Постанова

від 25.08.2009 по справі 2а-3280/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року                                                                         

Справа №2а-3280/09/0870

       (16 год. 50 хв.)

Запорізький

окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щербака А.А., при

секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфікс» до

Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про

скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2009 року №

0000922310/0/0.

ВСТАНОВИВ:

До  Запорізького окружного адміністративного суду

надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю

«Інфікс» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької

області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2009 року №

0000922310/0/0.

Позивач в

позовній заяві зазначив, що він не згодний із зменшенням відповідно до акту

планової перевірки №068/23-108/31850171 від 08.04.2009 року податкового кредиту

податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 715 644 грн. 00 коп. ТОВ

«Інфікс» вважає, що формування податкового кредиту відбулося відповідно до норм

чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість». Вказує, що існування у фізичної особи - постачальника можливих

порушень податкового законодавства з податку на додану вартість є підставою

застосування до нього заходів по донарахуванню та стягненню відповідної суми

податку, але Закон не визначає це як підставу для внесення змін в податковий

облік покупця. Також Законом не передбачена можливість відшкодування податкових

зобов'язань платника податку за рахунок інших платників податку.  Просить скасувати податкове

повідомлення-рішення від 12.05.2009 р. № 0000922310/0 за порушення вимог Закону

України «Про податок на додану вартість» в частині донарахування основного

платежу у розмірі 452 955 грн. 00 коп., та в частині донарахувань штрафної

(фінансової) санкції у розмірі 226 478 грн. 00 коп.

У судовому

засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав додаткове

нормативне обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві. Вказує, що о

днією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на

додану вартість є оплата цих сум до Державного бюджету України. Разом з тим.

Закон України «Про ПДВ» не забороняє включати до податкового кредиту і суми

нарахованого ПДВ за правилом першої події, визначеному у п.7.5 ст. 7 цього

Закону. Перерахуванню до бюджету кожним з платників податку в «ланцюгу» купівлі

- продажу підлягає позитивна різниця між податковими зобов'язаннями та

податковим кредитом, визначена на підставі правил «першої події» як для

податкових зобов'язань, так і для податкового кредиту.також зазначає, що Закон

України «Про ПДВ» не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного

відшкодування ПДВ з фактичним внесенням до бюджету його постачальниками.

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник

відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, вважає його

безпідставним. Заперечення обґрунтовує тим, що за результатами планової виїзної

перевірки ТОВ «Інфікс» встановлено взаємовідносини позивача з приватним

підприємцем ОСОБА_1. Перевіркою також встановлено фактичну безтоварність

операцій поставки між зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності.

Вказує, що Враховуючи невідповідність показників задекларованих податкових

зобов'язань ПП ОСОБА_1 показникам податкового кредиту ТОВ «Інфікс» по взаємовідносинам

із вказаним СГ ПП ОСОБА_1 не виконано основні умови порядку утримання, сплати

(нарахування) та перерахування до бюджету податку на додану вартість. Тобто

суми ПДВ по податковим накладним, які виписані ПП ОСОБА_1 на товари для ТОВ

"Інфікс" в сумі, що перевищує податкове зобов'язання продавця та є

складовою податкового кредиту покупця були виписані в порушення вищенаведених

норм чинного податкового законодавства, та не підтверджують факту поставки

товару.

Розглянувши

наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані

докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом

встановлено, що ТОВ «Інфікс» є юридичною особою, ідентифікаційний код 31850171,

зареєстроване як платник загальнообов'язкових податків і зборів у Бердянській

ОДПІ за №2508 від 31.01.2002 року, є платником податку на додану вартість

(свідоцтво № 11410095 від 03.06.2004 року.

З 16.03.2009

року по 03.04.2009 року після надсилання повідомлення №4400/10/23-212,

отриманого головних бухгалтером позивача та на підставі направлень №220240 від

16.03.2009 року та №220240/1 від 27.03.2009 року Бердянською ОДПІ була

проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Інфікс» за період з

01.10.06р. по 31.12.08р. за результатами якої складений акт №

068/23-108/31850171 від 08.04.09р. Перевіркою встановлені порушення

підприємством вимог п.1.3 ст.3, п.п.7.2.3., п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1

п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

№168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого

занижено ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 452 955 грн.   В

зв'язку з чим, за результатами перевірки прийняте податкове

повідомлення-рішення № 0000922310/0 від 12.05.09р. на суму 679 433 грн. в тому

числі основного платежу - 452 955 грн., штрафних санкцій - 226 678 грн.

