Рішення

від 04.08.2015 по справі 922/3083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р.Справа № 922/3083/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс", м. Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрмолінвест", м. Харків про стягнення 570 589,94 грн. за участю представників:

позивача - Голобородько О.П. (дов. № 01/01-09 від 01.09.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Торгова компанія "Молімпекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрмолінвест" (надалі - Відповідач) боргу у розмірі 570 589,94 грн. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Позивачем було подано заяву (від 21.07.2015 р. за вх. № 29140) про зміну підстав позову, яку прийнято судом до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству ухвалою суду від 21 липня 2015 року.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, надав до суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. У судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 липня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № МС 28/07/14-1, відповідно до якого ПП «ТК «Молімпекс», як «ПРОДАВЕЦЬ», зобов`язується поставити в адресу ТОВ «ТВК «Укрмолінвест», як «ПОКУПЕЬ», молочну продукцію, яку «ПОКУПЕЦЬ» зобов`язується прийняти та оплатити.

На виконання умов укладеного договору поставки № МС 28/07/14-1, позивач, ПП «ТК «Молімпекс», здійснив поставку в адресу відповідача,ТОВ «ТВК «Укрмолінвест» молочну продукцію по наступним видатковим накладним:

№ МС-0000369 від 29 липня 2014 року на суму 3510,00 грн.;

№ МС-0000343 від 20 серпня 2014 року на суму 166 000,00 грн.;

№ МС-0000588 від 24 вересня 2014 року на суму 88794,00 грн.;

№ МС-0000558 від 19 вересня 2014 року на суму 93192,00 грн.;

№ МС-0000593 від 26 вересня 2014 року на суму 92880,00 грн.;

№ МС-0000670 від 09 жовтня 2014 року на суму 162000,00 грн.;

№ МС-0000682 від 10 жовтня 2014 року на суму 103967,00 грн.;

№ МС-000687 від 13 жовтня 2014 року на суму 97779,50 грн.;

№ МС-000708 від 16 жовтня 2014 року на суму 100838,35 грн.;

№ МС-0000722 від 20 жовтня 2014 року на суму 101082,90 грн.;

№ МС-0000728 від 22 жовтня 2014 року на суму 101082,90 грн.;

№ МС-0000745 від 24 жовтня 2014 року на суму 101032,66 грн.;

№ МС-0000776 від 31 жовтня 2014 року на суму 95592,25 грн.;

Таким чином, Позивач відвантажив, а Відповідач отримав молочну продукцію на загальну суму 1307752,06 грн.

Транспортування молочної продукції в адресу відповідача здійснювалось на наступним товарно-транспортним накладним:

- ТТН № 29/07/14-2 від 29.07.2014 року на суму 3510,00 грн.;

- ТТН № 20/08/14-6 від 20.08.2014 року на суму 166 000,00 грн.;

- ТТН № 24/09/14-9 від 24.09.2014 року на суму 88794,00 грн.;

- ТТН № 19/09/14-6 від 19.09.2014 року на суму 93192,00 грн.;

- ТТН № 26/09/14-8 від 26.09.2014 року на суму 92880,00 грн.;

- ТТН № 09/19/14-7 від 09.10.2014 року на суму 162000,00 грн.;

- ТТН № 10/10/14-12 від 10.10.2014 року на суму 103967,00 грн.;

- ТТН № 13/10/14-5 від 13.10.2014 року на суму 97779,50 грн.;

- ТТН № 16/10/14-4 від 16.10.2014 року на суму 100838,35 грн.;

- ТТН № 20/10/14-8 від 20.10.2014 року на суму 101082,90 грн.;

- ТТН № 22/10/14-5 від 22.10.2014 року на суму 101082,90 грн.;

- ТТН № 24/10/14-10 від 24.10.2014 року на суму 101032,66 грн.;

- ТТН № 31/10/14-4 від 31.10.2014 року на суму 95592,25 грн.

Згідно п.3.3. укладеного договору поставки № МС 28/07/14-1, ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний оплатити товар по факту в день отримання товару. Однак, в порушення умов укладеного договору, Відповідач оплати за отриманий товар не здійснював.

В первісному позові Позивач зазначив, що 12 червня 2014 року між ПП «ТК «Молімпекс» та ТОВ «ТВК «Укрмолінвест» було укладено договір поставки № 12/06, відповідно до якого ПП «ТК «Молімпекс», як «ПОКУПЕЦЬ», зобов`язується отримати та оплатити товар, який поставляється ТОВ «ТВК «Укрмолінвест».

ПП «ТК «Молімпекс» отримало від ТОВ «ТВК «Укрмолінвест» молочну продукцію на суму 1765354,27 грн. За отриманий товар ПП «ТК «Молімпекс», шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ТВК «Укрмолінвест» здійснило часткову оплату, в результаті чого утворився борг в розмірі 848 831,27 грн.

ПП «ТК «Молімпекс» з урахуванням того, що

- позивач є кредитором, а відповідач боржником при виконанні грошового зобов'язання за Договором поставки №МС 28/07/14-1 від 28.07.2014р. на суму 1 307 752,06 грн. (один мільйон триста сім тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок);

- позивач є боржником, а відповідач кредитором при виконанні грошового зобов'язання за Договором поставки № 12/06 від 12.06.2014р. на суму 848 831,27 грн. (вісімсот сорок вісім тисяч вісімсот тридцять одна гривня 27 копійок);

то б то, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, направила на адресу відповідача угоду про зарахування таких зустрічних однорідних вимог. Однак, відповідачем дану угоду проігноровано.

Таким чином, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, борг відповідача складає 458 920 ,79 грн. (чотириста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять гривень 79 копійок);

В ході розгляду справи, позивач надав до суду заяву про зміну підстави позову, а саме зазначив, що позивач не позбавлений права вимагати стягнення з відповідача частково суми боргу за договором поставки від 28 липня 2014 року № МС 28/07/14-1 в сумі 458 920 ,79 грн. (чотириста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять гривень 79 копійок), з нарахуванням 3% річних, пені та інфляційного збільшення, оскільки зобов`язання повинні виконуватися належним чином, та не посилатись на залік однорідних зустрічних вимог.

Згідно п.5.2 договору поставки № МС 28/07/14-1 від 28 липня 2014 року у разі порушення Покупцем строків здійснення оплати постановленого товару, Покупець несе відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Облікова ставка НБУ встановлена на рівні:

в період з 01.11.2014 року по 13.11.2014 року - 12,5 % річних;

в період з 13.11.2014 року по 06.02.2015 року - 14 % річних;

в період з 06.02.2015 року по 04.03.2015 року - 19,5 % річних;

в період 04.03.2015 року - 30 % річних.

Зобов`язання Відповідача мали бути виконані, в період з 01 листопада 2014 року. Таким чином розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань складає: 12 днів - 12,5% х2 = 3744,79 грн.; 84 дні - 14%х2 = 29297,50 грн.; 25 днів - 19,5%х2 =11473,01 грн.; 50 днів - 30%х2=36713,66 грн., а всього пені = 81228,96 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми: сума інфляційного збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції з 01 листопада 2014 року по 23.04. 2014 року: основний борг - 458920, 47 грн.; середній індекс інфляції за: листопад 2014 року - 101,9% - інфляційне збільшення 4676,40 грн.; грудень 2014 року - 103% - інфляційне збільшення 4726,88 грн.; січень 2015 року - 103,1% - інфляційне збільшення 4731,47 грн.; лютий 2015 року - 105,3% - інфляційне збільшення 4832,43 грн.; березень 2015 року - 110,8% - інфляційне збільшення 5084,84 грн.; інфляційне збільшення - 24052,02 грн.

Стосовно 3% річних, то розрахунок складає (0,008 % в день) -174 дня, що є 6388,17 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем по договору поставки від 28 липня 2014 року № МС 28/07/14-1 становить: 458 920 ,79 грн. (основний борг) +81228,96 (пеня)+6388,17(річні)+24052,02(інфляційні)= 570589 грн. 94копійок.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК «Укрмолінвест» (Фактична адреса: 61001, м. Харків, вулиця Польова, б.81; юридична адреса: 61001, м. Харків, вулиця Польова, б.81, Код ЄДРПОУ 35588905) на користь Приватного підприємства «Торгова Компанія «Молімпекс» (39627, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Ціолковського, б.32, код ЄДРПОУ 35414234) - 458 920,79 грн. (чотириста п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 79 копійок) боргу; - 81 228,96 грн. (вісімдесят одна тисяча двісті двадцять вісім гривень 96 копійок) пені; - 6 388,17 грн. (шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень 17 копійок) 3% річних; - 24 052,02 грн. (двадцять чотири тисячі п`ятдесят дві гривень 02 копійок) інфляційні втрати, а також суму судового збору у розмірі 11 411,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін