Рішення

від 03.08.2015 по справі 916/2261/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2015 р.Справа № 916/2261/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ігромікс"

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Безпечна А.В. - довіреність № 07-06/27а від 23.03.2015р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „Теплодаренерго" , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) „Ігромікс" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 33 929 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 249 грн. 86 коп., інфляційних втрат у сумі 5 401 грн. 79 коп., пені у сумі 4 115 грн. 10 коп. та штрафу у розмірі 831 грн. 89 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач про місце та дату судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але, судову кореспонденцію повернуто поштою із зазначенням про відсутність такої організації за зазначеною адресою. До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі. За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про місце та дату судових засідань , та розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст..75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03 жовтня 2005р. між ТОВ „Теплодаренерго" (Енергопостачальна організація) та ТОВ „Ігромікс" (Абонент) був укладений Договір № 36/05-Т на користування тепловою енергією в гарячій воді, згідно якого сторони домовилися про відпуск та споживання теплової енергії в гарячій воді для опалення приміщень загальною площею 231,7 кв.м , що знаходяться в боку обслуговування гуртожитку 88 за адресою: м.Теплодар, вул..Єнергетиків, 88.

Договір набуває чинності з 01.10.2005р. та діє до 30.09.2006р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлене однією із сторін про його припинення або зміну умов договору , що не протирічать законодавству України . Згідно п.19 Договору припинення Договору не звільняє Абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.7 Договору розрахунок за теплову енергію здійснюється у грошовій формі до 10 числа місяця , що слідує за звітним , відповідно до чинних тарифів. За умовами п.8.1 Договору оплата за фактично спожиту теплову енергію здійснюється шляхом перерахування на банківський рахунок Енергопостачальної організації . При цьому, відповідно до п.8.2 Договору у випадку невиконання грошового зобов'язання сума боргу має бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , 3% річних по грошовому зобов'язанню та пені.

Позивач по справі зазначає, що він належним чином виконував свої зобов'язання щодо постачання теплової енергії, але абонент своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим, за період з 31.10.2014р. по 31.03.2015р. за ним утворилася заборгованість у сумі 33 929 грн. 61 коп. , яку позивач просить суд стягнути з відповідача .

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.. 277 Господарського кодексу України, яка передбачає, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Позивач також посилається на ч.6 ст.19 Закону України „Про теплопостачання" , згідно якої споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Крім того, відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається .

Позивач також зазначає, що згідно ст..625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 249 грн. 86 коп. за період з 11.11.2014р. по 10.04.2015р. та інфляційні у розмірі 5 401 грн. 79 коп. за період з 11.11.2014р. по 30.03.2015р.

Крім того, позивач зазначає, що згідно п.8.1 Договору у випадку прострочення Абонентом строку оплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% річних від суми невиконаного зобов'язання . На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 115 грн. 10 коп. за період з 11.11.2014р. по 10.04.2015р. та штраф у розмірі 831 грн. 89 коп.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Дослідивши матеріали справи, на підставі норм чинного законодавства України , суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця ж норма міститься у ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання" вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 , визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. П. 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2005р. між ТОВ „Теплодаренерго" (Енергопостачальна організація) та ТОВ „Ігромікс" (Абонент) був укладений Договір № 36/05-Т на користування тепловою енергією в гарячій воді, згідно якого сторони домовилися про відпуск та споживання теплової енергії в гарячій воді для опалення приміщень загальною площею 231,7 кв.м , що знаходяться в боку обслуговування гуртожитку 88 за адресою: м.Теплодар, вул..Єнергетиків, 88.

Відповідно до п.7 Договору розрахунок за теплову енергію здійснюється у грошовій формі до 10 числа місяця , що слідує за звітним , відповідно до чинних тарифів. За умовами п.8.1 Договору оплата за фактично спожиту теплову енергію здійснюється шляхом перерахування на банківський рахунок Енергопостачальної організації .

Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 13.06.2014р. №721 встановлено тариф на теплоенергію в гарячій воді у розмірі 1 480 грн. 76 коп. за 1 Гкал без урахування ПДВ. Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 28.11.2014р. №529 встановлено тариф на теплоенергію в гарячій воді у розмірі 1 758 грн. 91 коп. за 1 Гкал без урахування ПДВ. Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 27.02.2015р. №331 встановлено тариф на теплоенергію в гарячій воді у розмірі 2 051 грн. 34 коп. за 1 Гкал без урахування ПДВ.

За період з 31.10.2014р. по 31.03.2015р. позивач надав ТОВ „Ігромікс" теплову енергію у обсязі 18,7 Гкал на загальну суму 33 929 грн. 61 коп.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ,а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 33 929 грн. 61 коп. підлягає задоволенню.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. відповідно до п.8.2 Договору у випадку невиконання грошового зобов'язання сума боргу має бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , 3% річних по грошовому зобов'язанню та пені.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, та встановив, що він здійснений неналежним чином та позивачем при здійсненні даного розрахунку були допущені помилки.

З цих підстав судом було самостійно розраховано 3% річних та визначено їх розмір, а тому стягненню підлягає 3% річних за період з 11.11.2014р. по 10.04.2015р. у розмірі 248грн. 45коп.

Крім того, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних у розмірі 5 401грн. 79коп. за період заявлений до стягнення - з 01.11.2014р. по 31.03.2015р. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилки та здійснив невірний розрахунок, у зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок суми основної заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення, відповідно до якого сума інфляційного збільшення складає6 212грн. 01коп.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем до стягнення суму інфляційного збільшення у розмірі 5 401грн. 79коп.

Крім того, згідно п.8.1 Договору у випадку прострочення Абонентом строку оплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% річних від суми невиконаного зобов'язання .

За таких обставин, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені у розмірі 4 115грн. 10коп. за період заявлений до стягнення - з 11.11.2014р. по 10.04.2015р. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилки та здійснив невірний розрахунок, у зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок пені, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню становить 3 576грн. 86коп.

Що стосується вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 831 грн. 89 коп. , розрахованого виходячи 10% річних від суми невиконаного зобов'язання за період з 11.11.2014р. по 10.04.2015р. , то з цього приводу слід зазначити, відповідно до п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, розрахованого виходячи з 10% річних від суми невиконаного зобов'язання за період з 11.11.2014р. по 10.04.2015р., встановив,що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичну помилку, у зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок, відповідно до якого, штраф, розрахований виходячи з 10% річних від суми невиконаного зобов'язання за період з 11.11.2014р. по 10.04.2015р. становить 828грн. 18коп.

Відповідачем доказів належного виконання умов Договору до матеріалів справи не надано.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігромікс" (Одеська обл.., м.Теплодар, вул. Енергетиків, 88, код ЄДРПОУ 32169160 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго" (Одеська обл., м.Теплодар, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 32483079, р\р 26008311756101 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 33 929грн. 61коп., 3% річних у сумі 248грн. 45коп., інфляційні втрати у сумі 5 401грн. 79коп., пеню у розмірі 3 576грн. 86коп., штраф у розмірі 828грн. 18коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 804грн. 70коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 серпня 2015р.

Суддя Н.В. Рога