Рішення

від 07.08.2015 по справі 914/2396/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.15 Справа№ 914/2396/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт», с. Балучин Буського району Львівської області

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», м. Львів

про: стягнення 462 686,50 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Алексеєнко А.А. - представник (довіреність від 01.07.15р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 07.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосвіт» (с.Балучин, Буський район, Львівська область) до Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» (м.Львів) про стягнення 462686,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не здійснено відшкодування збитків, що завдані позивачу у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами внаслідок примусового викупу об'єкту нерухомого майна для суспільних потреб. Зокрема, позивач вказує, що Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та укладеним договором купівлі - продажу був визначений порядок відшкодування збитків (упущеної вигоди) внаслідок дострокового розірвання договорів оренди, однак відповідачем на виконання умов договору не вчиняється жодних дій.

Ухвалою суду від 20.07.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 06.08.15р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання 06.08.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову не заперечив.

В судовому засіданні оголошено перерву до 07.08.2015 року.

В судове засідання 07.08.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №32744/15 від 06.08.2015 року), в якому зазначив, що дійсно між сторонами був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна для суспільних потреб. Умовами даного договору було передбачено порядок відшкодування позивачу збитків, внаслідок дострокового розірвання ним договорів оренди. Вказує, що на сьогоднішній день не укладено відповідної додаткової угоди у зв'язку з відсутністю фінансування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосвіт» (Продавець) та Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу будинку №1 на вул. В.Навроцького у м.Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Голубенко Н.І., зареєстрований в реєстрі за № 930 (надалі - Договір). Даний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та на підставі Ухвали №4495 Львівської міської ради 20 сесії 6-го скликання від 19 березня 2015 року.

Відповідно до п.8. Договору, Покупець бере на себе зобов'язання відшкодувати суму збитків завданих Продавцю у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, внаслідок викупу Об'єкта продажу (в тому числі, прямі збитки від нарахованих орендарями штрафних санкцій та збитків внаслідок дострокового розірвання договору, упущеної вигоди у вигляді неотриманої внаслідок розірвання договорів оренди орендної плати за весь період, що залишився до закінчення строку дії відповідних договорів оренди, а також витрати по перевезенню офісного обладнання, устаткування та іншого майна, його зберігання). Сума відшкодування, порядок та строки її оплати визначаються сторонами в додатковій угоді, яка підлягає укладенню Сторонами протягом одного місяця з дати проведення Покупцем повного розрахунку за придбаний Об'єкт продажу згідно з умовами Договору. У разі відмови Продавця в укладенні такої угоди або в разі недосягнення сторонами згоди щодо суми відшкодування, Продавець за захистом свого порушеного права може звернутись на власний розсуд до суду з позовом про зобов'язання укласти відповідну додаткову угоду (договір), або про визнання додаткової угоди (договору) укладеним на умовах, запропонованих продавцем, або про стягнення завданих йому збитків, в тому числі упущеної вигоди в повному обсязі або обрати інший спосіб захисту порушених прав згідно чинного законодавства.

В додатку № 1 до Договору сторони визначили перелік та строки діючих договорів оренди (найму), зобов'язання за якими підлягають достроковому припиненню. Згідно зазначеного переліку, підлягали припиненню зобов'язання з ПП «Сом плюс», 31527310, ТзОВ «ЛьвівКом», 31977771, ТзОВ «НВП «Данір», 35562976, ФОП Анісін Валерій Вікторович, 2850504392, ФОП Цоба Руслан Романович, 2741915493, ФОП Уляшкевич Ольга Іванівна, 1826376047, ТзОВ «ДУКС ФОРТІС», 39524960. На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи долучено копії відповідних договорів оренди та докази їх розірвання внаслідок продажу позивачем об'єкту нерухомого майна для суспільних потреб.

До матеріалів справи також долучено лист ТзОВ «Екосвіт» № 66 від 04.06.2015 року, яким позивач звертався до ЛКП «Львівавтодор» з вимогою про підписання відповідної додаткової угоди про відшкодування упущеної вигоди. З вказаним листом відповідачу надано підписаний зі сторони позивача проект додаткової угоди до Договору купівлі-продажу від 29 квітня 2015 року для розгляду і узгодження. Однак на день розгляду спору відповіді ЛКП «Львівавтодор» позивачу не надало.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново - господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як обумовлено статтею 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір купівлі - продажу, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. За цим договором сторони погодили вартість об'єкту продажу. Водночас, вказаним договором сторони передбачили обов'язок покупця відшкодувати продавцю заподіяні таким продажем збитки внаслідок дострокового припинення його зобов'язань перед третіми особами за договорами Оренди. При цьому проведення такого відшкодування відповідає вимога Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Так, стаття 5 наведеного Закону передбачає, що викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Оскільки розмір таких збитків не міг бути визначений на момент укладення Договору купівлі - продажу сторонами договору передбачено обов'язок укладення відповідної додаткової угоди. Разом з тим, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з проханням укласти відповідну угоду, однак внаслідок бездіяльності відповідача така не укладена.

Стаття 16 ЦК України, визначаючи способи захисту цивільних прав встановлює, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж встановлений договором або законом. Відповідно до п. 8 Договору купівлі - продажу від 29.04.2015 року, у разі відмови Покупця в укладенні такої угоди або в разі недосягнення сторонами згоди щодо суми відшкодування, Продавець за захистом свого порушеного права може звернутись на власний розсуд до суду з позовом про зобов'язання укласти відповідну додаткову угоду (договір), або про визнання додаткової угоди (договору) укладеним на умовах, запропонованих Продавцем, або про стягнення завданих йому збитків, в тому числі, упущеної вигоди в повному обсязі або обрати інший спосіб захисту порушених прав згідно чинного законодавства. Відповідно до наведеного пункту позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заподіяних йому збитків.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві щодо неможливості проведення відшкодування завданих збитків внаслідок неукладення відповідної угоди.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Частинами 1, 2 статі 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується представником відповідача, що позивачем, внаслідок продажу належного йому нерухомого майна достроково припинено його зобов'язання з передачі частини такого майна в оренду іншим особам. Як наслідок позивачу заподіяно збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 462 686,50 грн. Також представником відповідача не заперечується зобов'язання відповідача щодо відшкодування таких збитків та наведений позивачем розмір таких збитків. Посилання позивача на неукладення відповідної додаткової угоди внаслідок відсутності фінансування є необгрунтованим, оскільки в силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 96 ЦК, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, твердження відповідача щодо не підписання додаткової угоди про відшкодування збитків, завданих позивачу, з мотивів відсутності фінансування є безпідставним, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність фінансування не виправдовує бездіяльність Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» (79035, м.Львів, вул.Пасіки Галицькі, буд.7, ідентифікаційний код 05523814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт» (80565, Львівська область, Буський район, с.Балучин, ідентифікаційний код 22384359) 462 686,50 грн. збитків, завданих достроковим припиненням зобов'язань перед третіми особами, внаслідок викупу об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб, та 9 253,73 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.08.2015 р.

Суддя Король М.Р.