Рішення

від 30.06.2006 по справі 9/126-1898(2/176-2592)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2006 р.

Справа № 9/126-1898(2/176-2592)

Господарський суд Тернопільської

області

у складі   судді Кропивної

Л.В., при секретарі Кулігіній Т.В,           

Розглянув  у відкритому

судовому засіданні справу з господарського спору

          за позовом  суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи  ОСОБА_1,  АДРЕСА_1, код НОМЕР_1

          до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Чортківський Торговий дім", м.

Чортків Тернопільської області, вул. Петрушевича, 7, ід.код 01562527           

За участю представників сторін:

        позивача:  ОСОБА_2, довір. ОСОБА_3, довір.  у справі.

відповідача:  Петричка П.М., генеральний директор,

У розпочатому  судовому засіданні представникам сторін

роз'яснено права та обов'язки сторони, 

передбачені ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні   05. 06.2006 р.  оголошувалися перерви в порядку ст. 77 ГПК

України   для надання можливості сторонам

подати додаткові докази в обґрунтування своїх 

доводів до  15-00 год. 23.06.2006

р. , до 15-00 год. 29.06.2006 р.  

та  з  29.06.2006 р.   -до 9-30 год 

30.06.2006р. 

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізичноа особа ОСОБА_1   , АДРЕСА_1, 

звернувся  09.09.2005 р.  до господарського суду Тернопільської області

( справа № 2/176-2592)   з позовом до

Відповідача -ТзОВ „ Чортківський 

торговий дім”, м. Чортків,  у

якому , посилаючись  на   умови  

укладеного  12.09.2000 р.  між ними договору оренди приміщення з правом

викупу ,  стверджував , що  ним   в

період з жовтня по грудень 2000 року внесено у 

касу Товариства згідно прибуткових 

касових ордерів   кошти, які  відповідали 

балансовій вартості  приміщення,

що ним  орендується. 

Спираючись на пункти  9.1., 9. 2. 

договору, Позивач  зазначав,

що  договір передбачав передачу

орендодавцем   у власність  орендарю 

приміщення, якщо  останній  вніс орендодавцю  всю належну 

його  орендну плату  з вартості 

приміщення, яка  передбачена

договором.. При   цьому  сторони визначали, що порядок  передачі та 

оформлення права власності  

узгоджується  у договорі

купівлі-продажу, який  підлягає

нотаріальному посвідченню .

На виконання  умов договору 

26 липня 2005 р.  Позивач  направив в адресу  Відповідача лист з проханням укласти договір

купівлі-продажу приміщення магазину НОМЕР_2 у АДРЕСА_2, загальною площею  216,5 кв.м. 

Але оскільки Відповідач ухилився від укладення договору, чим , на думку

Позивача порушив зобов'язання,  Позивач

звернувся до суду і просить 

захистити  його права  та 

зобов'язати  Позивача  виконати свої зобов'язання  шляхом 

укладення   договору

купівлі-пролажу приміщення магазину.   

Відповідач проти позову  заперечував, зазначаючи, що   договір 

оренди  приміщення  з правом викупу  Товариство ніколи не укладало,   натомість ним   був укладений договір  оренди 

без умови  викупу   і 

строк  якої  становив 

3  роки.

Крім того,  стверджував, що  питання про продаж  нерухомого майна, відтак,  можливість укладення договору щодо

продажу  ,  повинні були розгладитися на   зборах 

учасників ТзОВ „Чортківський торговий дім”, але таких зборів не

було.   Вказує, що від імені  Товариства 

договір підписаний  не керівником

, а іншою, невстановленою особою.  На

підтвердження своїх доводів посилається на 

факти, встановлені  рішення  Чортківського районного суду ,  Апеляційного суду Тернопільської області

,Ухвала Верховного суду України , які долучає до справи.

Згодом,  ці аргументи були викладені ним  у 

зустрічному позові про визнання 

недійсним договору від 12.09.2000 р.  

оренди приміщення з правом викупу з підстав  його 

неукладенння Товариством.

Постановлені у справі  № 2/176-2592  

рішення місцевого господарського 

та Львівського апеляційного  господарського

суду   були  скасовані 27.03.2006 р. Вищим господарським

судом  України  з направленням  справи на новий розгляд  у зв'язку з тим, що суди  по суті не розглянули предмет позову і

прийняли рішення про  визнання недійсним

договору  , зазначивши , що  такий не укладався. Крім того,  Вищий господарський суд України  акцентував на тому,  що 

з   рішення Чортківського

районного суду    не вбачалося , що

районним судом  досліджувався

договір  оренди з правом викупу,  тому 

цей договір підлягає  дослідженню

судом у господарському процесі. 

До прийняття рішення по

справі,  Відповідач подав відмову

від  поданого ним зустрічного позову   про визнання недійсним  договору 

оренди з правом викупу , заявленого 

19.09.2005 р. з підстав його не укладення Товариством . Натомість

ним  був 

поданий   зустрічний позов ,згідно

з яким  ставилося питання,  з посиланням на ст. 48 ЦК УРСР,  про визнання договору частково недійсним  ,а саме : в 

частині умов, викладених у 

розділу 9  договору  та 

слів „з правом викупу” як таких , що 

суперечать закону і  були укладені

від імені Товариства  особою з

перевищенням  наданих йому Статутом   повноважень .Правове обґрунтування    позову зроблено  з посиланням на  ст.ст. 29, 

48, 59, 63 ЦК УРСР та ст. 12 Закону України „Про  господарські товариства”.

Підприємець  зустрічний позов не  визнав, а доводи  Товариства  

заперечив, мотивуючи тим, що Статут Товариства , на який  зроблено посилання у   договорі 

від 12.09.2000 р. ,  не  обмежував  

правомочності  гендиректора     певною сумою угоди, яка  укладається ним від імені Товариства.  Водночас, вказує  Підприємець, 

у відповідності  з п. 4.3. Положення

про дирекцію,  генеральний директор  наділений повноваженнями щодо розпорядження

майном  Товариства у межах , встановлених

чинним законодавством    та Статутом

Товариства, а також на укладення  різного

роду  угод та інших  юридичних актів. 

Товариство у свою чергу звернулося

до суду із заявою  про застосування  правил про позовну давність  на вимоги  

Підприємця, оскільки  вважало ,

що   Позивач за первісним позовом  втратив 

право на судовий захист   у

зв'язку із  збігом строку  давності  

на вимоги , заявлені  ним ,

адже   сплатив   ще у 2000році   платежі, які можуть бути зараховані  в якості  

плати за  викуп  приміщення 

при укладенні договору купівлі-продажу. Наведена обставина, на

переконання  Товариства, є підставою  для  

відмови у  задоволенні первісного  позову.     

Розглянувши матеріали справи,

оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що

обидва  позови не підлягають до

задоволення, враховуючи наступне:

З оцінки поданих  суду доказів 

дійсно випливає, що   договір купівлі-продажу    між Підприємцем та   Товариством  

стосовно приміщення  магазину

НОМЕР_2, площею  216,5 кв.м.  , розташованого у АДРЕСА_2 ,  не     

був укладений. Цей  факт

підтверджують  та визнають    обидві сторони процесу. 

У

матеріалах  справи  знаходяться подані   Підприємцем    суду копії ( а.с.  7-8  т.

1 справи)  та  оригінали 

( а.с.  22-32 , т. 2 справи)   квитанцій до прибуткових касових ордерів на

загальну суму  11 160 грн.,  а саме: 

НОМЕР_3,  НОМЕР_4, НОМЕР_5,

НОМЕР_6, НОМЕР_7,  НОМЕР_8,  НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 НОМЕР_12 та

НОМЕР_13.

Вказаними  квитанціями 

Позивач(Підприємець)  за

первісним  позовом обґрунтовує  свої доводи про належне   та дострокове (до завершення 5-ти

річного  терміну оренди)     виконання ним умов договору від  12.09.2000 р.      у частині    внесення   

орендних платежів 

орендодавцю  ( Товариству)  , які за загальною  сумою дорівнюють   балансовій вартості  приміщення -11160 грн. , і своє право

вимагати  від Орендодавця       виконання   ним 

своїх  зобов'язань .

Однак,  такі доводи 

Підприємця , як і доводи Товариства 

у зустрічному  позові  про прийняття ним орендної плати,   спростовуються  написами на квитанціях.

Як вбачається  з   

розділу  9  договору від 12.09.2000 р. ,  приміщення, яке передано в оренду    Підприємцю 

строком на 5 років,  переходить у

власність   орендаря і до завершення

цього строку  у разі , якщо він вніс  орендодавцю всю належну   йому 

орендну   плату , тобто 195 грн. в

місяць, з вартості  приміщення, яка  становить 

11 610 грн.  Порядок передачі  та оформлення 

права власності на  річ,

сторони  домовилися окремо обумовити у

договорі купівлі-продажу, у якому також передбачалися    сплата  

Орендарем  ПДВ у розмірі  20%  ,

збору  до Пенсійного Фонду та інших

витрат,  пов'язаних з нотаріальним

оформленням договору купівлі-продажу.    

Отже,   договір оренди з правом викупу  має  

якості  попереднього  договору, умови  якого передбачають укладення   у майбутньому  іншого договору -купівлі-продажу  при настанні  

певних умов -  сплаті орендарем   орендної плати  у розмірі, 

що відповідає балансовій вартості 

приміщення.

Як стверджують обидві сторони,   платежів 

на суму 11 160 грн. від ОСОБА_1 -суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи з іншою підставою 

Товариство не отримувало. 

Суд 

вважає, що  Підприємець   не виконував 

основних обов'язків орендаря  і не

сплачував  орендодавцю  орендної   

плати  за користування приміщенням

, поза як         кошти   , які 

вносилися   підприємцем   у касу Товариства  ,  як

вказано  у  квитанціях до прибуткових касових

ордерів,  мали  інше цільове призначення -за продаж  приміщення. Позатим , укладення договору   купівлі-продажу  між 

Підприємцем  та  Товариством 

на момент внесення   цих коштів не

було,  а такий договір   згідно 

розділу 9  договору від 12.09.2000

р.      міг  бути вчинений     лише 

у майбутньому .

Отже, внесення Підприємцем  11160 грн. 

в касу Товариства   в якості  плати за продаж  не мало правової підстави. 

Утім,   як 

випливає  з  рішення Чортківського районного суду  від 15.10.2000 р.,  додаткового рішення від 10.01.2005 р. (

а.с.  31-33 , т. 1)   та постанови від  10.03.2005р. 

судової палати в цивільних справах Апеляційного  суду Тернопільської області ( а.с.  23-24 , т. 1 ) ,  між Товариством та гр.. ОСОБА_1 був вчинений  та нотаріально посвідчений договір

купівлі-продажу приміщення  магазину

НОМЕР_2, площею  216,5 кв.м.  , розташованого у АДРЕСА_2  ,    

із зарахуванням  в якості

оплати  за річ  внесені 

в касу Товариства Підприємцем ОСОБА_1  

згідно  квитанцій  до прибуткових касових  ордерів  

кошти на загальну суму 11 160 грн. 

При цьому ,як  вбачається   

з предмету  позову , заявленого

Товариством  до Чортківського   районного 

суду  , була проведена  державна 

реєстрація  договору

купівлі-продажу  нерухомого майно та   проведена реєстрація права власності у

Чортківському МБТІ.   

Наведене свідчить, що договір  купівлі-продажу  між гр. ОСОБА_1       та Товариством  був не лише 

вчинений  , але  й виконаний сторонами,  а його 

мета досягнута -    гр. ОСОБА_1

став  власником   приміщення 

магазину НОМЕР_2, площею  216,5

кв.м.  , розташованого у АДРЕСА_2  , а у Товариства право власності на  приміщення 

припинилося.

Чортківський районний суд, у чому

його  підтримав Апеляційним  суд Тернопільської області,     визнав недійсним   договір 

купівлі-продажу  , укладений

27.12.2000 р. та нотаріально посвідчений  

між Товариством  та гр..

ОСОБА_1  , як такий , що не

відповідає  вимогам    закону.

В силу  положень 

ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР  по

недійсній  угоді  кожна 

з  сторін  зобов'язана 

повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості

повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші

наслідки недійсності угоди не передбачені 

законом.

При таких обставинах  справи,  

гр. ОСОБА_1  , як сторона за

договором, що  визнаний судом

недійсним,  вправі ставити  питання 

про повернення йому   11 610

грн.  як 

набутих  Товариством  без достатньої правової підстави ,  і не вправі   

вважати  ,як це випливає з

позову,     доказами виконання орендарем

своїх зобов'язань  з оренди , а саме:

внесення орендних  платежів  за користування майном. 

