Рішення

від 05.08.2015 по справі 905/138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2015 Справа № 905/138/15

за позовом Артемівського міжрайонного прокурора, м. Артемівськ, Донецька область

до Артемівської міської ради, м. Артемівськ, Донецька область

Приватного підприємства «Рів'єра Сервіс», с. Покровське, Артемівський район, Донецька область

про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту і зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства, м. Київ

Суддя Говорун О.В.

Прокурор - Хряк О.О., посвідчення №028256 від 15.08.2014.

Представники сторін:

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від третьої особи - Ремінний В.І., довіреність №36 від 02.06.2015.

Артемівський міжрайонний прокурор (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської міської ради (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства «Рів'єра Сервіс» (далі - відповідач 2) про визнання незаконними п.п.4.4 рішення відповідача 1 №6/39-716 від 29.05.2013 та п.п.1.3 рішення №6/42-786 від 28.08.2013, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 13.09.2013 та зобов'язання відповідача 2 звільнити та повернути земельну ділянку відповідачу 1.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішеннями відповідача 1 №6/39-716 від 29.05.2013 та №6/42-786 від 28.08.2013 було надано відповідачу 2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та встановлено на неї земельний сервітут, в подальшому між відповідачами був укладений договір про встановлення земельного сервітуту від 13.09.2013, відповідно до якого відповідач 2 отримав спірну земельну ділянку для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції - щиті, однак на думку прокурора, в даному випадку відповідачі мали укладати договір оренди земельної ділянки, а договір сервітуту не може підміняти договору оренди земельної ділянки, оскільки це право є обмеженим, та, крім того, потреба відповідача 2 у встановленні земельного сервітуту не обґрунтована, оскільки не доведена неможливість задоволення потреб відповідача 2 іншим способом. З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2015 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства (далі - третя особа).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідач 2 є власником спеціальної конструкції-щита (білборда) для розміщення зовнішньої реклами, дозвіл на розміщення якої був наданий останньому рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради №122 від 29.04.2013, з огляду на що відповідач 1 вважає, що відповідач 2 отримавши дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, отримав право на розміщення стаціонарної конструкції на спірній земельній ділянці. Крім того, спеціальна конструкція-щит є стаціонарною конструкцією, яка за своїми ознаками відноситься до малої архітектурної форми, а на час оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, діючим законодавством не було передбачено відведення земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм на умовах оренди. Також, про законність прийнятих рішень свідчить і те що до земельного законодавства, після прийняття спірних рішень, були внесені зміни, відповідно до яких одним з видів земельного сервітуту є право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Третя особа у письмових поясненнях та у додаткових поясненнях підтримала позовні вимоги прокурора у повному обсязі та зазначила, що рішення відповідача 1 прийняті з порушенням вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, а між відповідачами повинен був укладатися договір оренди земельної ділянки, а не договір земельного сервітуту.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2017, за клопотанням відповідача 1, строк розгляду справи був продовжений до 10.08.2015.

Суд, заслухавши прокурора, відповідача 1 та третю особу, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.04.2013 виконавчим комітетом Артемівської міської ради було прийнято рішення №122 «Про дозвіл Приватному підприємству «Рів'єра Сервіс» на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях - щитах у м. Артемівську» (далі - рішення №122), відповідно до якого відповідачу 2 було дозволено розмістити у м. Артемівську зовнішню рекламу на спеціальній конструкції - щиту, зокрема, по вул. П. Лумумби, 116 у м. Артемівську, терміном на 5 років та зобов'язано відповідача 2 в місячний термін надати документи до відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та до відділу розвитку міського господарства Артемівської міської ради для оформлення дозволу на порушення об'єкту благоустрою (а.с.62-63).

На підставі рішення №122, відповідачу 2 відділом архітектури та містобудування Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради був виданий дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у м. Артемівську по вул. П. Лумумби, 116 (а.с.74 зворотний бік).

29.05.2013 відповідачем 1 було прийняте рішення №6/39-716 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» (далі - рішення №6/39-176) (а.с.20-21).

Відповідно до п.п.4.4 рішення №6/39-716, відповідачу 2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська для встановлення земельного сервітуту по вул. П. Лумумби, 116 у м. Артемівську для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції - щиті, із земель житлової та громадської забудови.

28.08.2013 відповідачем 1 було прийнято рішення №6/42-786 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» (далі - рішення №6/42-786) (а.с.14-15).

Підпунктом 1.3 рішення №6/42-786 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Артемівська та встановлено відповідачу 2 земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0016 га (кадастровий номер 1410300000:00:001:0353) по вул. П. Лумумби, 116 у м. Артемівську для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції-щиті, терміном до 29.04.2018.

13.09.2013 між відповідачами був укладений договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська (далі - договір) (а.с.18-20).

Відповідно до п.1.1 договору, земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: кадастровий номер 1410300000:00:013:0462, наданої для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції-щиті, яка розташована за адресою: м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 116.

