Постанова

від 14.04.2011 по справі 2а-2318/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-2318/10/0770

Рядок статзвіту № 3.7.2

Код - 11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцької Н.Д. за участю секретаря судового засідання Сідей І.І. сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника прокуратури: ОСОБА_1

позивача: представника ОСОБА_2

відповідача: представник ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі -Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та його структурного підрозділу територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до ОСОБА_4. про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 20 квітня 2011 року.

Хустський міжрайонний прокурор звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головної держаної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області (далі -позивач, ТУ ГДІнАТ в Закарпатській області) до приватного підприємця ОСОБА_4, яким просить стягнути суму фінансових санкцій 1700 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 26.01.2010 року щодо відповідача було винесено постанову про застосування фінансових санкцій на суму 1700 гривень за порушення 26.01.2010 року у м.Мукачево по вул.Матросова вимог ст.60 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» , позаяк він здійснював надання послуг з перевезення 6 пасажирів без договору із замовником та ліцензійної картки.. Фінансові санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачені. За наведених вище мотивів, просить Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, просять позов задовольнити та стягнути з відповідача 1700 грн.. застосованих штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, згідно якого позов не визнав та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки при винесенні такої порушено вимоги законодавства, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за період до 31 грудня 2010 року", Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено застосування штрафів за перевезення пасажирів за плату, але факт перевезення відповідачем пасажирів за плату не встановлено, крім того, відповідачем перевозились члени сім'ї та знайомі, що виключає надання платних послуг). Крім того, постанова прийнята з порушенням встановленого порядку (щодо неповідомлення про дату та час розгляду справи, не направлення постанови, чим відповідач позбавлений права на її оскарження).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті№ 1190 від 08.09.2004р. Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 888 від 14.12.2005р. встановлено, що територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі - територіальні управління) в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.

Пунктом 4 "Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті", передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.

Згідно вимог пункту 8 цього ж Положення № 1190, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 р. № 888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 р. за № 1573/11853 . Наказом начальника ГДІАТ - Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28.02.2005 року за №1 утворено територіальний орган Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області (далі - територіальне управління), який є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.

Пунктом 4 Положення № 1190 визначено, що основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - що територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Відповідно до п. 5 вищезазначеного Положення закріплено, що територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, зокрема, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 6 Положення встановлено, що територіальні управління у відповідному регіоні мають право, зокрема: перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт; у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 143 (далі - Порядок); проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із ч. 10 ст. 6 вищезазначеного Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частиною 11 зазначеної статті закріплено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача, що позивач не мав права проводити перевірку відповідача, тому що згідно постанови КМУ №502 від 21.05.2009 року В«Про тимчасові обмеження здійснення заходів Державного нагляду, контролю у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року» встановлено тичасові обмеження на проведення органами державного нагляду, яким є ГДІАТ, планових і позапланових перевірок, оскільки згідно завдання на перевірку № 40446 від 22.01.2010 року 26.01.2010 року проводилася рейдова перевірка.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України (ч. 14 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт).

Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

На підставі вищевказаних нормативних актів уповноваженими особами Територіального управління Головтрансінспекції на автомобільному транспорті у Закарпатській області 26.01.2010 року о 13.55 год, відповідно до завдання на перевірку №40466 від 22.01.2010 року було проведено перевірку з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу марки «Фольцваген Транспортер»номерний знак НОМЕР_1, яким керував та який належить ПП Шимону ОСОБА_5.

За результатами перевірки складено ОСОБА_6 № 167039 від 26.01.2010 року. В ході перевірки виявлені наступні порушення: перевезення 6 пасажирів з м.Хуст до м.Мукачево за відсутності ліцензійної картки та копії договору із замовником, чим порушено вимоги ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт. ОСОБА_6 підписаний державними інспекторами та ОСОБА_4, який в поясненні водія про причини порушення зазначив В«Начальника не було 22.01. я їздив в управління». Однак в даному в поясненні відповідачем не зазначено, що він безоплатно перевозив членів сім»ї та знайомих і взагалі здійснював перевезення для власних потреб, не виклав свої зауваження чи заперечення щодо виявленого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є, в тому числі, ліцензійна картка та договір із замовником транспортних послуг.

В порушення вищезазначених норм ліцензійна картка та договір із замовником були відсутні при проведенні перевірки автотранспортного засобу відповідача, що підтверджується ОСОБА_6 перевірки № 167039 від 26.01.2010 року.

Пунктами 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. В матеріалах справи наявне повідомлення про розгляд справи по акту від 26 січня 2010 року , направлене листом ТУ ГДІнАТ в Закарпатській області від 28 січня 2010 року за № 02-00161, з доказами направлення відповідачеві . У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Оскільки відповідач здійснював пасажирські перевезення без наявності документів встановлених статтею 39 Закону України № 2344-III, то у позивача були всі підстави за вказані порушення застосувати фінансові санкції

Частиною 1 ст. 60 Закону України Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" № 3492-IV від 23.02.2006р. за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян х 17 грн. = 1700 грн.).

Відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006р. за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

02 березня 2010р. за результатами розгляду справи про порушення транспортного законодавства на підставі ОСОБА_6 перевірки № 167039 від 26.01.2010 року винесено постанову № 99913, якою накладено на відповідача фінансові санкції на суму 1700 гривень.

Копію постанови згідно листа №02-436 від 02 березня 2010 року та списку поштових відправлень рекомендованих листів від 02 березня 2010 року було направлено відповідачеві, однак у встановлені терміни фінансові санкції ним добровільно сплачені не були.

За загальним правилом, встановленим у ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги тазаперечення.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головної держаної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми фінансових санкцій 1700 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 (Закарпатська область, с.Данилово, вул. Визволителів, 45, ідентифікаційний номер 33349001) в доход державного (місцевого) бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації заборгованість у сумі 1700 грн. (тисяча сімсот гривен) по застосованих фінансових санкціях за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Маєцька Н.Д.