Оскільки  відсутні докази  на підтвердження тієї обставини, що

Підприємцем (орендарем)   сплачені

Товариству  орендні  платежі, тому У Товариства (орендодавця)  не виникло 

обов'язку  передавати   приміщення магазину у власність Підприємцю  на умовах 

договору купівлі-продажу  .

З огляду на таке,  підстави для задоволення позову  Підприємця щодо  спонукання 

Товариство до  виконання

зобов'язання  щодо  укладення   з Підприємцем 

договору купівлі-продажу 

приміщення, відсутні.

Суд вважає, що   не відповідають дійсності   та не підтверджуються документально  доводи 

Товариства про те, що між ним та Підприємцем   договір  

оренди  строком на 5 років  з правом викупу    не укладався, а був укладений лише

договір  оренди , строк якої  не перевищував 3-х років , враховуючи таке .

Суд виносить рішення, оцінюючи    докази  

за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності.

Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили, а  визнання однією стороною фактичних даних і

обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського

суду при  розгляді  спору 

не є обов'язковим.

Суд 

виходить з того, що   підлягають

судовій оцінці  лише ті   докази, які  

подані  суду  сторонами 

на  підтвердження ними  їх 

доводів та заперечень і які суд має можливість  оцінити. 

Утім, сторони не надали  суду 

належних доказів  існування  між ними 

цивільних  відносин  на іншій підставі,  ніж 

договір від 12.09.2000 р. ,    що

є  підставою  для    

первісного та  зустрічного

позовів.

Не знаходять свого підтвердження

доказами   , а саме:  відповідним  

вироком  суду, твердження

Товариства про службовий підлог , вчинений колишнім    керівником    Товариства 

, внаслідок чого  договір  оренди 

, строк якого 3 роки, був  

незаконно   замінений  іншим договором -   оренди приміщення  строком на 5 років з правом викупу.

Враховуючи, що  Підприємець,  

починаючи від  2000 р.,    користується приміщення  магазину НОМЕР_2, який належить  Товариству, 

без заперечень останнього,   за

твердженням  Товариства, ним  надсилалися 

підприємцю пропозиції щодо внесення змін 

до   договору , тому    наявні 

підстави  вважати, в силу  положень ст. 63 ЦК УРСР,  що у такий спосіб   Товариство  

схвалило  дії   особи, яка від його імені уклала 12.09.2000

р. договір з Підприємцем. 

При таких  обставинах справи, підстави для задоволення

зустрічного позову  про визнання

недійсним договору  оренди приміщення з

правом викупу  від 12.09.2000 р.

відсутні. 

 Судові витрати , в силу положень ст. 49 ГПК

України, покладаються на Позивачів  за

обома  позовами.  

 Разом з тим, 

суд додатково стягує судові витрати 

з  Товариства  за подання ним  до господарського суду   19.09.2005 р.  зустрічного позову,  від якого він 

згодом відмовився.

За згодою представників сторін  у судовому засіданні 30 червня 2006 р.

оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.

ст. 15, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49,

82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд

Вирішив:

1 У задоволенні  первісного 

позову   Суб'єкта  підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код  НОМЕР_14, до  Товариства з обмеженою відповідальністю

„Чортківський  торговий дім”, м. Чортків,

Тернопільської області,  Петрушевича,

7,ід код.  01562527 ,    - відмовити.

2. У

задоволенні зустрічного позову   Товариства

з обмеженою відповідальністю „Чортківський 

торговий дім”, м. Чортків, Тернопільської області,  Петрушевича, 7,ід код.  01562527 ,  до       Суб'єкта  підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код  НОМЕР_14,

-відмовити.

3. Стягнути з     Товариства з обмеженою відповідальністю

„Чортківський  торговий дім”, м. Чортків,

Тернопільської області,  Петрушевича,

7,ід код.  01562527,  : 

-  

85 грн.  державного мита в користь  державного бюджету

- 

118 грн. судових витрат -в користь ДП „Судовий інформаційний центр”, м..  Київ, пр. Перемоги , 44  (р/р: 26002014180001 у ВАТ “Банк

Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370).

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало

законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -

апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “03”

липня 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

Л.В. Кропивна