Рішення

від 29.07.2015 по справі 908/4603/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/95/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 Справа № 908/4603/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ГРІН БАНК" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 10- а) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ГРІН БАНК" Онищука Дмитра Вікторовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (84331, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 14-А)

про стягнення 22 127 079,45 грн.

Колегія суддів: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

04.11.2014 р. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства "ГРІН БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ГРІН БАНК" Онищука Дмитра Вікторовича надійшла позовна заява до ТОВ "БУММІР" про стягнення 22 127 079,45 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4603/14, присвоєно справі номер провадження 32/95/14, з призначенням судового засідання на 03.12.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 03.12.2014 р. за клопотанням позивача строк розгляду спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.01.2015 р.

До господарського суду Запорізької області 26.11.2014 р. надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "БУММІР" до ПАТ "ГРІН БАНК" про визнання недійсним Кредитного договору № 012/42-2/0450 від 27.09.2011 р.

Ухвалою суду від 28.11.2014 р. зустрічну позовну заяву ТОВ "БУММІР" на підставі п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України було повернуто без розгляду.

Від Харківського апеляційного господарського суду надійшов запит до господарського суду Запорізької області, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 р. зупинено провадження у справі № 908/4603/14 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. і повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. поновлено провадження у справі з 25.03.2015 р., розгляд справи призначено на 25.03.2015 р.

Ухвалою суду від 25.03.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 15.04.2015 р.

Ухвалою суду від 15.04.2015 р., у зв'язку з повторною неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 27.04.2015 р.

Ухвалою суду від 27.04.2015 р. у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 05.05.2015 р.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 05.05.2015 р., у зв'язку з особливою складністю даної справи, справу № 908/4603/14 передано на розгляд колегії суддів у складі трьох суддів: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Шевченко Т.М., Зінченко Н.Г.

05.05.2015 р. зазначеною колегією справу було прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 17.06.2015 р. Крім того, даною ухвалою, колегія суддів витребувала у позивача необхідні документи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 р., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Запорізької області Вознесенської О.І. від 17.06.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. у відпустці та знаходження судді Шевченко Т.М. у службовому відрядженні, справу № 908/4603/14 передано на розгляд колегії суддів у складі трьох суддів: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А., судове засіданні призначено на 29.07.2015 р.

07.04.2015 р. від Публічного акціонерного товариства "ГРІН БАНК" до господарського суду Запорізької області надійшла зава про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах суми позову в розмірі 22 127 079, 45 грн., які належать та знаходяться на поточних рахунках ТОВ "БУММІР", виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову по справі № 908/4603/14.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" встановлено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову . У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частинами 2, 4 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", встановлено що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Клопотання позивача суд відхиляє, оскільки заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Позивачем не надано доказів, що були б підставою для вжиття судом заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на кошти.

Таким чином, клопотання про забезпечення позову у справі № 908/4603/14 слід залишити без задоволення.

Від ТОВ "БУММІР" до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд призначити почеркознавчу експертизу з тих підстав, що кредитний договір № 012/42-2/0450 від 27.09.2011 р. за яким по даній справі стягується заборгованість директором Брагіним Д.А. не підписувався.

Суд при задоволенні клопотання про призначення експертизи повинен надати експерту для дослідження експериментальні зразки підпису Брагіна Д.А. які повинні відбиратись судом в судовому засіданні та вільні зразки підпису Брагіна Д.А. у необхідній для проведення кількості.

Ухвалами від 27.04.2015 р. та від 05.05.2015 р. суд витребував у директора Брагіна Д.А. вільні зразки підпису у необхідній кількості та зобов'язував Брагіна Д.А. з'явитися в судове засідання для надання експериментальних зразків підпису, які необхідні для проведення експертизи.

Брагін Д.А. в судові засідання не з'являвся, витребувані ухвалами суду вільні зразки підпису не надав.

Крім того, суд виходить з тієї позиції, що в межах даного спору, судом не вирішується питання про визнання кредитного договору недійсним, а тому призначення почеркознавчої експертизи не є доцільним.

У звязку з цим клопотання про призначення почеркознавчої експертизи судом залишено без задоволення.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 29.07.2015 р. не з'явились.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються ст. ст. 525, 526, 629, 549, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав.

На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, крім того, суд неодноразово відкладав розгляд справи для врегулювання сторонами спору у добровільному порядку.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача і відповідача.

У засіданні суду 29.07.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буммір" укладено кредитний договір № 012/42-2/0450 «Корпоративний Інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія» (далі - кредитний договір), згідно з п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 20 880 000 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (з урахуванням додаткової угоди від 16.09.2013 р.).