Земельний сервітут встановлюється в інтересах відповідача 2 на земельну ділянку власника площею 0,0016 га із земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Земельний сервітут встановлюється на підставі п.п.1.3 п.1 рішення №6/42-786 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська».

Термін дії цього договору встановлюється з моменту його державної реєстрації до 29 квітня 2018 року (п. 2.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 13.09.2013, щодо якої встановлюється земельний сервітут, власник - відповідач 1 передав, а сервітуарій - відповідач 2 прийняв земельну ділянку, межі якої встановлені на місцевості, яка знаходиться по вул. П. Лумумби, 116 у м. Артемівську, загальною площею 0, 0016 га, кадастровий № 1410300000:00:001:0353 (а.с.25).

Даний договір був зареєстрований в Реєстраційній службі Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області 26.09.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.09.2013 (а.с.25).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст.404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно з ст. 99 ЗК України (в редакції на час прийняття спірних рішень), власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон), зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 - користування місцями для розміщення зовнішньої реклами є платним.

Пунктом 2 Правил передбачено, що місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Пунктом 32 Правил, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, за місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

У п. 5 ч.1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Аналогічна за змістом норма містяться у п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, відповідно до якої зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту є правом саме обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки або іншій конкретно визначеній особі.

Земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб в користуванні земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Зазначене свідчить про те, що п.п.4.4 рішення 6/39-716 та п.п.1.3 рішення №6/42-786 прийняті з порушенням норм земельного законодавства.

Також, договором земельного сервітуту не встановлено жодних обмежень у використанні чужої земельної ділянки.

За приписами ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вищевикладене, п.п.4.4 рішення 6/39-716 та п.п.1.3 рішення №6/42-786 відповідача 1 є незаконними, а отже вимога прокурора щодо визнання незаконними зазначених пунктів рішень відповідача 1 підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для укладання договору про встановлення земельного сервітуту є рішення 6/39-716 та рішення №6/42-786 відповідача 1, а оскільки судом задоволено позов в частині визнання незаконним п.п.4.4 та п.п.1.3 зазначених рішень, то, відповідно, підлягає задоволенню і вимога прокурора про визнання договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 13.09.2013 недійсним.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спірна земельна ділянка площею 0,0016 га (кадастровий номер 1410300000:00:001:0353) по вул. П. Лумумби, 116 у м. Артемівську, була передана за актом приймання-передачі від 13.09.2013, вказана земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем 2 відповідачу 1, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора в частині звільнення земельної ділянки по вул. Лумумби, 116 у м. Артемівську відповідачем 2, суд зазначає наступне.

Відповідачу 2, згідно рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради №122 від 29.04.2013, наданий дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у м. Артемівську за адресою: м. Артемівськ, П. Лумумби, 116, терміном на п'ять років.

З огляду на належне виконання відповідачем 2 зазначених вище вимог Закону України «Про рекламу» а також «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, вимога прокурора про звільнення земельної ділянки є необґрунтованою, а користування відповідачем 2 місцем для розміщення зовнішньої реклами є правомірним.

Суд відхиляє доводи відповідача 1 щодо законності прийняття спірних рішень, враховуючи внесені зміни до земельного законодавства після прийняття цих рішень, оскільки зазначені зміни не змінюють умов виникнення права на земельний сервітут, а саме право користування чужим майном може бути встановлено виключно для задоволення потреб особи лише у разі неможливості задоволення таких потреб іншим способом.

Прокурором, разом із позовною заявою, було заявлене клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї сторін.

Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки прокурором не доведено яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки Реєстраційної служби, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення в даній справі наділено її новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки.

Прокурором у позовній заяві заявлено п'ять вимог немайнового характеру, чотири з яких підлягають задоволенню. Оскільки спір виник з вини відповідача 1, судові витрати, відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача 1 в розмірі 4 872 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п.п.4.4 рішення Артемівської міської ради (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 37868870) «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» №6/39-716 від 29.05.2013.

Визнати недійсним п.п.1.3 рішення Артемівської міської ради (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 37868870) «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» №6/42-789 від 28.08.2013.

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 13.09.2013, укладений між Артемівською міською радою (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 37868870) та Приватним підприємством «Рів'єра Сервіс» (84561, Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Свердлова, 45, код ЄДРПОУ 36834840).

Зобов'язати Приватне підприємство «Рів'єра Сервіс» (84561, Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Свердлова, 45, код ЄДРПОУ 36834840) повернути Артемівській міській раді (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 37868870) земельну ділянку, кадастровий номер 1410300000:00:001:0353, площею 0,0016га, що знаходиться за адресою: м. Артемівськ, Донецька область, вул. П. Лумумби, 116, за актом приймання-передачі.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Артемівської міської ради (84500, Донецька область, Артемівський район, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 37868870) на користь держави суму судового збору у розмірі 4 872грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 10 серпня 2015 року.

Суддя О.В. Говорун