Рішення

від 16.07.2015 по справі 908/3561/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/42/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 Справа № 908/3561/15

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

до відповідача: Приватного підприємства "Промекспорт" (69114, м. Запоріжжя, вул.. Воронезька, буд. 22)

про стягнення 2 175 грн. 85 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Сипко І.А., довіреність № 144/20-19 від 05.05.2015 р.;

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Промекспорт" 1 491 грн. 97 коп. основного боргу, пені в розмірі 86 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 36 грн.79 коп. та 560 грн. 19 коп. інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11,15,16,258,526,530,625,629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, умов договору, і обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача договірних умов щодо оплати за отриману від позивача теплову енергію.

08.06.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.06.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, документи витребувані ухвалою суду не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи неявку представників сторін у судове засідання, та неподання сторонами витребуваних документів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 16.07.2015 на 15 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

16.07.2015 р. до суду від позивача надійшов лист № 1502/юр від 15.07.2015 р., до якого були додані документи на виконання вимог суду.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2015 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 08.06.2015р. та від 23.06.2015р., які були надіслані на адресу відповідача, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (69114, м. Запоріжжя, вул.. Воронезька, буд. 22). Відповідач не є припиненим. Ухвали повернулась до суду з відміткою поштової установи про не значення адресата та закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (теплопостачальною організацією) та Приватним підприємством "Промекспорт" (споживачем) був укладений договір № 203147 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невдємною частиною.

Відповідно до додатку № 1а до договору, теплова енергія постачається в нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. сорок років Радянської України, 58, яке відповідач орендував, та в подальшому став власником частини нежитлового приміщення.

Договір підписано з боку обох сторін.

До договору сторонами були складені та підписані додатки та додаткова угода.

На виконання умов договору позивач за період: квітень 2013 р., жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. та жовтень 2014 р. - квітень 2015 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 491 грн. 97 коп.

Взяті зобов'язання щодо оплати за отриману теплову енергію у вказаний період відповідач не виконав, у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість в сумі 1 491 грн. 97 коп.

Позивач звертався до відповідача із претензією (вимогою) про погашення вказаної заборгованості, однак відповідач відповіді не надав, прострочену заборгованість не сплатив.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу спірної заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 1 491 грн. 97 коп. основного боргу, пені в розмірі 86 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 36 грн. 79 коп. та 560 грн. 19 коп. інфляційних втрат було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором № 203147 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 р.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги у період: квітень 2013 р., жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. та жовтень 2014 р. - квітень 2015 р. на загальну суму 1 491 грн. 97 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі та рахунками.

Відповідно до п. 6.3 договору, підставою для розрахунків відповідача із позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4 договору, відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Рахімова, буд. № 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

З підстав неотримання відповідачем безпосередньо у позивача зазначених документів, позивач, згідно поштових реєстрів, направив відповідачу копії розрахункових документів за спірний період.

27.03.2015 р. позивач повторно направив на адресу відповідача рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період та акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідачем підписані акти приймання-передачі та акт звірки не повернуті позивачу, будь-якої відповіді щодо нарахувань за теплову енергію не надано.

Відповідно до п. 6.7.2 договору, акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Заборгованість в розмірі 1 491 грн. 97 коп. за отриману теплову енергію у період: квітень 2013 р., жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. та жовтень 2014 р. - квітень 2015 р. відповідачем позивачу сплачена не була.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт надання позивачем відповідачу у заявлений період теплової енергії та наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 1 491 грн. 97 коп. відповідачем не спростований. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 491 грн. 97 коп. основного боргу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги умови договору, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 86 грн. 73 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою ІПС «Законодавство», з урахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України щодо нарахування річних та інфляційних та Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, беручи до уваги умови договору, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати виникнення заборгованості та зазначену позивачем дату закінчення нарахування відповідних сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 36 грн. 68 коп., а інфляційних - в заявленій позивачем сумі 560 грн. 19 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 491 грн. 97 коп. основного боргу, пені в розмірі 86 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 36 грн. 68 коп. та 560 грн. 19 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промекспорт" (69114, м. Запоріжжя, вул.. Воронезька, буд. 22, код ЄДРПОУ 30502011, з рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії -Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) основний борг в сумі 1 491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна) грн. 97 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Промекспорт" (69114, м. Запоріжжя, вул.. Воронезька, буд. 22, код ЄДРПОУ 30502011, з рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова,буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458, на рахунок № 26007301001951 у Філії -Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 86 (вісімдесят шість) грн. 73 коп. пені, 36 (тридцять шість) грн. 68 коп. 3% річних, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 19 коп. інфляційних втрат та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн.76 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 05» серпня 2015 року.

Суддя О.І. Немченко