Рішення

від 05.08.2015 по справі 922/3715/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р.Справа № 922/3715/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою вілповідальністю "Компрессорс Інтернешнл", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнський деревообробний комбінат", с. Привокзальне про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнський деревообробний комбінат" (відповідач) у якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 15 300,00 грн. та 30% річних в розмірі 15 376,11 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №213-13/СІ від 04.07.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 30.06.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2015 року.

Ухвалою від 20.07.2015 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 13 700,00 грн. основного боргу, 30% річних у сумі 15 376,11 грн. та судовий збір.

03.08.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №30912) у якій зазначено, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 3 290 грн. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 10 410,00 грн. та 30% річних у розмірі 15 376,11 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. Та надав клопотання у якому зазначає що у зв'язку із виробничою необхідністю позивач не має можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання та просить суд розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду та продовжує подальший розгляд справи із її урахуванням.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

04.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнський деревообробний комбінат" (відповідач) уклалено договір поставки №213-13/СІ, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити Обладнання, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити Обладнання згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 2.2, 2.3. договору постачальник здійснює поставку обладнання протягом 3 робочих днів від дати підписання даного договору. Датою поставки буде вважатися дата, вказана на видатковій накладній.

Сторони у п. 3.1. погодили, що покупець здійснює оплату обладнання за даними договором частинами у такий спосіб:

- протягом тридцяти календарних днів від дати поставки обладнання покупець перераховує на поточний рахунок постачальника 50% вартості обладнання, що складає 61 500,00 гривень, включаючи ПДВ.

- протягом шістдесяти календарних днів від дати поставки обладнання покупець перераховує на поточний рахунок постачальника решту 50% вартості обладнання, що складає 61 500,00 гривень, включаючи ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договором було передано обладнання відповідачу на загальну суму 123 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1609 від 05.07.2013 року, яке отримано представником відповідача по довіреності № 45 від 5.07.2015 року (а.с. 14-15).

Проте в порушення п. 3.1 договору, відповідачем частково здійснено оплату за поставлене обладнання на загальну суму 112 590,00 грн., у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у суму 10 410,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

За твердженням позивача, оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, а саме частково не здійснив оплату обладнання в сумі 10410,00 грн. це стало підставою для звернення останнього до суду.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та відповідно до умов договору (п. 4.7 договору) нарахував на суму прострочену суму заборгованості 30% річних у сумі 15 376,11 грн. за період з 29.10.2013 року по 05.06.2015 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем в порушення умов договору поставки № 213-13/СІ від 04.08.2013 року, не сплачено вартість отриманого обладнання, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 10 410,00 грн. та позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 10 410,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими до суду доказами та підлягають задоволенню.

Окрім заявленої до стягнення суми основного боргу позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, та у відповідності до п. 4.7 договору заявлено до стягнення 15376,11 грн. 30 % річних.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 4.7. договору сторони узгодили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання більш ніж на 30 календарних днів, покупець забов'язаний у відповідності до ст.625 ЦК України виплатити постачальнику суму боргу, з урахуванням 30 % річних від простроченої суми.

Як свідчать матеріали справи, позивачем правомірно нараховано відсотки від простроченої суми та вірно обрано період з 29.10.2013 року по 05.06.2015 року щодо нарахування 30 % річних що не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення 15376,11 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 546, 548, 610, 611, 625, 627, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнський деревообробний комбінат" (63013, Харківська обл., Валківський р-н, с. Привокзальне, вул. Привокзальна, 13-Р, п/р 2600601438981 в ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, ЄДРПОУ 37447222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (04086, м.Київ, вул. Петропавлівська, 54-А, п/р 26006962497675 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ в м.Києві", МФО 334851, ЄДРПОУ 33104260) суму основного боргу у розмірі 10 410,00 грн., 30% річних у розмірі 15 376,11 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова