Постанова

від 06.03.2007 по справі 30/2-07-65

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/2-07-65

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" березня 2007 р. Справа № 30/2-07-65

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Саламаха О.В. (довіреність б/н від 11.12.2006 року)

від відповідача: Кот Л.О. (довіреність б/н від 30.01.2007 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної фірми „Контакт-92”

на ухвалу господарського суду Одеської області від „22” січня 2007 року про вжиття заходів забезпечення позову

по справі № 30/2-07-65

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Авто”, м. Одеса

до Приватної фірми „Контакт-92”, м. Одеса

про визнання договору розірваним, виселення та стягнення 151 585,95 грн.

В С Т А Н О В И В :

09.01.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-Авто” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства „Контакт-92” (далі по тексту –відповідач) про:

- визнання договору оренди нежитлових приміщень і території від 01.01.2005 року розірваним з 09.08.2006 року;

- виселення відповідача з приміщення позивача загальною площею 135 кв.м., розташованого в адміністративній будівлі позивача за адресою: Новомиколаївська дорога 223/225 та зобов'язання відповідача повернути позивачу вказане приміщення;

- стягнення з відповідача на користь позивача 151 585,95 грн.  

Крім того, 16.01.2006 року ТОВ „Інтер-Авто” звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про накладення арешту на майно, в якій просило згідно із статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України забезпечити позов, в межах ціни позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 139 915,95 грн., що належать відповідачу, а у разі недостачі коштів –шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2007 року (суддя Рога Н.В.) клопотання ТОВ „Інтер-Авто” про забезпечення позову задоволено частково. На період розгляду справи накладено арешт на грошові кошти Малого приватного підприємства „Контакт-92” у сумі 139 915,95 грн.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Приватна фірма „Контакт-92” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена судом без дослідження належним чином позовних вимог позивача та невірним застосуванням норм процесуального права, а тому порушує його права. Крім того, скаржник посилається на те, що судом помилково визначено особу відповідача, а саме замість Приватної фірми „Контакт-92”, що є належним відповідачем, помилково вказано як відповідача Мале приватне підприємство „Контакт-92”, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала є незаконною, а тому підлягає скасуванню.  

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою, відповідаючою вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.  

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала зміні, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлений перелік заходів до забезпечення позову, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 року в редакції від 10.02.2004 року „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На підставі викладених фактів та норм чинного законодавства, враховуючи матеріали справи та приймаючи до уваги те, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки сума, що підлягає стягненню згідно позову є достатньо значною, судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 139 915,95 грн.

Не приймаються судовою колегією посилання скаржника на те, що даний спір носить немайновий характер, оскільки ТОВ „Інтер-Авто”, звертаючись з позовом та уточненням до місцевого господарського суду, просило визнати договір оренди нежитлових приміщень і території від 01.01.2005 року розірваним з 09.08.2006 року, виселити відповідача з приміщення позивача загальною площею 135 кв.м. та  стягнення з відповідача на користь позивача 151 585,95 грн., яка складається не тільки із сум неустойки, пені та збитків, а також із заборгованості по орендній платі, а тому даний спір носить як немайновий, так і майновий характер.

Невірними є і твердження скаржника в частині того, що позивач вимагав, а місцевий господарський суд необґрунтовано виніс ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 139 915,95 грн., хоча сума позовних вимог складає 151 585,95 грн., а тому такі дії є необґрунтованими, оскільки згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право на звернення до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову без будь-яких обмежень щодо визначення розміру, із чого випливає, що ТОВ „Інтер-Авто” правомірно та обґрунтовано звернувся з заявою про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 139 915,95 грн.   

Між тим, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення відповідача, з огляду на таке.

ТОВ „Інтер-Авто”, звертаючись з позовною заявою до місцевого господарського суду, вказало в якості відповідача –Мале приватне підприємство „Контакт-92”.

Ухвалами господарського суду Одеської області по справі 30/2-07-65 від 11.01.2007 року про порушення провадження у справі, від 22.01.2007 року про відкладення розгляду справи, від 22.01.2007 року про вжиття заходів забезпечення позову та від 31.01.2007 року про відкладення розгляду справи, в якості відповідача вказано Мале приватне підприємство „Контакт-92”.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме Статуту (а.с.100), печаток та свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи (а.с.101), правильне найменування відповідача – Приватна фірма „Контакт-92”, із чого випливає, що як позивач у поданій позовній заяві, так і місцевий господарський суд у винесених ухвалах невірно зазначили найменування відповідача.  

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Одеської області від 22.01.2007 року по справі № 30/2-07-65 в частині визначення відповідача підлягає зміні, а апеляційна скарга Приватної фірми „Контакт-92” частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, державне мито в розмірі 42,50 грн., сплачене за квитанцією № 1 від 31.01.2007 року, підлягає поверненню ПФ „Контакт-92” з Державного бюджету України, оскільки оплата державного мита за розгляд апеляційних скарг на ухвали місцевих господарських судів чинним законодавством України не передбачена.

Керуючись статтями 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

1.Апеляційну скаргу Приватної фірми „Контакт-92” задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду Одеської області від 22.01.2007 року по справі  № 30/2-07-65 змінити в частині визначення відповідача, замінивши „Мале приватне підприємство „Контакт-92” на „Приватну фірму „Контакт-92”.

Решту ухвали залишити без змін.

3.Видати Приватній фірмі „Контакт-92” (код ЄДРПОУ 19196968) відповідно до статті 8 Декрету КМУ „Про державне мито” довідку на одержання з Держбюджету України державного мита в сумі 42,50 грн., сплаченого за квитанцією  № 1 від 31.01.2007 року.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                            С.І. Колоколов

Суддя                                                                                            Г.П. Разюк

          Суддя                                                                                              М.С. Петров