Рішення

від 06.08.2015 по справі 917/1074/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 р. Справа №917/1074/15

за позовом Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави - Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради органу місцевого самоврядування та органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі Фонду міського майна Кременчуцької міської ради, м.Кременчук, пл. Перемоги - 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Приватного підприємства "Фінтехснаб", м.Кременчук

про стягнення 64 349,97 грн.

Суддя І.Г. Кльопов

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився.

від прокуратури: Слісаренко Ю.Н.

У судовому засіданні 06.08.2015р. оголошено вступну та ерзолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором №251 від 01.06.2012р. у розмірі 64349,97грн.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Водночас, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладенн арешту на грошові кошти ПП "Фінтехснаб" в розмірі заявленого позову, а в разі їх відсутності, накласти арешт на його майно.

Від Фонду міського майна Кременчуцької міської ради надійшло клопотання про можливість розгляду справи без участі представника (вхід. №11036 від 03.08.2015р.).

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвала суду, яка направлялась відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу про включення відповідача до ЄДРПОУ від 25.06.2015 року наданого позивачем, місцезнаходження приватного підприємства "Фінтехснаб"- м.Кременчук, вул.Профспілкова,1, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600.

Відповідно до 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

Між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (Орендодавець) та ПП «Фінтехснаб» (Орендар) 01.06.2012р. було укладено договір № 251 оренди індивідуального (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлове приміщення площею 257,8 м2, розташоване за адресою: м. Кременчук, вул.40-річчя Жовтня, 60/1.

Відповідно до п.11.1 Договору договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 01.06.2012р. до 31.05.2015р. включно.

Відповідно до п.2.4 Договору у разі припинення дії цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Обов"язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на Балансоутримувача.

Як зазначає позивач у позові, відповідач фактично вказаним нежитловим приміщенням користується з 01.06.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі п.9 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) квітень 2012р. і становить без ПДВ 3675,23грн.

Орендна плата за перший місяць оренди червень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень 2012р.

Орендар обов"язково сплачує всі передбачені податки і збори, пов"язані з орендною платою, в порядку визначеному законодавством України.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п.3.2 Договору).

У відповідності з п. п. 3.3, 5.2, 5.9 Договору відповідач зобов'язався вчасно сплачувати орендну плату за користування комунальним майном.

Позивач зазначає, що відповідач ухилився від виконання договірних зобов'язань та не перерахував до міського бюджету орендну плату за надане в оренду комунальне майно.

Так, заборгованість з орендної плати, що виникла в період з червня 2012р. по лютий 2015р. станом на 01.04.2015 становить 64349, 97 грн.

Оскільки, відповідно до п. 1 рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 05.11.1999 № 1578, Фонд міського майна Кременчуцької міської ради зобов'язаний здійснювати нарахування плати за оренду по переданим в оренду нежилих приміщень згідно з діючою Методикою, контролювати її надходження, вживати заходів згідно з чинним законодавством щодо стягнення заборгованості та вивільнення приміщень в разі порушень орендарем умов договорів оренди, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Догоовром оренди у розмірі 64349,97грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, правочин по даній справі є договором оренди.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оскільки орендоване майно є комунальним, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Враховуючи, що відповідач порушує взяті на себе зобов"язання за Договором оренди в частині оплати орендної плати, суд вважає вимогу позивача про стягнення 64349,97грн. законною та обґрунтованою.

У відповідності до ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суду у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів чи посадових осіб.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави. Поняття «інтереси держави» є оціночним у кожному конкретному випадку, прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Відповідно до частин 2, 3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи наведене, оскільки позивач не навів доводів і не подав належних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фінтехснаб" (вул.Профспілкова,1, м.Кременчук, Полтавська обл., 396000, код 31998539) на користь

- виконавчого комітету Кременчуцької міської ради до міського бюджету (р/р 33215871700008, код ЄДРПОУ 37965850, код платежу 22080401, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, одержувач: УК у м. Кременчуці (м. Кременчук) 22080401) заборгованість по орендній платі в сумі 64349 грн. 97 копійок.

- в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м.Полтава, 22030001; код отримувача за ЄДРПОУ 38019510; рахунок отримувача 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019) 1827,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 07.08.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.