Рішення

від 07.08.2015 по справі 907/678/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.2015 Справа № 907/678/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТіЕлСі Логістік", м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення суми 12828,16 грн.

Суддя Васьковський О.В.

Представники:

від позивача - Гуй Є.О. (дов.від 02.06.15)

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 12828,16 грн. збитків, завданих пошкодженням вантажу згідно акту про ушкодження товару від 04.08.14 за контрактом-заявкою №44-D від 28.07.14, укладеної згідно договору №б/н від 28.07.14.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажу згідно договору №б/н від 28.07.14, внаслідок чого було пошкоджено вантаж на суму 11744,77 грн. Крім того, спричинено збитки у 1039,88 грн. - вартості транспортних витрат по доставці пошкодженого вантажу та 43,51 грн. - вартості надання брокерських послуг по доставці пошкодженого вантажу. Загальна сума збитків 12828,16 грн. була сплачена позивачем у повному обсязі вантажоодержувачу - ТОВ «Гефелє Україна», у зв'язку з чим, позивач просить стягнути вказану суму з відповідача, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором у формі збитків.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте останній письмових пояснень по суті заявлених вимог не подав та участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

Між позивачем (експедитор по договору) та відповідачем (перевізник по договору) укладено договір №б/н від 28.07.14, згідно п.А якого експедитор і перевізник домовилися, що впродовж дії даного договору вони укладатимуть договори (надалі - контракт-заявка), які є невід'ємною частиною даного договору на типових умовах, приведених в п.2 цього договору. Згідно п.1.1 договору експедитор, діючи від імені і за рахунок Замовника, згідно договору доручення або транспортного експедирування долучає третю сторону, перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлені вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника із коштів замовника на узгоджених нижче умовах. Організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.), чинним законодавством України, а так само законодавством тих країн, по території яких здійснюється перевезення.

Згідно п.2.1 договору експедитор надає перевізнику оригінал або факсимільну копію контракт-заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу в довільній формі з вказівкою наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вага і об'єм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів; дата і час завантаження; термін доставки; тощо. Пунктом 2.2. договору передбачено зобов'язання експедитора надати контракт-заявку перевізникові не менш чим, за 48 год. до дати завантаження.

28.07.14 позивач та відповідач уклали контракт-заявку №44-D відповідно до умов якої вантаж - меблева фурнітура вагою 20 т доставляється за маршрутом Arturo Salice (ITALIA)-ТОВ «Гефелє Україна» (Львівська область, Жовківський район, смт.Куликів, вул.Шевченка, 73). Вартість вказаного вантажу згідно фактури-інвойсу №1020/2014 від 17.07.14 становить 15387,03 євро. Загальна вартість транспортних послуг становить 28000,00 грн.

Під час розвантаження транспортного засобу НОМЕР_3 (причіп НОМЕР_4) в останній точці маршруту сторонами було виявлено, що дві палети від постачальника Servetto (Italy) були пошкоджені, а саме повністю залиті водою. У підтвердження вказаного, позивач та вантажоотримувач - ТОВ «Гефелє Україна» склали Акт про ушкодження товару від 04.08.14. Також, позивачем додано фотокопії ушкодженого товару, з яких вбачається пошкодженість упаковки товару, зокрема така залита водою.

У п.п.4-6 Акту про ушкодження товару від 04.08.14 зафіксовано, що в ушкоджених палетах знаходився товар під артикулами 805.20.356 - в кількості 11 штук та 805.20.352 - в кількості 23 штуки; загальна сума збитків завданих замовнику експедитором через ушкодження палетів становить 12828, 16 грн., в тому числі 11744,77 грн. - вартість ушкодженого товару, 1039,88 грн. - вартість транспортних витрат по доставці пошкодженого вантажу та 43,51 грн. - вартість надання брокерських послуг по доставці пошкодженого вантажу.

Згідно п.п.7,8 Акту про ушкодження товару від 04.08.14 експедитор повністю погодився із сумою завданих збитків замовнику, вказаних у цьому Акті і зобов'язався їх відшкодувати шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок замовника протягом 15 банківських днів з моменту підписання цього Акту.

Позивачем подано суду докази про те, що згідно виставленого вантажоодержувачем рахунку на оплату №54074 від 14.08.14 платіжним дорученням №416 від 25.11.14 сплачено суму 12828,16 грн. Згідно акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Гефелє Україна» саном на 19.05.15 заборгованість відсутня, сума 12828,16 грн. - оплачена.

Таким чином позивач, внаслідок пошкодження вантажу, вантажоотримувача - ТОВ «Гефелє Україна» при перевезенні відповідачем, зазнав збитки на загальну суму 12828,16 грн., які не отримані позивачем за організацію перевезення вантажу, оскільки вказана сума відшкодована позивачем.

Враховуючи, що позивач сплатив із власних коштів ТОВ «Гефелє Україна» суму компенсації за пошкоджений відповідачем товар у розмірі 12828,16 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченої позивачем компенсації за пошкоджений товар у розмірі 12828,16 грн.

Відповідно п.2.9 експедитор зобов'язується перерахувати перевізникові за мінусом своєї винагороди, необхідні грошові кошти за виконання послуг з автоперевезення вантажів, отримані від вантажоодержувача (вантажовідправника).

Пунктом 4.2 договору визначено, що у випадку, якщо сторони визначають в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена повністю після здійснення перевезення, підставою для оплати є документи, вказані в п.4.3 даного договору, згідно якого експедитор зобов'язується проводити оплату в національній валюті перевізникові, протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт з відображенням вартості послуг до кордону з Україною та по території України відповідно до довідки, CMR (копії з печаткою одержувача коштів), копії свідоцтва єдиного податку, витяга з кведами завірені печаткою, контракт-заявки, договору, довідки про транспортні витрати. Вартість послуг перевізника вказана в підтвердженій контракт-заявці (п.4.4 договору).

Згідно виставленого відповідачем рахунку №009/014 від 04.08.14 загальна вартість перевезень за маршрутом 22060 Servetto (Italy) 31010 Carerrа (Italy)- м.Львів (Україна) автомобілем д/н НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4 становила 28000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором щодо оплати транспортних послуг та перевізника виконав, що підтверджується банківською випискою з рахунку від 01.09.14 та 14.08.14 на загальну суму 27000,00 грн. Згідно акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 21.07.15 заборгованість на користь відповідача становить 1000,00 грн.

У відповідності до п.п.3.3,3.4 договору перевізник зобов'язується контролювати процес з дотримання безпеки по завантаженню, кріплення вантажу на транспортному засобі, а так само його відвантаження; нести всі ризики, пов'язані з перевезенням вантажу перед вантажоодержувачем (вантажовідправником) і третіми особами..

Відповідно до п. 5.10 договору у випадку пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу з вини перевізника - останній несе відповідальність перед власником вантажу у сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, що супроводжує вантаж, а так само вартість його митного очищення і інших витрат згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п. 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Положенням ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 статті 314 ГК України).

Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст.909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену оплату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносаменту або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 1,2 статті 924 ЦК України).

Умовами п.1.1 договору визначено, що організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.), чинним законодавством України, а так само законодавством тих країн, по території яких здійснюється перевезення.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За статтями 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1 статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його поставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору, згідно якого здійснювалось міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником та пошкодження вантажу відбулось при перевезенні вказаного вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Суд звертає увагу на те, що норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що пошкодження вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не доведено жодної із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за пошкодження вантажу.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою суду в даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені умовами статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Нормами ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статут автомобільного транспорту та стаття 925 ЦК України зобов'язує сторін застосовувати претензійний порядок регулювання спору.

Згідно статті 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами); позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 30.01.15 про сплату суми 15423,72 грн. збитків, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 314 ЦК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності в діях відповідача порушень умов договору в частині забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, відповідачем не були виконані вимоги законодавства та договору щодо збереження вантажу під час його перевезення, що в свою чергу призвело до пошкодження вантажу та виникнення у позивача збитків. Окрім того, акт про ушкодження товару від 04.08.14 підписано сторонами цього акту; з відомостями, що містяться в цьому акті повністю погодились та підтвердили водій ОСОБА_3 та завідувач складу ОСОБА_4

За загальним правилом щодо виконання господарських зобов'язань згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 12828,16 грн., в т.ч. 11744,77 грн.- вартості пошкодженого товару, 1039,88 грн. - вартості транспортних витрат по доставці пошкодженого вантажу та 43,51 грн. - вартості надання брокерських послуг по доставці пошкодженого вантажу підлягає задоволенню повністю.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1827,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТіЕлСі Логістік", (02660, м. Київ, вул.Магнітогорська, 1-Б, оф.302, код 39218904):

- суму 12828,16 грн. збитків ,

- суму 1827,00 грн . у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.08.15

Суддя О.В. Васьковський