16.09.2013 р. Кредитний договір було викладено у новій редакції у додатковій угоді № 012/42-2/0450/6 до Кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кінцевий термін погашення кредиту - 01 листопада 2013 р. (останній день строку користування кредитом).

У відповідності до п. 2.1, плата за користування кредитом в строк по 26 вересня 2012 р. розраховується на основі процентної ставки в розмірі 10 % річних.

Нарахування процентів за кредитом здійснюється щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 6.5. договору, вимоги кредитора щодо погашення кредиту підлягають задоволенню з отриманих від позичальника платежів у такий черговості:

- сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов'язань за цим договором;

- сплата прострочених процентів за користування кредитом;

- погашення простроченої до сплати основної суми заборгованості за кредитом;

- сплата процентів за кредитом;

- погашення основної суми заборгованості за кредитом.

25.10.2013 р. було укладено додатковий договір № 012/42-2/0450/7 до Кредитного договору.

25.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" (фактор, позивач по справі) був укладений договір факторингу № 140-0-0-00/11-84.

Згідно з умовами договору факторингу, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. З дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитних договорів, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договорами та набуває всіх прав на них. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення права вимоги (п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору).

В день укладення сторонами договору фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 50 000 000 грн. на банківський рахунок клієнта, в т.ч. під відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 012/42-2/0450 від 27.09.2011 р. (п. 3.1. договору).

Відповідно до додатку № 2 до Договору факторингу між сторонами відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 012/42-2/0450 від 27.09.2011 р. із змінами і доповненнями до нього - грошові вимоги становлять 21915419,18 грн., у тому числі: за тілом кредиту 20 880 000 грн., за відсотками 1 035 419,18 грн.

На виконання умов договору факторингу між сторонами підписані: Акт приймання - передачі документів за кредитним договором № 012/42-2/0450 від 27.09.2011 р., акт приймання - передачі Договорів застави, акт приймання - передачі Договорів поруки та приймання - передачі Іпотечних договорів.

В матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ "Буммір" про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 012/42-2/0450 від 27.09.2011 р. із змінами і доповненнями до нього - грошові вимоги становлять 21915419,18 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 127 079,45 грн., які складаються з 20 880 000 грн. - сума простроченої заборгованості за придбаними правами вимоги по основному боргу, 1 035 419,18 грн. - сума простроченої заборгованості за придбаними правами вимоги по нарахованим процентам станом на 29.10.2014 р., 211660,27 грн. - сума простроченої заборгованості по нарахованих процентах з моменту придбання права вимоги до моменту припинення нарахування (період з 26.09.2013 р. по 01.11.2013 р. включно), станом на 29.10.2014 р.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу про порушення кредитного зобов'язання (вих. № 203 від 18.03.2014 р.) в сумі 22 127 079, 45 грн. Відповідач отримав вимогу нарочно 21.03.2014 р., що підтверджується відміткою на вимозі.

Однак, відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 127 079, 45 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2015 р. № 14 із 23.01.2015 р. розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Грін Банк". Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.02.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням ТОВ "БУММІР" є м. Краматорськ, Донецької області. Відповідно, справа за позовом до ТОВ "БУММІР" підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Враховуючи викладене вище, справа за позовом Публічного акціонерного товариства "ГРІН БАНК" до ТОВ "БУММІР" про стягнення 22 127 079,45 грн. станом на час порушення провадження у справі підсудна господарському суду Запорізької області.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За змістом прав та обов'язків, по яких сторонами досягнута домовленість, правовідносини сторін врегульовані кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 530 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів. їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору відповідач не здійснив щомісячну сплату процентів та своєчасно не повернув кредит, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 22 127 079,45 грн.

Розрахунки відповідних сум здійсненні у відповідності до умов договору та містяться в матеріалах справи.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів сторони.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості, доводи позивача не спростував.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної заборгованості підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача і підлягає стягненню з останнього на користь держбюджету.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ГРІН БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" про стягнення 22 127 079,45 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (84331, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 20316248) на користь Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" (місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, код ЄДРПОУ 13550848) 20 880 000 (двадцять мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. - сума простроченої заборгованості за придбаними правами вимоги по основному боргу, 1 035 419 (один мільйон тридцять п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 18 коп. - сума простроченої заборгованості за придбаними правами вимоги по нарахованим процентам, 211660 (двісті одинадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 27 коп. - сума простроченої заборгованості по нарахованих процентах. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (84331, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 20316248) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206) судовий збір в сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "07" серпня 2015 р.

Головуючий Н.А. Колодій

Судді Л.П. Кагітіна

В.А. Кричмаржевський

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.