Рішення

від 20.01.2011 по справі 17/93-1935

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2011 р.Справа № 17/93-1935

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави, Міністерства палива та енергетики України, м. Київ в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м. Бережани Тернопільської області

про стягнення 42550,69 грн. заборгованості

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 01/44 від 11.01.11р.;

відповідача: ОСОБА_2, керівник, протокол зборів засновників № 1 від 08.07.10р.;

прокурор: Житовецька О.А., старший помічник транспортного прокурора, посвідчення № 62 від 27.10.08р.;

Представникам сторін та прокурору роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81 1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.

Тернопільський транспортний прокурор, звернувся 06.12.2010р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави -Міністерства палива та енергетики України, м. Київ, в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м. Бережани Тернопільської області, про стягнення 42550,69 грн. заборгованості згідно договору на постачання і транспортування природного газу №01/В-002 від 30.09.2010р., з яких: 42242,05 грн. заборгованості за використаний природний газ, 258,68 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань та 49,95 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору на постачання і транспортування природного газу №01/П-006 від 01.09.2010р.; розрахунками суми позову; копією акту приймання-передачі природного газу за вересень 2010 року; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.12.2010р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 18.01.2011р. у зв'язку з заявленим відповідачем клопотанням; в судовому засіданні 18.01.2011р. оголошувалася перерва до 15:30 год. 20.01.2011р. для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Як вбачається з поданої позивачем заяви від 18.01.2011р. до матеріалів справи долучено копію договору на постачання і транспортування природного газу №01/В-02 від 30.09.2010р. на підставі якого відповідачу надавалися послуги з постачання та транспортування природного газу в жовтні 2010р. Зазначено, що договір №01/П-006 від 01.09.2010р. долучено прокуратурою помилково.

Окрім того, в ході розгляду справи позивачем подано заяву від 20.01.2011р., у відповідності до якої, зазначивши про добровільну сплату відповідачем боргу в сумі 42242,06 грн., просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за використаний відповідачем природний газ в жовтні 2010р.

В решті позову позивач та прокурор позовні вимоги підтримали, просили стягнути пеню та 3% річних.

Відповідачем в судовому засіданні підтверджено сплату основного боргу, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень №551 від 30.12.2010р. (на суму 22242,05 грн.) та №520 від 30.11.2010р. (на суму 20000,00 грн.).

Окрім того, в судовому засіданні ТОВ "Бережанський цегельний завод "Керамік" просило відмовити у стягненні штрафних санкцій з огляду на скрутне фінансове становище Товариства та зважаючи на сплату відповідачем повністю суми основного боргу .

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, думку прокурора, суд встановив:

30 вересня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік" , як Покупцем, укладено договір на постачання і транспортування природного газу за № 01/В-02 (далі Договір).

У відповідності до п.п. 1.1., 2.1.1., 2.2.2 та 6.1. Договору Постачальник зобов'язувався поставити природний газ в мережі Покупця згідно реєстрів розподілу лімітів природного газу, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах і в строки, визначені договором, а саме: грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Термін дії договору погоджений сторонами у п. 11.1. Договору, а саме: до 31.12.2010р.

Згідно п. 3.2. Договору фактична кількість поставленого природного газу визначається на підставі щомісячних актів фактичного споживання природного газу, які підписуються Покупцем та Постачальником.

Відповідно до наданого позивачем акту прийому-передачі природного газу від 31.10.2010р., підписаного представниками сторін вбачається, що ВАТ "Тернопільгаз" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік" спожито у жовтні 2010р. - 32169 куб.м. природного газу.

30.09.2010р. сторонами підписано доповнення №1 до договору №01/В-02, згідно якого п. 5.1. договору доповнено та визначено ціну природного газу в розмірі 3022,85 грн. за 1000 м 3 (з ПДВ), в тому числі 2624,64 грн. ціна природного газу (з ПДВ), 52,49 грн. -цільова надбавка до тарифу на природний газ 2% (з ПДВ), 64,92 грн. - тариф на постачання газу (з ПДВ), 258,36 грн. -вартість транспортування газу мережами постачальника (з ПДВ) та 22,44 грн. вартість транспортування газу мережами ДК «Укртрансгаз»(з ПДВ).

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору в частині оплати за поставлений йому природний газ згідно договору та надані послуги з постачання і транспортування природного газу.

Судом встановлено, і це не заперечено відповідачем у справі, що в порушення умов договору останній не виконував своїх зобов'язань, та не проводив в повному обсязі та у строки, визначені розділом 6 Договору розрахунків за газ, внаслідок чого станом на 29.11.2010р. (дата оформлення позовної заяви) сума заборгованості складала 42242,05 грн. (з урахуванням часткової сплати в період з 27.10.2010р. по 17.11.2010р. боргу в сумі 55000,00 грн., що підтверджується наданими прокурором розрахунками суми позову та підтверджено сторонами в судовому засіданні).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами немає розбіжностей щодо кількості та вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу у заявлений період (жовтень 2010р.).

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

З наданих в судовому засіданні пояснень представників сторін, заяви позивача від 20.01.2011р. та платіжного доручення №520 від 30.11.2010р. слідує, що відповідачем 30 листопада 2010р. частково погашено заборгованість за договором на постачання і транспортування природного газу №01/В-02 від 30.09.2010р. в сумі 20000,00 грн., а тому, беручи до уваги, що прокурор звернувся до господарського суду 06.12.2010р. (згідно штампу на поштовому конверті), тому суд вважає, що вимоги в цій частині позову є безпідставно заявленими, відтак, у їх стягненні слід відмовити .

Щодо позовних вимог про стягнення решти боргу (22242,05 грн.), то господарський суд, оцінивши подану позивачем заяву від 20.01.2011р., платіжне доручення №551 від 30.12.2010р., з яких слідує, що після подання позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік" сплачено борг за договором на постачання і транспортування природного газу №01/В-02 від 30.09.2010р., дійшов висновку про обґрунтованість клопотання позивача, тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача 22242,05грн. основного боргу підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір між сторонами в цій частині вимог, - відсутній.

Разом з тим, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору сторонами визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин справи, оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та поданий суду розрахунок пені за період з 11.11.2010р. по 23.11.2010р. (13 днів), виходячи з розміру простроченої в цей період заборгованості, що за підрахунками позивача становить 258,68 грн. , господарський суд, здійснивши власний перерахунок вважає дані вимоги такими, що підлягають до задоволення в заявленому розмірі, як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п. 7.2. договору, а також не суперечать чинному законодавству.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.11.2010р. по 23.11.2010р. (13 днів), виходячи з розміру простроченої в цей період заборгованості, що становить 49,95 грн. , суд, здійснивши власний розрахунок, вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими заявлені і такими, що відповідають вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, який передбачено нормами чинного законодавства.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надаючи правову оцінку запереченням відповідача щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних з огляду на скрутне фінансове становище відповідача та проведення оплати відповідачем основного боргу в добровільному порядку, суд вважає, що зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення Товариства від відповідальності у вигляді сплати пені та 3% річних, оскільки згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, у зв'язку з чим заперечення відповідача відхиляються судом як необґрунтовані.

Таким чином, позовні вимоги як підтверджені матеріалами справи, обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі підлягають до задоволення частково в розмірі 308,63 грн., з яких 258,68 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань та 49,95 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню до Державного бюджету України .

У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 2- 4 7 , 20, 22, 33, 34, 43, 49, 81 1 , п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м. Бережани Тернопільської області, вул. Рогатинська, 56, ідентифікаційний код 14057222:

- 258,68 грн. пені та 49,95 грн. - 3% річних, на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідент. код 03353503;

- 225,51 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України;

- 125,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31210264700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).

3. В частині стягнення 20000 грн. -відмовити.

4. В решті позову -припинити провадження у справі з-за відсутності предмету спору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання ) рішення "24" січня 2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик