Рішення

від 07.08.2015 по справі 904/5202/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.15р. Справа № 904/5202/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Спецекологія", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 18 320 грн. 46 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Солодовник Ю.С., дов. № б/н від 16.10.13р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Спецекологія" заборгованість в розмірі 18 320 грн. 46 коп., з яких: 12 200 грн. - сума основного боргу, 1 494 грн. 10 коп. - пеня, 337 грн. 23 коп. - 3% річних, 4 289 грн. 18 коп. - індекс інфляції, відповідно до умов договору на автотранспортні послуги від 18.06.14р. № 5, а також витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 2 500 грн. 00 коп. та сплату судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Заявою від 31.07.2015р. № 687/1 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21 168 грн. 15 коп., з яких: 12 200 грн. - сума основного боргу, 1 494 грн. 10 коп. - пеня, 398 грн. 39 коп. - 3% річних, 7 075 грн. 66 коп. - індекс інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором на автотранспортні послуги від 18.06.14р. № 5 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг перевезення.

Відповідач явку свого повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (перевізник) та Приватним підприємством "Спецекологія" (замовник) укладено договір на автотранспортні послуги № 5 (далі - Договір), за умовами якого перевізник зобов'язується на підставі прийнятої заявки за 1-2 дні до початку відправлення вантажу доставити ввірений йому замовником вантаж в пункт призначення, вказаний в заявці, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та видати його особі, зазначеній в заявці. Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, вказану в п. 3 даного Договору (розділ 1 Договору).

Договір укладено строком дії до 31.12.2014р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які були ними прийняті на себе в період його дії (розділ 6 Договору).

Відповідно до розділу 1 Договору під вантажем у даному Договорі розуміється вантаж, зазначений в заявці та прийнятий перевізником до перевезення. Пунктом призначення згідно Договору є пункт, вказаний в заявці. Особою, уповноваженою отримати вантаж, є особа (у тому числі юридична особа), зазначена в заявці.

За умовами розділу 3 Договору розмір оплати за перевезення відвального шлаку вагою не менше 14 тонн та не більше 15 тонн за маршрутом Дніпродзержинськ-Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ складає 1 200 грн. 00 коп. за одну ходку. За необхідності вартість послуг оговорюється додатково в додатках до Договору (додатковій угоді).

Оплата замовником послуг за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку перевізником та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (якщо інші строки не визначені в заявці).

На виконання умов Договору та згідно поданих відповідачем заявок (заява від 20.06.2014р. № 54, заява від 30.09.2014р. № 99), у період з 20.06.2014р. по 02.10.2014р. позивачем надані послуги перевезення вантажу відповідача з м. Дніпропетровська до м. Дніпродзержинська на загальну суму 129 800 грн. 00 коп., що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які наявні в матеріалах справи (а.с. 48-61).

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач отримані послуги оплатив частково на суму 117 600 грн. 00 коп., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 12 200 грн. 00 коп., а саме: 12 000 грн. 00 коп. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2014р. № ОУ-000517 та 200 грн. 00 коп. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2014р. № ОУ-000604.

У зв'язку із несплатою відповідачем вартості наданих позивачем послуг перевезення, 10.04.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою кредитора від 08.04.2015р. № 654, в якій просив сплатити на його користь заборгованість за надані послуги перевезення у розмірі 12 00 грн. 00 коп. та нараховані позивачем 2 930 грн. 90 коп. пені, 283 грн. 05 коп. 3% річних, 4 219 грн. 24 коп. інфляційних втрат. Вказана вимога отримана відповідачем 14.04.2015р., але залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 33-34, 35).

За умовами розділу 4 Договору у разі несвоєчасного перерахування провізної плати на замовнику нараховується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до розрахунку позивача, сума нарахованої пені за прострочення оплати вартості послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2014р. № ОУ-000517 складає 1 471 грн. 22 коп. за період з 27.06.2014р. по 23.12.2014р.; за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2014р. № ОУ-000604 - 22 грн. 88 коп. за період з 08.10.2014р. по 02.03.2015р., а всього - 1 494 грн. 10 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 398 грн. 39 коп. за загальний період з 27.06.2014р. по 01.08.2015р. по кожному акту окремо та інфляційні втрати в розмірі 7 075 грн. 66 коп. за вказаний період.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази, суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду умови Договору щодо строку оплати наданих на підставі Договору послуг, строк оплати послуг перевезення, надання яких підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), подорожніми листами та талонами замовника, є таким, що настав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Умовами розділу 4 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування провізної плати на замовнику нараховується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки платежу.

Оскільки прострочення оплати відповідачем вартості наданих йому позивачем послуг з перевезення за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення оплати вартості послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2014р. № ОУ-000517 в сумі 1 471 грн. 22 коп. за період з 27.06.2014р. по 23.12.2014р.; за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2014р. № ОУ-000604 в розмірі 22 грн. 88 коп. за період з 08.10.2014р. по 02.03.2015р., а всього - 1 494 грн. 10 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальній сумі 7 075 грн. 66 коп. суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок за актом від 02.10.2014р. № ОУ-000604 з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному. Крім того, позивачем, при розрахунку застосований невірний індекс інфляції, що мав місце у липні 2015р., оскільки згідно повідомлення Державної служби статистики України індекс споживчих цін у липні 2015р. складає 99,0, в той час як позивачем застосований індекс 100,4. У зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні у загальній сумі 6 801 грн. 54 коп.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих послуг перевезення, чим порушив умови укладеної із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 12 200 грн. 00 коп. основного боргу, 1 494 грн. 10 коп. пені, 398 грн. 39 коп. 3% річних та 6 801 грн. 54 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 2 500 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані копії договору про надання правової допомоги від 02.06.2015р. № 199, акту виконаних юридичних робіт від 02.06.2015р. № 01, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, рахунку № 199/01 від 02.06.2015р., платіжне доручення від 18.06.2015р. № 58 тощо.

Відповідно до п. 5.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає заявлену до стягнення з відповідача суму витрат позивача на послуги адвоката обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Спецекологія" (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Чайковського, б. 3; 51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.. Долматова, б. 15, код ЄДРПОУ 31692396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (51915, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, буд. 26, код ЄДРПОУ 34683720) 12 200 грн. 00 коп. (дванадцять тисячі двісті грн.. 00 коп.) основного боргу, 1 494 грн. 10 коп. (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири грн.. 10 коп.) пені, 398 грн. 39 коп. (триста дев'яносто вісім грн.. 39 коп.) 3% річних, 6 801 грн. 54 коп. (шість тисяч вісімсот одну грн.. 54 коп.) інфляційних втрат, 1 803 грн. 34 коп. (одну тисячу вісімсот три грн. 34 коп.) витрат по сплаті судового збору, 2 500 грн. 00 коп. (дві тисячі п'ятсот грн.. 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено - 10.08.15р.