Суд не може

погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції з купівлі-продажу

електрообладнання та нафтопродуктів з ПП ОСОБА_1 задекларовані на підставі

первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних, оформлених

невстановленими особами. Наявність у покупця належно оформлених документів, які

відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для

віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями

податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового

кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не

відповідають дійсності.

Відповідно

до пп.7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань

продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю,

копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є

звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно

до п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА

України від 30.05.1997 року №165, сплачена (нарахована) сума податку на додану

вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань

з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових

накладних. Таким чином у продавця виникає право на податковий кредит у момент

виникнення податкових зобов'язань у продавця.

Згідно з

пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не

підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами

згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли

на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми

податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не

підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,

нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим

підпунктом документами.

Пп.7.7.1 п.

7.7 зазначеної статті визначає, що сума податку, що підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як

різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та

сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При

позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,

така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені

законом для відповідного податкового періоду.

При

від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,

така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що

виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або

відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В той же

час, наведена вище норма п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» крім

визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий

кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й

такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум

податку.

Відповідно

до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7  Закону «Про ПДВ»

суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та

використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану

вартість згідно з цим Законом.

Тобто,

Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум

до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до

Державного бюджету України.

Висновок про

те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету

базується по самій суті поняття податку, його основної функції - формування

доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу

України), а також з поняття платника податку згідно п.1.3 ст.1 Закону «Про

ПДВ», як особи, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та

внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Судом

встановлено, що позивач мав взаємовідносини з приватним підприємцем

ОСОБА_1(АДРЕСА_1) з якою уклав декілька договорів поставки. На виконання умов

договорів ПП ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р. виписала

(надала) документи на поставку товарів (кабель, дріт, електротовари, оливи,

мастила, інше) на користь ТОВ «Інфікс» на загальну суму 9 686 755,79 грн. (в

т.ч. ПДВ -1 614 459,25 грн.). на які виписано видаткові накладні та податкові

накладні, суму 9 681 236,07 грн. (в т.ч. ПДВ -1 613 539,21 грн.).

не було

надано документів, що підтверджують природу походження відвантаженого товару,

фактичне транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей

(товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, довіреності тощо), умови

такого транспортування.

Якщо

звернутись до податкових накладних то можна встановити, що вони виписувались ПП

Кайдою О.В. майже не щодня(за місяць - 20-25 шт.), а іноді і по декілька разів

на день. Слід зазначити що згідно даних бухгалтерської звітності, ТОВ «Інфікс»

не має складських приміщень у м. Бердянську чи в смт. Чернігівка. В подальшому

основними покупцями придбаної ТОВ «Інфікс» продукції є підприємства м. Києва.

Якщо узагальнити ці дані виходить що ТОВ «Інфікс» майже щодня придбавав

невеликі партії продукції і якимось чином по 20-25 разів на місяць перевозив їх

до м. Києва на відстань близько 800 км, при чому жодного разу не складаючи

товарно-транспортних документів.

Згідно

договорів № 0601/1 от 01.06. 2006 р, № 0108/1 от 08 .01. 2008 р. поставка товарів

ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інфікс» здійснювалась на умовах: п.п.2.2 договорів

«Поставка продукции производится в соответствии с "Инкотермс-2000"

п.2.6 договорів «В случае осуществления доставки автотранспортом в порядке

самовьівоза из путала. согласованного с "Поставщиком", датой отгрузки

считается дата заполнения товарно-трансіюеям» документов в месте отгрузки...»

Згідно з

правилами «Інкотермс», «Покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ

від продавця, що є доказом поставки».

Якщо товар

доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна

накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України,

Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346. У ній повинні бути

відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача

(стосовно фактичного отримання товару).

Крім того

протягом періоду, що перевірявся товариством було реалізовано наливом (без

зазначення тари) олив та мастил на загальну суму 763 649,61 грн., для зберігання

та перевезення яких необхідні спеціальні ємності.

Приватний

підприємець ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, на податковомуобліку перебувала з

23.05.2006р. за № 2097, ліквідована 12.01.2009 р. за рішенням суду. Так, згідно

постанови Чернігівського районного суду від 12.01.2009 р. по справі № 2-а-1/09

визнано недійсними реєстраційні документи ПП ОСОБА_1 код НОМЕР_1. ВПМ

Пологівської МДПІ порушено кримінальну справу згідно ч.3 ст.212 КК України

24.02.2009 р. № 140912.

Судом в

справі № 2-а-1/09 встановлено, що ОСОБА_1 створила фіктивне підприємництво, що

підтверджується її власними поясненнями. Крім того встановлено, що у ОСОБА_1

при створенні суб'єкта підприємницької діяльності була відсутня мета на

здійснення такої діяльності, оскільки вона сама працює на іншому підприємстві і

підприємницькою діяльністю не займалась взагалі. ОСОБА_1 зареєструвалась за

винагороду у сумі 400 грн.

Згідно

інформації Пологівської МДПІ дані податкової звітності ПП ОСОБА_1 не

відповідають даним податкової звітності позивача.

Слід також

зазначити що, згідно наданої податкової звітності ТОВ «Інфікс» у платника

податків відсутні транспортне та торгівельне обладнання, необхідні для

здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Акти

приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та

отримання ТМЦ від ПП ОСОБА_1 у ТОВ «Інфікс» відсутні трудові ресурси у ТОВ

«Інфікс», які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та

відвантаження її покупцю, відсутні також.

За змістом ч.1

ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне

заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а

отже, згідно з ч. 2 зазначеної статті є нікчемним. Ч.2 ст. 215 Цивільного

кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

А у відповідності з ч.1 ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює

юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки, не

встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з

відсутністю  актів приймання-передачі

товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, належні умови

зберігання товарів. Таким чином, операції не підтверджуються стосовно врахування

реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових

ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно

необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що

свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської,

економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих

активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд також

бере до уваги той факт, що позивач протягом тривалого часу придбавав товари

(нафтопродукти та електрообладнання) у посередника, який систематично не

сплачує податки, діяльність якого має ознаки фіктивності, не звітує про свою

діяльність, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї

причетності до їх діяльності.

Таким чином,

суд приходить до висновку, що укладені між ТОВ «Інфікс» та ПП ОСОБА_1 договори

є нікчемними,  атому не тягнуть за собою

ніяких правових наслідків, крім тих, що випливають з їх нікчемності. Крім того,

діяльність ТОВ «Інфікс» при укладанні договору з ПП ОСОБА_1 була спрямована на

здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, так як ПП

ОСОБА_1 не виконувало своїх податкових зобов'язань. Тобто, суд приходить до

думки, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість у сумі452

955 грн..

Відповідно

до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», у разі коли

контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання

платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б"

підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, (за результатами проведення

документальної перевірки) такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у

розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового

зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку,

збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який

припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає

отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого

органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,

незалежно від кількості податкових періодів, що минули

Тобто, суд

приходить до думки, що Бердянською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням

№0000922310/0/0 від 12.05.2009 року були правомірно нараховані штрафні санкції

у розмірі 50% від суми заниження ПДВ, а саме 226 478 грн. 00 коп.

Таким чином,

суд приходить до висновку, що податковим органом доведено безтоварність

операцій між ТОВ «Інфікс» та ПП ОСОБА_1, отже доведено і правомірність

донарахування зобов'язання з податку на додану вартість і визначення штрафних

санкцій. Отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають

На підставі

викладено, ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У

задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного

суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному

обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з

одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Постанова

набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне

оскарження чи апеляційної скарги.

Повне

рішення виготовлено 31 серпня  2009 року.

Суддя                                 А.А. Щербак