Рішення

від 10.08.2015 по справі 923/991/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 р. Справа № 923/991/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу порушену

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області с.Новофедорівка, Голопристанського району Херсонської області

до Відповідача-1: Комунально - побутового підприємства "Світанок" місцезнаходження: вул. Шкільна, буд. 45, с. Залізний Порт, Голопристанський район, Херсонської області, код ЄДРПОУ 31963769;

Відповідача -2 : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 місцезнаходження : АДРЕСА_1

про визнання недійсним на майбутнє концесійного договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю: - Бичков О.О. посв. № 031030 від 02.02.2015р. - прокурор відділу Херсонської облпрокуратури

представників сторін:

від позивача : - Згоранець О.С. дов. б/н від 02.02.15р.

від відповідача -1 : не прибули

від відповідача -2 : ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області с.Новофедорівка, Голопристанського району Херсонської області з позовом до Відповідача-1: Комунально - побутового підприємства "Світанок" (місцезнаходження: вул. Шкільна, буд. 45, с. Залізний Порт, Голопристанський район, Херсонської області), Відповідача -2 : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 місцезнаходження : АДРЕСА_1 про визнання недійсним на майбутнє концесійного договору № 4 від 03.06.2015р. та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою від 25 червня 2015р. суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив справу до розгляду. Цією ж ухвалою суд зобов'язав надати : прокурора супровідним листом для залучення до матеріалів справи оригінали доказів направлення позовної заяви відповідачам, Новофедорівську сільську раду письмово повідомити чи підтримує позовні вимоги прокурора, відповідачів 1, 2 відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, копії статутних та реєстраційних документів.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, ухвала про призначення засідання направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

До суду від відповідача -2 надійшов відзив по суті позову, відповідно до якого відповідач-2 проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позов.

Ухвалою від 13.07.2015р. суд задовольнив клопотання відповідача - 1 про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання для надання можливості відповідачу - 1 висловити свою правову позицію стосовно заявленого позову.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, ухвала про призначення засідання направлена сторонам рекомендованою поштою.

У судове засідання представник відповідача -1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи не надав.

Оскільки відповідач -1 своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, що підтверджується витягом з реєстру на відправку рекомендованої пошти господарського суду Херсонської області, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача - 1 за наявними в справі матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Прокурор викладає і обґрунтовує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні з підстав наведених у позовній заяві.

Представник позивача Новофедорівської сільської ради надав усні пояснення по суті позову, відповідно до яких заперечує проти заявленого позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставно заявленими. На думку представника Новофедорівської сільської ради, укладений між Комунально - побутовим підприємством "Світанок" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 концесійний договір є таким, що відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідачем 2 - надано відзив по суті заявлено позову, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 вважає, що з його боку не було допущено порушень чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у відповідності рекомендації засідання постійної комісії з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, життлово - комунального господарства. Крім того відповідач зазначає, що ним були понесенні значні витрати пов'язані із отриманням паспорту пляжу, а саме а виконання умов концесійного договору відповідачем було сплачено КПП "Світанок" 80грн за погоний метр переданої територів; за власний рахунок підприємцем було проведено обстеження пляжу на наявність вибухонебезпечних предметів, було укладено з Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України у Херсонській області відповідний договір на проведення водолазного обстеження дна акваторії пляжу

За таких обставин відповідач -2 просить суд, відмовити прокурору у задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено обов'язок представляти інтереси держави у суді, у випадках передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

Прокуратурою Херсонської області у червні 2015 року вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства під час надання та використання земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг Чорного та Азовського морів, їх заток і лиманів.

Проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що рішенням сесії Новофедорівської сільської ради № 650 від 30.04.2015 затверджено "Правила устаткування та експлуатації пляжів у селі Залізний Порт" (далі - Правила).

Згідно із вказаним рішенням та затвердженими ним Правилами постійною комісією з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, житлово-комунального господарства Новофедорівської сільської ради від 25.05.2015 рекомендовано ФОП ОСОБА_2 звернутися до КПП "Світанок" щодо заключення договору концесії, а також визначено межі експлуатації пляжної зони договору концесії протяжністю 75 м/п.

03.06.2015 між комунально-побутовим підприємством (далі -КПП) "Світанок" та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 укладено концесійний договір № 4. Згідно із п. 1.1 договору КПП "Світанок" (концесієдавець) надає строком з моменту укладення договору до 03.06.2016 концесіонеру (ФОП ОСОБА_2.) право створити чи істотно поліпшити та здійснювати управління та експлуатацію об'єкта концесії - визначені місця масового відпочинку людей з метою задоволення громадських потреб у сфері надання послуг з організації відпочинку, оздоровлення, дозвілля та розваг за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

Згідно із п. 2.1 договору об'єктом концесії є місце масового відпочинку людей, яке знаходиться на пляжній зоні в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

На виконання умов договору концесії КПП "Світанок" за актом передано ФОП ОСОБА_2 визначені місця масового відпочинку людей протяжністю 75 м/п згідно висновків та рекомендацій комісії від 25.05.2015.

При вивчені концесійного договору прокурором встановлено, що його укладено із порушеннями вимог чинного законодавства.

Так за твердженням прокурора, усупереч вимогам Закону " Про концесії" сторонами у спірному договорі є суб'єкти господарювання - комунальне підприємство та фізична особа-підприємець. Концесієдавцем виступає не орган місцевого самоврядування - Новофедорівська сільська рада, а КПП "Світанок", яке, до того ж, сільською радою на укладення концесійних договорів відповідним рішенням не уповноважено.

Крім того прокурор зазначає, що статтею 3 Закону "Про концесії" визначено перелік об'єктів, які можуть надаватися у концесію, вказаний перелік не містить такого об'єкту як місце масового відпочинку людей.

Згідно із ч.6 ст. 3 Закону у разі розташування об'єкта концесії на земельній ділянці державної або комунальної власності, повноваження щодо розпорядження якою здійснює концесієдавець, така земельна ділянка надається в оренду концесіонеру разом з об'єктом концесії на строк дії концесійного договору відповідно до ЗК України та Закону України "Про оренду землі". Однак, незважаючи на те, що об'єкт концесії - місце масового відпочинку людей, які знаходяться на пляжній зоні в с. Залізний Порт розташовано на земельній ділянці комунальної власності та по суті є самою земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки у встановленому законодавством порядку не укладено.

Згідно із ч. 4 ст. 6 Закону рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування. Встановлено, що рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності Новофедорівською сільською радою взагалі не приймалося. Дозволи (погодження) на укладення КПП "Світанок" договорів концесії сільською радою не надавалися.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років. Із концесійного договору вбачається, що його, у порушення норм вказаної статті Закону, укладено на строк до 03.05.2016, тобто менше ніж на 10 років.

Згідно із ч. 1 ст.10 Закону істотними умовами договору концесії є, зокрема об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії), а також умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі, якщо для здійснення концесійної діяльності є потреба в земельній ділянці, договір оренди такої ділянки укладається відповідно до законодавства.

Прокурором зазначено, що вимоги статті 10 Закону при укладенні концесійного договору не дотримано, оскільки не визначено склад і вартість майна, а також умови надання земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону методика розрахунку та граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України. Як встановлено, при визначенні розміру концесійних платежів за договором у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку не проведено.

Частиною 2 ст. 14 Закону у разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права комунальної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, реєструє такий договір у виконавчому органі відповідної ради та повідомляє Фонд державного майна України про укладення такого концесійного договору. Порядок ведення обліку концесійних договорів, укладених органами місцевого самоврядування, визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, оскаржуваний договір у встановленому законодавством порядку не зареєстровано.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно із ч. 4 ст. 15 Закону концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства.

Зазначені порушення дають підстави прокурору просити суд про визнання концесійного договору, укладеного між КІШ "Світанок" і ФОП ОСОБА_2, недійсним в порядку ст. 215 ЦК України.

Також прокурором заявлено вимогу про зобов'язаня фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути на користь Новофедорівської сільської ради земельну ділянку у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, розташовану у селі Залізний Порт земельну ділянку - місце масового відпочинку людей, протяжністю 75 м/п відповідно до укладеного 03.06.2015 за актом приймання-передачі.

Дана вимога прокурора мотивована наступним.

Аналізом умов концесійного договору встановлено, що фактично у користування відповідач -2 надано земельну ділянку - місце масового відпочинку людей в с. Залізний Порт. При цьому передача земельної ділянки в користування відбулася із порушенням норм земельного законодавства, оскільки не дотримано визначений ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порядок надання земель в оренду.

Так, згідно із ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 1 ст. 12, частинами 1, 2 ст. 83 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлено в натурі (на місцевості).

Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 2 вказаного Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У абзаці 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про землеустрій" наведено визначення терміну "документація із землеустрою", відповідно до якого - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Процедура надання земельних ділянок встановлена частинами 2-11 ст. 123 ЗК України, яка безпосередньо включає необхідність подачі клопотання до місцевої ради або районної державної адміністрації разом із документами, передбаченими ст. 151 ЗК України, розробку проекту відведення земельної ділянки, узгодженого із контролюючими органами, отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, отримання рішення про надання земельної ділянки.

Згідно із ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу; строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Оскаржуваний договір в частині надання відповідачу земельної ділянки не містить всіх істотних умов, що передбачені вказаною статтею, а тому є недійсним.

Крім того, згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При проведені перевірки прокуратурою встановлено, що Новофедорівською сільською радою не приймалось рішення про надання у користування КПП "Світанок" земельної ділянки рекреаційного призначення, а тому підприємство не набувало права користування даною земельною ділянкою і не мало право надавати її у фактичну оренду ФОП ОСОБА_2

Документація із землеустрою щодо надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки не затверджувалась.

Також прокурором зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не має правоустановчого документу на земельну ділянку та на його право землекористування не зареєстровано в установленому законом порядку, а тому у нього відсутні підстави для користування спірною земельною ділянкою.

Згідно із ст. 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином прокурор вважає, що фактично спірний концесійний договір містить в собі обов'язкові ознаки договору оренди землі (зокрема об'єкт оренди, строк дії договору оренди, розмір орендної плати та порядок її внесення, умови та цільове використання земельної ділянки), а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

Укладений між відповідачами концесійний договір є фактично прихованим договором оренди землі, який суперечить вимогам ст.ст. 116, 123, 124, 125, 126 ЗК України.

Зміст договору не залежить від його назви, а назва договору не змінює суті правовідносин, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

За таких обставин прокурор просить суду визнати недійсним на майбутнє спірний договір.

Оскільки земельну ділянку - визначене місце масового відпочинку людей в селі Залізний Порт, яка є комунальною власністю, за актом приймання-передачі передано ФОП ОСОБА_2 прокурором заявлено вимогу про зобов'язання повернути вказану земельну ділянку на користь Новофедорівської сільської ради у стані, придатному до її використання за цільовим призначенням.

Всебічно, повно, об'єктивно дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів, позиції кожного з учасників провадження, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову з наступних підстав.

Частинами 3, 6 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, прокурор визначає у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Необхідність захисту інтересів територіальної громади Новофедорівської сільської ради обумовлено порушенням встановлено порядку надання у користування земель комунальної власності. Крім того, згідно із умовами спірного договору за фактичне користування земельною ділянкою кошти надходять на рахунок КПП "Світанок", а не до бюджету Новофедорівської сільської ради, у зв'язку із чим місцевим бюджетом недотримуються платежі за використання земель комунальної власності.

Рішенням сесії Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 30.04.2015р. №650 (а.с. 18) затверджено "Правила устаткування та експлуатації пляжів у с. Залізний Порт" (а.с.18-21).

Рішенням сесії Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 30.04.2015р. №652 затверджено "Положення про порядок надання послуг у сфері організації відпочинку та розваг на території с.Залізний Порт".

На підставі зазначених рішень та Положення про порядок надання послуг у сфері організації відпочинку та розваг на території с.Залізний Порт" постійною комісією з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, житлово-комунального господарства Новофедорівської сільської ради 25.05.2015р. рекомендовано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 звернутися до комунально-побутового підприємства "Світанок" для укладення договору концесії, визначено межі експлуатації пляжної зони договору концесії протяжністю 75 м/п - від ФОП ОСОБА_5 пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_1", та рекомендовано орієнтовну суму оплати згідно договору - 80,00 грн. на рік, із укладенням угоди строком на один рік без пролонгації.

Між Комунально-побутовим підприємством "Світанок" (Концесієдавець), як особою, уповноваженою на укладення концесійного договору на підставі затверджених рішеннями сесії №650 і №652 від 30.04.2015р. "Правил устаткування та експлуатації пляжів у с. Залізний Порт" і "Положення про порядок надання послуг у сфері організації відпочинку та розваг на території с.Залізний Порт", згідно висновків та рекомендацій постійної комісії з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, житлово-комунального господарства Новофедорівської сільської ради від 25.05.2015р.", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Концесіонер) було укладено концесійний договір №4 від 03.06.2015р. (а.с.15-16).

Сторонами договору 03.06.2015р. було складено акт приймання-передачі об'єкту концесії.

За умовами укладеного між сторонами договору концесієдавець надає концесіонеру право створити чи істотно поліпшити та здійснювати управління та експлуатацію об'єкта концесії - визначені місця масового відпочинку людей з метою задоволення громадських потреб у сфері надання послуг з організації відпочинку, оздоровлення, дозвілля та розваг, за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

Поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення урегульовано Законом України "Про концесії" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону відносини щодо надання в концесію об'єктів права державної чи комунальної власності регулюються концесійним договором, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із ст. 1 даного Закону концесія - це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Визначення терміну договір концесії (концесійний договір) визначено частиною 1 ст1 Закону України " Про концесії" , згідно з яким, договір концесії - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до нього Закону з метою задоволення громадських потреб. Концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого сомоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Однак при вивчені договору концесії укладеного між Комунально-побутовим підприємством "Світанок" та ФОП ОСОБА_2 № 4 від 03.06.2015р., встановлено, що усупереч вимогам Закону сторонами у спірному договорі є суб'єкти господарювання - комунальне підприємство та фізична особа-підприємець. Концесієдавцем виступає не орган місцевого самоврядування - Новофедорівська сільська рада, а КПП "Світанок", яке, сільською радою на укладення концесійних договорів відповідним рішенням не уповноважено.

Згідно п.2.1 договору концесії об'єктом концесії є місце масового відпочинку людей, які знаходяться на пляжній зоні в с.Залізний Порт, Голопристанського району Херсонської області (із зазначенням місця прив'язки місць відпочинку до пляжної зони).

Перелік об'єктів права державної чи комунальної власності що можуть надаватись у концесію визначений частиною 2 статті 3 Закону України " Про концесії". Даний перелік не містить такого об'єкту як - місце масового відпочинку людей.

Відповідно ч. 3 зазначеної статті Закону виключно на пленарних засіданнях відповідні місцеві ради можуть прийняти рішення щодо додаткового переліку сфер господарської діяльності, для здійснення діяльності у яких об'єкти права комунальної власності можуть надаватися у концесію.

Представником Новофедорівської сільської ради доказів ухвалення такого рішення відносного наданого за спірним договором об'єкту концесії не надано.

Одним з основних принципів діяльності, пов'язаної з наданням та отриманням концесії (далі - концесійної діяльності) є вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі.

Згідно із ч. 4 ст. 6 Закону рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

При досліджені матеріалів справи судом встановлено, що укладений між сторонами договір концесії, та висновки та рекомендації постійної комісії з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, житлово-комунального господарства Новофедорівської сільської ради від 25.05.2015р. також не містять ніяких посилань на те, що договір укладається за результатами проведеного конкурсу. Тому можливо зробити висновок, що в порушення вимог чинного законодавства Новофедорівською сільською радою не було проведено відповідного конкурсу.

Крім того згідно із ч. 1 ст. 9 Закону концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років. Із спірного концесійного договору вбачається, що його, у порушення норм вказаної статті Закону, укладено на строк до 03.06.2016, тобто менше ніж на 10 років.

Згідно із ч. 1 ст.10 Закону істотними умовами договору концесії є, зокрема об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії), а також умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі, якщо для здійснення концесійної діяльності є потреба в земельній ділянці, договір оренди такої ділянки укладається відповідно до законодавства.

Вимоги зазначеної статті Закону при укладенні концесійного договору не дотримано, оскільки не визначено склад і вартість майна, а також умови надання земельної ділянки.

За приписами ч.3 статті 12 Закону методика розрахунку та граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, визначення розміру концесійних платежів за договором у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку не проведено, натомість, як вже зазначалось, сума концесійних платежів була визначена постійною комісією з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, житлово-комунального господарства Новофедорівської сільської ради.

Частиною 2 статті 14 Закону визначено, що у разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права комунальної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, реєструє такий договір у виконавчому органі відповідної ради та повідомляє Фонд державного майна України про укладення такого концесійного договору. Порядок ведення обліку концесійних договорів, укладених органами місцевого самоврядування, визначається Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку спірний договір не містить посилань на його реєстрацію у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ч.2 статті 9 Закону концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно ч.4 статті 15 Закону України "Про концесії" концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства.

Прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним договору, прокурор, крім іншого, зазначив про те, що концесійний договір, укладений між сторонами 03.06.2015р., є удаваним, оскільки вчинений для приховування іншого правочину - договору оренди, при укладенні якого відповідачами не був дотриманий порядок надання земельної ділянки в оренду.

Стосовно пояснень позивача Новофедорівської сільської ради про те, що за умовами спірного договору передавалась не земельна ділянка а місце масового відпочинку людей, судом встановлено наступне.

Рішенням від 30.04.2015р. №650 сесії Новофедорівської сільської ради затверджено Правила устаткування та експлуатації пляжів в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, останні розроблені відповідно до Земельного кодексу України, Водного Кодексу України, Законів України "Про благоустрій населених пунктів", "Про курорти", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", постанови КМУ від 06.03.2002р. №264 "Про затвердження Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах".

Згідно п.1.2 Правил, вони встановлюють вимоги і процедуру організації на морському узбережжі с.Залізний Порт масового відпочинку з метою задоволення рекреаційних потреб населення, забезпечення безпеки їхнього життя і здоров'я в період купального сезону, а також порядок використання пляжних ділянок морського узбережжя, не призначених для організованого масового відпочинку населення.

Відповідно до п.1.3 Правил, місця масового відпочинку населення на воді - установлені органами місцевого самоврядування конкретні ділянки місцевості на морському узбережжі, призначені і спеціально обладнані для організованого відпочинку населення на воді.

Пунктами 2, 3 Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002р. №264, до місць масового відпочинку населення належать земельні ділянки з прилеглим водним простором, призначені для організованого відпочинку населення на прибережних захисних смугах водних об'єктів або островах, та водні об'єкти, на яких розташовані засоби розваг і атракціони, а також місця для занять водними видами спорту та місця любительського і спортивного рибальства у зимовий період. Місця масового відпочинку визначаються органами місцевого самоврядування за проектами відведення земельних ділянок для цієї мети та узгоджуються з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Місцеві органи виконавчої влади та територіальні органи рибоохорони Держкомрибгоспу відповідно до наданих їм повноважень щороку перед початком літнього купального сезону зобов'язані визначити на картах-схемах земельні ділянки та водний простір, придатні для організації пляжів, пунктів прокату плавзасобів, водних атракціонів, а також місця для занять водними видами спорту та місця любительського і спортивного рибальства у зимовий період.

Як вбачається з матеріалів справи, постійною комісією з питань культури, охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту, житлово-комунального господарства Новофедорівської сільської ради 25.05.2015р. було рекомендовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 звернутися до комунально-побутового підприємства "Світанок" щодо укладення договору концесії, та комісією було визначено межі експлуатації пляжної зони договору концесії протяжністю 75 м/п.

Визначення терміну пляжна зона міститься у статті 1 Водного кодексу України пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, крім іншого, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 60 Земельного кодексу України зазначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

На підставі зазначено суд дійшов висновку, що, фактично, за договором концесії концесіонеру було передано у користування для здійснення підприємницької діяльності (п.4.1 договору) земельну ділянку.

У відповідності до ч.6 ст.3 Закону України "Про концесії" у разі розташування об'єкта концесії на земельній ділянці державної або комунальної власності, повноваження щодо розпорядження якою здійснює концесієдавець, така земельна ділянка надається в оренду концесіонеру разом із об'єктом концесії на строк дії концесійного договору відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі". Право власності на відповідну земельну ділянку здійснюється концесієдавцем відповідно до закону.

Відповідно ч.3 ст. 10 Закону України "Про концесії" у разі, якщо для здійснення концесійної діяльності є потреба в земельній ділянці, договір оренди такої ділянки укладається відповідно до законодавства.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Здійснивши аналіз наведених вище норм суд дійшов висновку, що, за своєю правовою природою укладений між сторонами концесійний договір є договором оренди земельної ділянки, оскільки змістом спірного правочину є надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у користування земельної ділянки на певний строк за визначену плату.

Зміст договору не залежить від його назви, а назва договору не змінює суті правовідносин сторін, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений Земельним кодексом України.

За приписами 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статтями 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Процедура надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування встановлена у частинах 2 - 11 статті 123 Земельного кодексу України, яка включає необхідність подачі клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із документами, передбаченими цією статтею, розробку проекту відведення земельної ділянки, узгодженого із контролюючими органами, прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування.

Крім того, частиною 7 ст. 123 ЗК України встановлено, що погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Зі змісту пунктів 1, 2 ст. 124 ЗК України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частин 1, 2 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За приписами частин 1, 3, 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

З викладеного вбачається, що відповідачами не дотримано встановленого порядку передачі земельної ділянки у тимчасове користування, крім цього, оспорюваний договір не містить всіх істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Удаваний правочин, як неправомірний, може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Закон не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодекс)'.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6. 11. 17. 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно пункту 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний (пункт 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що концесійний договір від 03.06.2015р., який за змістом є договором оренди земельної ділянки, не відповідає вимогам земельного законодавства, спірний договір слід визнати на майбутнє недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" із застосуванням передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків його недійсності шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути Новофедорівській сільській раді об'єкт концесії (земельну ділянку) - місце масового відпочинку людей, протяжністю 75 м/п, розташоване в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, згідно укладеного 03.06.2015р. акту приймання-передачі, від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до пансіонату " ІНФОРМАЦІЯ_1", в належному технічному та санітарному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

За таких обставин позовні вимоги заступника прокурора Херсонської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674 - VI, Позивач звільнений від сплати судового збору. За таких обставин суд, повністю задовольняючи заявлений позов, стягує з відповідача в доход бюджету судових збір пропорційно розміру задоволених вимог, тобто, у розмірі 100 %. Мінімальний розмір судового збору при поданні заяви до господарських судів України, відповідно до ст. 2 Закону України Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674 - VI, " за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати ( 1218грн).

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Пунктом 4.6 зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

За таких обставин судові витрати покладаються на обох відповідачів та розподіляються між ними порівно

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснив порядок отримання судового рішення та його оскарження.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє концесійний договір №4 від 03.06.2015р., укладений між комунально-побутовим підприємством "Світанок" (код ЄДРПОУ 31963769, 75653, Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Шкільна, 45) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ( місцезнаходження : АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1).

3. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження : АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) повернути Новофедорівський сільській раді (код ЄДРПОУ, 75652, Херсонська область, Голопристанський район, с.Новофедорівка, вул.Леніна, 12) об'єкт концесії (земельну ділянку) - місце масового відпочинку людей, протяжністю 75 м/п, розташоване, згідно укладеного 03.06.2015р. акту приймання-передачі, в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до пансіонату " ІНФОРМАЦІЯ_1", в належному технічному та санітарному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

4. Стягнути з комунально-побутового підприємства "Світанок" (код ЄДРПОУ 31963769, 75653, Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул.Шкільна, 45) в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять ) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження : АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2015р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна