Рішення

від 06.08.2015 по справі 910/11675/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015Справа №910/11675/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум»

про стягнення 77904 грн. 29 коп.

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Дивак В.В. (довіреність від 09.07.2015),

від відповідача - Бухонкін І.В. (довіреність від 10.06.2015 №1)

ВСТАНОВИВ:

06.05.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» заборгованість за договором комісії №1 від 17.11.2014 з урахуванням індексу інфляції у розмірі 54448 грн. 26 коп., 146263 грн. 39 коп. неустойки, 8435 грн. 87 коп. пені та 601 грн. 91 коп. річних.

Письмовим відзивом на позовну заяву від 16.06.2015 відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність з його боку порушення умов договору комісії №1 від 17.11.2014. Відповідач зазначив, що станом на 18.05.2015 залишається нереалізованим товар на загальну суму 39323 грн. 76 коп., розрахунки за який з позивачем повинні бути здійснені лише у разі реалізації товару відповідно до умов п. 5.3 договору комісії №1 від 17.11.2014.

У судовому засіданні 06.08.2015 представником позивача надано заперечення на відзив відповідача від 16.06.2015, у якому позивач зазначив про сплату відповідачем заборгованості за договором згідно платіжних доручень №16 від 21.01.2015 у сумі 10000 грн., № 40 від 28.04.2015 у сумі 5000 грн., №53 від 19.05.2015 у сумі 4000 грн. Згідно наданих позивачем заперечень на відзив з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором комісії №1 від 17.11.2014 у сумі 39300 грн. 80 коп., 15446 грн. 99 коп. пені, 18010 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 951 грн. 40 коп. річних.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Подане позивачем пояснення щодо розміру позовних вимог у запереченнях на відзив відповідача розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається судом до розгляду.

За наведених обставин новою ціною позову є 77904 грн. 29 коп., яка складається із: суми заборгованості у розмірі 39300 грн., 15446 грн. 99 коп. пені, 18010 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі та 3% річних у сумі 951 грн. 40 коп.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

17.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (позивач, комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» (відповідач, комісіонер) укладено договір комісії №1 (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1 якого комісіонер зобов'язується діючи за дорученням комітента, укласти від власного імені, але за рахунок комітента договір для реалізації товарів (продукції), передбаченої договором.

Обов'язками комісіонера за договором, зокрема, є здійснення дій, а саме: виконання роботи з вивчення ринку, здійснення необхідних рекламних заходів, пошук покупців та у разі необхідності проведення передпродажної підготовки продукції, виконання переддоговірної роботи щодо реалізації продукції; надання кожних десять днів комітенту письмового звіту про виконання доручення, обсяги реалізованої продукції, а також витрати комісіонера, пов'язані з виконанням даного доручення (п. 2.3, п. 2.4).

Обов'язками комітента, зокрема, є прийняття від комісіонера звіту щодо виконання ним доручення, у порядку, встановленому договором, компенсувати комісіонеру витрати, пов'язані з виконанням цього доручення (п. 3.4. договору).

За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру комісійну плату в розмірі 25% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною комітентом (п. 4.1 договору).

Комісіонер зобов'язаний реалізувати продукцію за цінами, зазначеними комітентом у специфікації до договору. Якщо комісіонер здійснить операцію на умовах, більш вигідних, чим ті, які були зазначені комітентом, отримана вигода залишається у комісіонера (п. 5.1. договору).

Комісіонер, що продав продукцію за ціною, нижче призначеної йому комітентом. Зобов'язаний відшкодувати останньому різницю, якщо не доведе, що не було можливості продати майно за призначеною ціною й продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки (п. 5.2 договору).

Грошові кошти, належні комітенту за договором, виплачуються комісіонером протягом десяти робочих днів із дати реалізації продукції комісіонером (п. 5.3 договору).

Комісіонер не вправі відмовитися від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушення комітентом умов даного договору. Комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Даний договір зберігає свою силу протягом двох тижнів від дня одержання комітентом повідомлення комісіонера про відмову від виконання доручення (п. 5.3. договору).

Комітент вправі у будь-який час скасувати дане ним комісіонерові доручення в цілому або в частині з дотриманням умов, передбачених у п. 4.2 договору (п.5.5 договору).

Згідно специфікації (додаток №1 до договору) від 17.11.2014 загальна вартість переданої позивачем відповідачу продукції для реалізації становить 58300 грн. 80 коп.

Позивачем відповідачу було передано продукцію згідно умов договору, що вбачається з видаткових накладних (на комісію): №29 від 24.11.2014 на суму 38270 грн. 40 коп., №85 від 08.12.2014 на суму 8389 грн. 20 коп., № 96 від 11.12.2014 на суму 11641 грн. 20 коп.

Зазначений договір, специфікація та видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками.

З матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою відповідача підписані та скріплені печаткою видаткові накладні: № ВН-0000005 від 24.11.2014, за якою одержувачем продукції на суму 38270 грн. 40 коп. є Київська обласна дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»; №8 від 08.12.2014 на суму 8389 грн. 20 коп., №9 від 11.12.2014 на суму 6813 грн. 60 коп., №10 від 11.12.2014 на суму 4827 грн. 60 коп. за договором № 15.151 від 08.08.2014, за якими покупцем є Київська обласна дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно звіту комісіонера №1 від 18.12.2014 здійснення реалізації продукції відповідачем за період з 17.11.2014 по 18.12.2014 не відбулося; згідно звіту комісіонера №2 від 18.01.2015 здійснення реалізації продукції відповідачем за період з 19.12.2014 по 18.01.2015 відбулося на суму 9980 грн. 28 коп.; згідно звіту комісіонера №3 від 18.02.2015 здійснення реалізації продукції відповідачем за період з 19.01.2015 по 18.02.2015 не відбулося; згідно звіту комісіонера №4 від 18.03.2015 здійснення реалізації продукції відповідачем за період з 19.02.2015 по 18.03.2015 не відбулося; згідно звіту комісіонера №5 від 18.04.2015 здійснення реалізації продукції відповідачем за період з 19.03.2015 по 18.04.2015 відбулося на суму 4990 грн. 96 коп.; згідно звіту комісіонера №6 від 18.05.2015 здійснення реалізації продукції відповідачем за період з 19.04.2015 по 18.05.2015 відбулося на суму 3997 грн. 80 коп.

Зазначені звіти зі сторони відповідача підписані уповноваженою особою та посвідчені печаткою.

Позивачем надано у якості доказу реалізації товару відповідачем додаткову угоду №2 від 26.12.2014 до договору комісії №15-151 від 08.08.2014, укладену між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» та відповідачем, а також специфікацію №2 та звіти комісіонера - Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про реалізацію товарної продукції за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 на суму 12632 грн. 03 коп., за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 на суму 40711 грн. 58 коп., за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 на суму 40831 грн. 48 коп. Вказані звіти підписані представниками сторін та посвідчені печатками.

Відповідачем згідно договору було перераховано відповідачу у відповідності до платіжних доручень №16 від 21.01.2015 суму 10000 грн., № 40 від 28.04.2015 суму 5000 грн., № 53 від 19.05.2015 суму 4000 грн.

Позивачем складена та надіслана на адресу відповідача претензія від 10.03.2015 за вих.№10/03/15-1 з вимогою сплатити заборгованість за договором у сумі 48300 грн. 80 коп. у семиденний строк.

Посилаючись на те, що відповідачем згідно договору перераховано позивачу грошові кошти за реалізовану продукцію лише частково, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за договором у розмірі 39300 грн., 15446 грн. 99 коп. пені, 18010 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 3% річних у сумі 951 грн. 40 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог (з врахуванням зменшення позовних вимог) з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору комісії щодо здійснення перерахування на користь позивача коштів за реалізовану продукцію.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 Цивільного кодексу України).

Статтею 1014 Цивільного кодексу України визначено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ст. 1022 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов'язання за договором, що підтверджується зазначеними видатковими накладними, специфікацією до договору та передано відповідачу для реалізації продукцію на суму 58300 грн. 80 коп.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які містять підпис особи, яка передавала товар та приймала його, на думку суду, підтверджується факт реалізації товару відповідачем згідно договору на суму 58300 грн. 80 коп. Крім того, відповідачем не доведено залишків нереалізованого товару у нього.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що відповідачем було сплачено грошові кошти за реалізовану продукцію у сумі 19000 грн.

Таким чином, відповідачем було здійснено часткове перерахування позивачу грошових коштів за договором у розмірі 19000 грн., у зв'язку із чим залишилася несплаченою сума заборгованості у розмірі 39300 грн. 80 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення комісіонером строків виплати суми, передбаченої п. 5.3 договору, він сплачує комітенту штрафну неустойку у розмірі 2% від суми платежу за кожний день прострочення.

Суд вважає, що фактично передбачена п. 7.1 договору штрафна неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі за текстом - постанова від 17.12.2013 № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Крім того, виходячи з положень п. 1.12 Постанови від 17.12.2013 № 14 господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15446 грн. 99 коп. за період з 04.12.2014 по 06.08.2015, суд дійшов такого висновку.

Перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає, що позивачем невірно визначено період прострочення, за який підлягає нарахуванню сума пені за договором. Здійснивши перерахунки з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 09.12.2014 по 06.06.2015 у сумі 10896 грн. 64 коп.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань на суму заборгованості в розмірі 18010 грн. 10 коп. за період з 04.12.2014 по 06.08.2015, суд дійшов такого висновку.

Позивачем невірно визначено початок періоду здійснення інфляційних нарахувань на суму заборгованості, який повинен становити з 09.12.2014 по 06.08.2015, проте, здійснений позивачем розрахунок розміру суми 18010 грн. 10 коп. є вірним, у зв'язку із чим вона підлягає стягненню з відповідача.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 951 грн. 40 коп. за період з 04.12.2014 по 06.08.2015, дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку, оскільки позивачем невірно зазначено початок періоду прострочення.

За розрахунками суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 942 грн. 19 коп. за період з 09.12.2014 по 06.08.2015, у зв'язку із чим зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 39300 грн. 80 коп., 18010 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 942 грн. 19 коп. та 10896 грн. 64 коп.

Крім того, згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з 01.01.2014 розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становить 1218 грн., а за подання позовних заяв майнового характеру - не менше 1827 грн. та не більше 73080 грн.

У відповідності до платіжного доручення №16 від 30.04.2015 позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 4195 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4195 грн., в процесі розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача 77904 грн. 29 коп.

Таким чином, позивач повинен сплатити з врахуванням зменшення вимог 1827 грн. судового збору, виходячи з ціни позову 77904 грн. 29 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Подіум» (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 3-А, оф. 28, код 38621190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 10 А, код 39090615) заборгованість у розмірі 39300 грн. 80 коп., 18010 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 942 грн. 19 коп., 10896 грн. 64 коп. пені та 1558 грн. 08 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Фудс Дистрибьюшн» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 10 А, код 39090615) 2368 грн. судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення №16 від 30.04.2015.

В судовому засіданні 06.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 11.08.2015.

Суддя В.О. Демидов