Ухвала

від 15.07.2015 по справі 1570/2697/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/3877/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі № 1570/2697/2012 за позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Колійник" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Колійник" (далі - ТОВ "Колійник") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення -рішення від 10 квітня 2012 року № 000072220.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України ДПІ податковим органом проведена невиїзна документальна перевірку TOB "Колійник", з питання підтвердження взаємовідносин з TOB "Інвесттехнагляд" за листопад, грудень 2011 року.

Про проведення невиїзної документальної перевірки, позивачу надіслано повідомленням № 2710/22-2 та наказ від 03березня 2012 року, які він отримав 05 березня 2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 291/22-20/13919207 від 20 березня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 198.6. статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит за листопад, грудень 2011 року на суму - 140 852,74 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2011 року - 8 880,00 грн., грудень 2011 року - 131 972,74 грн.

На підставі висновків названого акта, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2012 року № 000072220 яким TOB "Колійник" збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ за листопад та грудень 2011 року в розмірі 140 853, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в суми 35 213, 25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті Кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог пункту 200.3 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 листопада 2011 року між позивачем та TOB "Інвесттехнагляд" укладений договір субпідряду № 08 відповідно до положень якого генпідрядник (ТОВ "Колійник") доручає, а субпідрядник (ТОВ "Інвесттехнагляд") зобов'язується на свій ризик виконати роботу по капітальному ремонту залізничних шляхів № 58, № 70 в Державному підприємстві Іллічівський морський торгівельний порт та ремонт внутрішньоплощадних залізничних шляхів в TOB "ІЗТ". Генпідрядник в свою чергу зобов'язується прийняти виконану роботу передбачену умовами вищевказаних договорів та здійснити відповідну оплату.

02 грудня 2011 року укладений договір субпідряду № 14 відповідно до положень якого генпідрядник (ТОВ "Колійник") доручає, а субпідрядник (ТОВ "Інвесттехнагляд") зобов'язується на свій ризик виконати роботу по капітальному ремонту залізничних шляхів № 58, № 70 в Державному підприємстві Іллічівський морський торгівельний порт та ремонт внутрішньоплощадних залізничних шляхів в TOB "ІЗТ".

Відповідно до умов договорів субпідряду № 08 та № 14 розрахунки між генпідрядником та субпідрядником здійснюються на підставі Акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Також з метою дотримання умов договору та положень діючого законодавства між TOB "Колійник" та TOB "Інвесттехнагляд" укладені договори, Акти приймання виконаних робіт № 301265, № 301242, № 291101 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) підписано уповноваженими представниками сторін та завірено печатками підприємств.

Наведене свідчить, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено відповідними первинними документами, що відповідає приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вимогам ПК України.

Окрім іншого, виконання договорів підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, довідками вартості виконаних робіт та затрат за листопад - грудень 2011 року.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що висновки податкового органу щодо не додержання позивачем вимог частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, є надуманими та спростовуються наступним.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та керівником ТОВ "Інвесттехнагляд" (ідентифікаційний код 37401981) є ОСОБА_1, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи, без довіреності, у тому числі підписувати договори та данні про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Виходячи з наведеного, доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків судів попередніх інстанції.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі № 1570/2697/2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: