Рішення

від 28.07.2015 по справі 905/206/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.07.2015 Справа № 905/206/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Мазурік М.О.

За участю представників сторін:

Прокурор: не з'явився

від позивача: Карпова Н.А. за довір. №14/20-63-15 від 07.05.2015р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву: Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізінг», м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства "ЛМ", с. Торець, Донецька обл.

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу - основний борг в сумі 35814,44 грн., пеню 11561,77 грн., суму індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 12942,74 грн., 3% річних від основної боргу 760,39 грн.

Слов'янський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізінг», м. Київ (далі-Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства "ЛМ", с. Торець, Донецька обл. (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу - основний борг в сумі 35814,44 грн., пеня - 4589,50 грн., суму індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3661,68 грн., 3% річних від основної боргу - 411,79грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу

№5-13-45стс-пл/137 від 20.03.2013р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 202, 231 Господарського кодексу, ст.ст. 526, 610, 625,626,808 Цивільного кодексу України, ст.ст1,2,16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 1,2,5,29,54,64 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 03.06.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/206/15.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

28.07.2015р. через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, посилаючись на часткову сплату Відповідачем заборгованості, настання 01.07.2015р. терміну сплати чергового лізингового платежу, просить суд стягнути з останнього заборгованість з основного боргу в сумі 35814,44грн., пеню в сумі 11561,77 грн., суму індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 12942,74 грн., 3% річних від основної боргу 760,39грн.

За приписами ч.4ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву Позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Обізнаність Відповідача про дату, місце і час розгляду справи підтверджується зворотнім повідомленням, на якому міститься підпис представника про отримання кореспонденції.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4 -3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2013р. Між Позивачем (Лізингодавцем) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №5-13-45 стс-пл/137, згідно п.1 якого лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю Лізингодавця та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно п.4.1. договору за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцять)відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховуються лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки Предмета лізингу; комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткуванням на додану вартість; відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні 3 місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.4. договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 Договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору «Найменування кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за договором. (п.8.1.)

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами підписано Додаток №1 "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу" відповідно до якого предметом лізингу є культиватор ККП-6,0 у кількості 1 одиниця на суму 115 740,00 грн.

У Додатку №2 "Графік сплати лізингових платежів" сторони визначили дату та суму сплати лізингових платежів.

01 квітня 2013р. між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого НАК "Украгролізинг" передав, а Фермерське господарство «ЛМ» прийняв предмет лізингу - культиватор ККП - 6,0 у кількості 1 одиниця на суму 115 740,00 грн.

Посилаючись на несплату Відповідачем лізингових платежів за договором фінансового лізингу №5-13-45сис-пл/137 від 20.03.2013р. в повному обсязі, Позивач просить стягнути заборгованість за лізинговими платежами з урахуванням пені, відсотків і інфляційних нарахувань.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних, інфляційних.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором прямого лізингу №5-13-45стс-пл/137 від 20.03.2013р. належним чином не виконав, а саме за період з 01.10.2014 по 01.07.2015р. лізінгові платежі у встановлений строк не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 35814,44грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочи в виконання грошових зобов'язань у розумінні

ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 35814,44 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог Позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 760,39 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 12 942,74 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи висновок суду про задоволення вимог Позивача про стягнення боргу зі сплати лізингових платежів в повному обсязі, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 02.04.2014р. по 26.07.2015р. та інфляційної індексації в період з травня 2014 року по червень 2015 року, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 760,39грн. та інфляційної індексації в сумі 12942,74грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 11561,77грн. на підставі умов п.7.1, п.7.7 договору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 7.1 договору, а строк її нарахування у п.7.7 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2ч.2ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, зроблений Позивачем, суд дійшов висновку про необґрунтоване її нарахування у період з 02.04.2014р. по 01.06.2014р., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 11523,54грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору стягуються з Відповідача на користь державного бюджету, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій саме Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізінг», м. Київ до Фермерського господарства "ЛМ", м. Торець про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу основний борг в сумі 35 814,44 грн., пеню 11 561,77 грн., суму індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 12 942,74грн., 3% річних від основної боргу 760,39грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «ЛМ» , с. Торець (84170, Донецька обл., Слов'янський район, с. Торець, вул. Зелена, 48 ЄДРПОУ 30414182) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізінг», м.Київ (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16 А, р/р 26002010890606 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість основного боргу в сумі 35814,44 грн., пеню 11 523, 54 грн., суму індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 12942,74грн., 3% річних від основної боргу 760,39грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «ЛМ» , с. Торець (84170, Донецька обл., Слов'янський район, с. Торець, вул. Зелена, 48 ЄДРПОУ 30414182) на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні проголошенно вступну та резолютувну частини рішення.

Повний текс рішення підписанно 29. 07. 2015 року

Суддя О.В. Чернова