Рішення

від 07.08.2015 по справі 182/4819/15-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4819/15-ц

Провадження № 2/0182/2870/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.08.2015 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

за участю секретаря Скоробогатової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання за нею права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 2012 року їй належить приватизована земельна ділянка, площею 4,700 га, розташована на території Чкалівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1222986700:01:005:0565. Земельна ділянка успадкована нею після смерті матері ОСОБА_2. Земельна ділянка належала матері на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 025760, виданого 27.12.2002 року Нікопольською районною державною адміністрацією. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 98. Кадастровий номер земельної ділянки на державному акті був відсутній. У 2009 році ст.132 ЗК України „Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянкиВ» була доповнена пунктом „жВ» , за яким в угоді має міститися кадастровий номер земельної ділянки. Тому при оформленні спадщини земельній ділянці був визначений кадастровий номер 1222986700:01:005:0565, про що зроблена відмітка на державному акті. Цей кадастровий номер вказаний і свідоцтві про право на спадщину за законом від 13 січня 2012 року. Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права власності. Своє право на спадщину вона вирішила зареєструвати у 2014 році. Для реєстрації свого права власності на успадковану земельну ділянку вона звернулась до Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у відповідності до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» . Для внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру, відповідно до ст.21 ЗУ „Про Державний земельний кадастрВ» , та підтвердження кадастрового номера земельної ділянки нею було замовлено у землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі технічної документації нею було отримано витяг з Державного земельного кадастру, який разом з іншими документами було надано до Реєстраційної служби для реєстрації права власності на земельну ділянку. Але державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав № 13381757 від 28 травня 2014 року, оскільки, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В ході розгляду заяви державним реєстратором встановлено, що в свідоцтві про право на спадщину за законом р/н 2-18 від 13.01.2012 року зазначено кадастровий номер земельної ділянки 1222986700:01:005:0565, а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру кадастровий номер земельної ділянки 1222986700:01:005:9565, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт. Відповідно до ст.16 Закону України „Про Державний земельний кадастрВ» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Таким чином, кадастровий номер є унікальним. З якої причини був змінений кадастровий номер її земельної ділянки їй невідомо і не зрозуміло. Оскільки їй відмовлено у реєстрації її права власності на земельну ділянку, вважає, що її право власності не визнається, адже вона не має змоги розпорядитися своєю власністю, що порушує її право власності, визначене ст.317, 319 ЦК України. Саме тому вона змушена звернутись до суду з цим позовом. У відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За таких обставин звернулась до суду зараз.

В судове засідання позивач не прибула, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути в свою відсутність, позов підтримала і на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути в їх відсутність, з позовними вимогами згодні.

Третя особа в судове засідання не прибула. Про дань та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки до суду суд не повідомила. Заперечень на позов не надала. Справа слухалась у її відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.2012 року позивачці належить приватизована земельна ділянка, площею 4,700 га, розташована на території Чкалівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1222986700:01:005:0565 (а.с.6, 8-11). Земельна ділянка успадкована позивачкою після смерті матері ОСОБА_2 Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 025760, виданого 27.12.2002 року Нікопольською районною державною адміністрацією (а.с.8). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 98. Кадастровий номер земельної ділянки на державному акті був відсутній. При оформленні спадщини земельній ділянці був визначений кадастровий номер 1222986700:01:005:0565, про що зроблена відмітка на державному акті. Цей кадастровий номер вказаний і свідоцтві про право на спадщину за законом від 13 січня 2012 року. Своє право на спадщину позивачка вирішила зареєструвати у 2014 році. Для реєстрації свого права власності на успадковану земельну ділянку позивачка звернулась до Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції. Для внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру позивачкою було замовлено у землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.12-24). На підставі технічної документації позивачкою було отримано витяг з Державного земельного кадастру, який разом з іншими документами було надано до Реєстраційної служби для реєстрації права власності на земельну ділянку. Але державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав № 13381757 від 28 травня 2014 року, оскільки встановлено, що в свідоцтві про право на спадщину за законом р/н 2-18 від 13.01.2012 року зазначено кадастровий номер земельної ділянки 1222986700:01:005:0565, а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру кадастровий номер земельної ділянки 1222986700:01:005:9565, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт (а.с.7).

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і визнати за позивачкою право власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.3-10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що знаходяться на території Чкаловської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, площею 4,7000 га з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222986700:01:005:9565.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_4