Ухвала

від 04.08.2015 по справі 591/7023/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/7023/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І. Номер провадження 22-ц/788/1117/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 55

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Гагіна М. В. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»

про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2015 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Представник позивача з цим рішенням не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує, що питання виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку після його звільнення з роботи є спірним, а тому факт такої виплати не може підтверджуватися чи спростовуватися за наслідками перевірки інспекцією з питань праці, а має бути вирішене судом. Крім того, суд не надав належної оцінки Акту перевірки та не витребував його оригінал. Вказує, що виплачені в квітні та червні 2008 року суми є додатковою заробітною платою позивача, а не компенсацією за невикористану відпустку, про надання чи компенсацію якої відповідні накази відповідачем також не видавалися. Крім того, заявлені в позові вимоги строком звернення до суду відповідно до ст. 233 КЗпП України не обмежуються.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, представника відповідача Балаценка М.І., який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 01 грудня 2004 року працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» (далі - ТОВ «Конкорд Капітал») на посаді менеджера по роботі з фізичними особами, з 03 травня 2007 року - фахівцем з професійної діяльності з цінними паперами, а з 01 квітня 2008 року на підставі наказу №13 від 01.04.2008 року переведений на посаду директора Запорізької філії ТОВ «Конкорд Капітал». На підставі наказу № 85-К від 23 червня 2008 року звільнений з займаної посади з 23 червня 2008 року за власним бажанням (а.с. 5, 6).

З особової картки позивача вбачається, що за весь період його роботи відпустка йому не надавалася, трудову книжку він отримав у день звільнення, 23 червня 2008 року (а.с. 7).

З копій розрахункових листів та платіжних відомостей, які зберігаються на підприємстві, вбачається, що ОСОБА_3 у квітні 2008 року була нарахована та виплачена компенсація за не використані відпустки за період його роботи з 2004 по 2008 роки у сумі 13670 грн., а у червні 2008 року - за 2008 рік у сумі 5360,52 грн. Кількість днів невикористаної відпустки в них не зазначено (а.с. 79, 87, 89, 91).

На виконання вимог ухвали місцевого суду від 27 березня 2015 року, якою було задоволено клопотання позивача, територіальною державною Інспекцією з питань праці у м. Києві проведена перевірка ТОВ «Конкорд Капітал» щодо правильності нарахування ОСОБА_3 належних сум до виплати під час виконання ним трудових обов'язків, після звільнення його з посади директора Запорізької філії з 23 червня 2008 року.

Актом перевірки встановлено, що при звільненні позивача йому виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки (а.с. 200-223).

З листа Інспекції з питань праці вбачається, що за період роботи позивача в ТОВ «Конкорд Капітал» відпустка йому не надавалася, проте 29 квітня 2008 року йому була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 2004 по 2008 роки у сумі 13670 грн.

27 червня 2008 року позивачу виплачена компенсація за невикористані 5 днів відпустки у сумі 5362,52 грн. (а.с. 185).

Зі звіту ліквідатора Запорізької філії ТОВ «Конкорд Капітал» від 09 жовтня 2008 року щодо стану заборгованості із заробітної плати та інших виплат вбачається, що борги, як по заробітній платі, так і по компенсаціям за невикористану відпустку, відсутні (а.с. 49).

З наданого відповідачем на вимогу суду за задоволеним клопотанням позивача розрахунку компенсації вбачається, що кількість днів невикористаної відпустки за період з 01.12.2004 року по 31.03.2007 року склав 80 днів, а з 01.04.2008 року по 23.06.2008 року - 5 днів. Розмір компенсації за 80 днів невикористаної відпустки склав 10053 грн. 60 коп., а фактично за розрахунковими листками - 13670 грн., за 5 днів - 1621 грн. 05 коп., а фактично - 5360 грн.

З пояснень представника відповідача вбачається, що виплата компенсації за невикористані відпустки у квітні 2008 року була здійснена бухгалтерією помилково на підставі наказу про переведення позивача на посаду директора, а в червні 2008 року - на підставі наказу про його звільнення.

Розміри посадових окладів позивача згідно з затвердженими штатними розкладами на посаді фахівця з професійної діяльності з цінними паперами складали у січні і березні 2008 року 3040 грн., у лютому 2008 року 8000 грн., а на посаді директора Запорізької філії у квітні - червні 2008 року - 9240 грн. В таких же розмірах передбачався і місячний фонд його заробітної плати.

Правильно і з достатньою повнотою встановивши вказані факти на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем доведена, а позивачем не спростована, відсутність заборгованості перед ОСОБА_3 за невикористані ним відпустки, оскільки відповідна компенсація у квітні та червні 2008 року йому була виплачена у повному обсязі, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані відпустки, і, нерозривно пов'язаних з ними, про стягнення середнього заробітку за час затримки компенсації за невикористані відпустки при звільненні та відшкодування моральної шкоди за їх безпідставністю. При цьому суд першої інстанції зайво послався ще й на порушення позивачем строків звернення до суду, однак воно не впливає на правильність вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: