177,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Кулішенко О.Ю., посв. № 016277

від позивача-1 : не з'явився

від позивача-2 : Доній О.О., довір. № 12 від 09.04.2015 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Прокурор Білоцерківського району Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач-1) та Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач-2) до Селянського (фермерського) господарства «Садівниче» (далі - відповідач) про стягнення 39177,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 31-08 від 23.12.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в частині повернення коштів за встановленим графіком згідно умов договору, у зв'язку з чим прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 30000,00 грн. основного боргу, 2625,00 грн. 3% річних, 6552,00 грн. інфляційних втрат.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 16.07.2015 р. та 03.08.2015 р. прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали. Представник позивача-1 у судові засідання не з'являвся.

Відповідач у судові засідання 16.07.2015 р. та 03.08.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.12.2008 р. між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством «Садівниче» було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 31-08, відповідно до п. 1.1 якого Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ «Садівниче» в сумі 100000,00 грн., а СФГ «Садівниче» зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову допомогу (підтримку) у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору.

Підпунктом 3.4.2 п. 3.4 договору передбачено, що СФГ «Садівниче» зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 20.11.2009 р. - 30000,00 грн., до 20.11.2010 р. - 30000,00 грн., до 23.12.2011 р. - 40000,00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п.п. 7.1 та 7.2 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині надання відповідачу фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 366 від 26.12.2008 р., оригінал якого було оглянуто судом.

Відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги належним чином не виконав, оскільки повернув лише частину фінансової допомоги в сумі 70000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку Київського відділення Укрдержфонду у ГУДКСУ від 11.08.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 28.09.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 01.11.2010 р. на суму 30000,00 грн., від 14.11.2014 р. на суму 10000,00 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 30000,00 грн.

18.04.2013 р., 18.10.2013 р. та 04.07.2014 р. позивачем-2 було надіслано відповідачу претензії № 53/061-10, № 53/121-10 та № 53/084-10, згідно яких позивач-2 інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Відповіді на зазначені вище претензії отримано не було, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 30000,00 грн. заборгованості з повернення фінансової допомоги, яка мала бути сплачена відповідачем у 2009-2011 рр. згідно договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів сплати коштів згідно договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 31-08 від 23.12.2008 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено в сумі 2625,00 грн., а інфляційні втрати - в сумі 6552,00 грн. за період з 23.12.2011 р. до 01.12.2014 р. на суму 30000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також що відповідно до пп. 3.4.2 п. 3.4 договору СФГ «Садівниче» зобов'язувалось повернути кошти 23.12.2011 р., судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги починається з 24 .12.2011 р.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги та періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, заявлених прокурором до стягнення, розмір інфляційних втрат становить 6480,00 грн., а розмір 3% річних становить 2648,22 грн. Проте, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню судом в межах розміру заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 2625,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно з п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Садівниче» (09145, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Іванівка, вул. Пролетарська, 1, код 31712857) на користь Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. В. Васильківська, 13, кв. 219, код 20077542) - 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. 3% річних та 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Садівниче» (09145, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Іванівка, вул. Пролетарська, 1, код 31712857) в дохід Державного бюджету України - 1823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 64 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 10.08.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна