Рішення

від 10.08.2015 по справі 904/4961/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.15р. Справа № 904/4961/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла", м.Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтер", м.Дніпропетровськ

про стягнення 2 349 497,82 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: Павлович О.М., представник за довіреністю №06/823 від 11.12.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтер" (далі - відповідач) про стягнення 2 349 497,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 14 від 22.04.11р., в частині розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 10.06.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 06.07.15р.

25.06.15р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 4 760 350,25 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.07.15р. відкладено розгляд справи на 10.08.15р.

10.08.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення та додаткові докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.15р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "не знайдено".

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.08.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.11р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 14 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач передає у власність відповідача товар у кількості, асортименті та цінам, вказаних у товарно-транспортних накладних.

Згідно договору та товарно-транспортних накладних у власність відповідача було передано кондитерських виробів на суму 7 932 322,35 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору відповідач проводить оплату за поставлений товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару.

За приписами п. 4.3. Договору відповідач оплачує товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Проте, як зазначає позивач, станом на 23.06.15р. зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідачем виконано неналежним чином, оскільки оплата за поставлений товар здійснювалась частково, було проведено добровільне прийняття позивачем частини товару у вигляді повернення. На момент звернення до суду позивач виходить із того, що відповідач повернув товар та провів оплату за поставлений товар на загальну суму 5 582 824,53 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар (кондитерські вироби) станом на 23.06.15р. становить 2 349 497,82 грн.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості кожної партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь час прострочення.

На підставі п. 7.2. Договору позивачем була нарахована пеня на загальну суму 164 821,46 грн.

Відповідно до п. 7.8. Договору у разі прострочення оплати товару в строк більше ніж 7 днів з моменту закінчення відстрочки платежу, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% вартості несплаченої в строк партії товару.

На підставі п. 7.8. Договору позивачем був нарахований штраф на загальну суму 234 949,78 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 778 334,89 грн. та 3% річних у розмірі 232 746,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товару у розмірі 2 349 497,82 грн., пеню у розмірі 164 821,46 грн., штраф у розмірі 234949,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 778 334,89 грн., 3% річних у розмірі 232 746,30 грн., а всього 4 760 350,25 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору виконав належним чином, що підтверджується товарно-транспортними накладними на поставлений товар, підписаними зі сторони відповідача уповноваженою особою. Зазначені документи були підписані відповідачем без будь-яких зауважень. Таким чином, відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови вищезазначеного Договору.

Крім того, господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу може відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу та надання гарантій щодо виконання своїх зобов'язань.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товару у розмірі 2 349 497,82 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості кожної партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь час прострочення.

На підставі п. 7.2. Договору позивачем була нарахована пеня на загальну суму 164 821,46 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 7.8. Договору у разі прострочення оплати товару в строк більше ніж 7 днів з моменту закінчення відстрочки платежу, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% вартості несплаченої в строк партії товару.

На підставі п. 7.8. Договору позивачем був нарахований штраф на загальну суму 234 949,78 грн., розрахунок якого судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 778 334,89 грн. та 3% річних у розмірі 232 746,30 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розрахунку інфляційних витрат, то суд вважає, що він зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного судом (ЛІГА ЗАКОН) інфляційні втрати складають 1689288,93грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 689 288,93 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтер" (49000, м.Дніпропетровськ, вул Писаржевського, буд. 1-А, офіс 117, код ЄДРПОУ 35113130) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (14005, м.Чернігів, вул. Комунальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00382295) заборгованість за поставлений товару у розмірі 2349497,82 грн. (два мільйона триста сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 82 коп.), пеню у розмірі 164 821,46 грн. (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять одну грн. 46 коп.), штраф у розмірі 234 949,78 грн. (двісті тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять грн. 78 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1 689 288,93 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят вісім грн. 93 коп.), 3% річних у розмірі 232 746,30 грн. (двісті тридцять дві тисячі сімсот сорок шість грн. 30 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 71 712,98 грн. (сімдесят одна тисяча сімсот дванадцять грн. 98 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.08.15р.

Суддя Н.Е. Петренко