Постанова

від 06.03.2007 по справі 28/508-06-11975

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/508-06-11975

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" березня 2007 р. Справа № 28/508-06-11975

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Колоколова С.І.

                                Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання:  Бухтіяровій О.Г.    

за участю представників сторін:

від позивача: Цинєв А.О., довір. №5/2 від 05.02.2007р.

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Променергокомплект-ПФ”

на рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007р.

по справі №28/508-06-11975

за позовом ВАТ „Одесліфт”

до ТОВ „Променергокомплект-ПФ”

про визнання недійсним договору

                                              В С Т А Н О В И Л А:

        17.11.2006 року ВАТ „Одесліфт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Променергокомплект-ПФ”  про визнання недійсним договору на постачання обладнання від 27.02.06 р. №47, укладений між ВАТ „Одесліфт” та ТОВ „Променергокомплект-ПФ”, з тих підстав, що цей договір від імені ВАТ „Одесліфт” підписано не уповноваженою особою та не затверджено загальними зборами товариства, як цього вимагає його статут.

       24.01.07 р. у доповненнях до позовної заяви ВАТ „Одесліфт” також просило стягнути з відповідача 84000 грн., сплачених останньому за спірним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2007р. (суддя Гуляк Г.І.) позов  ВАТ „Одесліфт” задоволено з огляду на те, що спірний договір укладено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та товариства, тому відповідно до ст.207 ГК України його визнано недійсним та застосовано наслідки, передбачені ч.2 ст.208 ГК України –з відповідача стягнуто на користь ВАТ „Одесліфт” 84000 грн., які останній сплатив ТОВ „Променергокомплект” за спірним договором.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Променергокомплект-ПФ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та залишити позов без задоволення, оскільки місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що господарський суд 1 інстанції дійшов неправомірного висновку щодо підписання спірного договору не уповноваженою особою, так як цей договір підписано виконуючим обов'язки голови правління ВАТ „Одесліфт” Шестовим О.І., який діяв в межах повноважень, наданих статутом товариства голові правління.

При цьому скаржник зазначає на те, що статут не обмежує голову правління при укладанні договорів в частині суми договору, статут лише вимагає подальшого затвердження укладеного договору, сума якого перевищує 50% статутного фонду товариства.

На думку ТОВ „Променергокомплект-ПФ” не затвердження укладеного договору загальними зборами товариства відповідно із вимогами чинного законодавства не може бути підставою для визнання його недійсним. До того ж спірний договір після його укладання погоджено товариством про що свідчать його фактичні дії, а саме передплата товариством 84000 грн. за спірним договором в рахунок поставки відповідачем обладнання.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ „Променергокомплект-ПФ” також посилається на те, що помилковим є й висновок місцевого господарського суду про укладання спірного договору з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і товариства, оскільки спірний договір передбачає поставку обладнання для ліфтів, тобто цей договір спрямований на забезпечення діяльності позивача, передбаченої його статутом, а саме забезпечення безперебійної, безаварійної праці ліфтів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні просив суд відкласти розгляд апеляційної скарги та надати йому можливість ознайомитися детальніше з матеріалами справи. Вказане клопотання представника позивача судовою колегією залишено без задоволення, оскільки ухвала про призначення апеляційної скарги до розгляду була своєчасно направлена позивачу і представник останнього мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача в ході розгляду апеляційної скарги просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи оскаржене рішення суду 1 інстанції обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права,  судова колегія приходить до наступного.

Відповідно із п.8.1 нової редакції статуту ВАТ „Одесліфт” управління Товариством здійснюють: вищий орган –загальні збори акціонерів; спостережна рада; правління Товариства; ревізійна комісія.

Серед інших повноважень загальних зборів акціонерів Товариства на цей орган управління Товариством покладено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50% статутного фонду товариства.

Згідно із п.8.4.1 статуту ВАТ „Одесліфт” виконавчим органом Товариства є Правління Товариства, що складається з 7 осіб і обирається на термін 5 років. Роботою Правління керує голова Правління, який обирається на загальних зборах акціонерів відкритим голосуванням.

Пунктом 8.4.4 статуту Товариства передбачено, що голова Правління Товариства забезпечує керівництво всією діяльністю Товариства в межах повноважень, визначених у статуті та укладеному з ним контракті. Він відповідає за господарську діяльність і фінансовий стан на підприємстві перед акціонерами і Правлінням Товариства, діє від імені Товариства, без доручення представляє його на інших підприємствах, установах, організаціях, укладає договори (контракти), видає доручення, розпорядження і накази, обов'язкові для всіх учасників.

З вищенаведених положень статуту ВАТ „Одесліфт” випливає, що єдиною особою, яка може укладати договори без доручення від імені Товариства є голова Правління, у випадку підписання договорів іншими особами, вони повинні мати відповідні доручення.

27.02.06 р. між ВАТ „Одесліфт” та ТОВ „Променергокомплект-ПФ” укладено договір №47 на поставку обладнання, комплектуючих та запасних частин для ліфтів на загальну суму 1469999,92 грн.

Як вбачається з тексту договору №47 від 27.02.06 р. особа, що представляє ВАТ „Одесліфт” за цим договором зазначено голову правління Цуркан І.М., однак фактично спірний договір від імені ВАТ „Одесліфт” підписав не Цуркан І.М., а Шестов О.І., що не оспорюється сторонами.

Згідно з наявними матеріалами справи на час підписання спірного договору відповідно із п.8.2.3 Статуту ВАТ „Одесліфт” головою Правління Товариства був Цуркан І.М., що підтверджується протоколами загальних зборів №1 від 08.02.97 р., №4 від 13.05.2000 р., б/н від 15.04.2006 р.

В матеріалах справи відсутні будь-яки належні докази, яки б свідчили про те, що Шестов О.І. на час укладання спірного договору був належним чином обраний загальними зборами акціонерів Товариства на посаду голови Правління, або за наказом голови Правління призначався тимчасово виконуючим обов'язки голови Правління, або мав відповідну довіреність на укладання спірного договору та взагалі будь-яких договорів.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що Шестов О.І., укладаючи спірний договір не мав жодних повноважень на його укладання.

Скаржник до апеляційної скарги надав наказ голови Правління Товариства Цуркана І.М. від 20.03.06 р. №29 в якості доказу, підтверджуючого повноваження Шестова О.І. на підписання спірного договору, однак даний наказ колегією суддів до уваги не приймається у зв'язку із тим, що по-перше скаржник цього доказу не надавав до суду 1 інстанції, та не навів поважних причин неможливості подання його до суду 1 інстанції; по-друге спірний договір підписано Шестовим О.І. раніше, ніж за цим наказом з 20.03.06 р. він був призначений виконуючим обов'язки голови Правління Товариства.

Відповідно із ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих  документів та закону.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України за положеннями ч.1 ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання недійсним правочину.

Статтею 207 ГК України також передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що спірний договір суперечить вимогам ч.1 ст.92 ЦК України, п.8.4.4 статуту ВАТ „Одесліфт”, оскільки цей договір від імені ВАТ „Одесліфт” укладений Шестовим О.І., який взагалі не мав повноважень на укладання договорів від імені Товариства, тобто спірний договір відповідно із ч.1 ст.215 ЦК України та ч.1 ст.207 ГК України підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.

За умовами ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Аналогічні положення містяться і ч.2 ст.208 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи згідно із платіжними дорученнями №485 від 28.03.06 р., №500 від 06.04.06 р. відповідач одержав за спірним договором 84000 грн., відповідач же поставку ліфтового обладнання за спірним договором не здійснював, тому на виконання вимог ч.1ст.216 ЦК України, ч.2 ст.208 ЦК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 84000 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо необхідності застосування судом при вирішенні даного спору по суті вимог ст.241 ЦК України з наступних підстав.

Згідно із ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, , припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою.  Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.  

Таке ж правило, як і в ст. 241 ЦК, містилося в ст. 63 раніше чинного Цивільного кодексу. Його вважали можливим застосовувати у випадках вчинення правочинів не тільки з перевищенням повноважень, а й при вчиненні  правочинів за відсутністю повноважень. Таке тлумачення ст.63 раніше чинного Цивільного кодексу було б поширювальним, а тому не правильним. Тому ця стаття має застосовуватись у випадках перевищення своїх повноважень органом юридичної особи, представником що діє на підставі довіреності, договору тощо. У випадках, коли особа взагалі не мала статусу представника, наступне схвалення вчинених нею правочинів є неможливим.

Таким чином посилання відповідача на подальше схвалення позивачем спірної угоди, з врахуванням вищенаведеного та вимог ст.241 ЦК України, не заслуговують на увагу. Крім того, наявні матеріали справи, а саме платіжні доручення на сплату 84000 грн. в рахунок майбутніх поставок обладнання, не є належними доказами, підтверджуючими схвалення позивачем спірної угоди, оскільки сам факт звернення ВАТ „Одесліфт” з даним позовом свідчить про відсутність такого схвалення.

Судова колегія погоджується із доводами скаржника про те, що не затвердження спірного договору не є підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки статут ВАТ „Одесліфт” передбачає погодження вже укладених договорів. Статут не передбачає необхідності погодження загальними зборами проекту договору, який в подальшому підписується головою Правління.

         Колегія суддів також погоджується і з доводами скаржника щодо відсутності у сторін спірного договору при його укладанні мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому що предметом договору є поставка ліфтового обладнання, тобто цей договір відповідає цілям та предмету діяльності ВАТ „Одесліфт”, зазначених у статуті Товариства.

        Незважаючи на часткове погодження із доводами скаржника, судова колегія вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цієї постанови. Спір по суті місцевим господарським судом вирішено правильно, однак відповідно із ст.49 ГПК України суд 1 інстанції не стягнув з відповідача на користь Державного бюджету України 840 грн. держмита за розгляд позовних вимог майнового характеру –стягнення 84000 грн.

        За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 24.01.07 р. –змінити, додатково стягнувши з відповідача на користь Державного бюджету України 840 грн. держмита.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника, тому що спір по суті вирішено не на користь останнього.

           Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК  України, колегія суддів -                                            

П О С Т А Н О В И Л А:

        1.Апеляційну скаргу ТОВ „Променергокомплект-ПФ” задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007 р. змінити, доповнивши резолютивну частину пунктом 5 наступного змісту:

„Стягнути з ТОВ „Променергокомплект-ПФ” (65045,м. Одеса, вул. Катерининська, 27, п/р 26001247551 у ВАТ „Морський транспортний банк”, МФО 328168, код за ЄДРПОУ 033314210) на користь Державного бюджету України (Управління ДК в Одеській області, р/р31117095600008, МФО 828011,ОКПО 23213460, код 828011) держмито у сумі 840 грн. 00 коп.”

       2.Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

           Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                              М.С. Петров

Суддя                                                                    С.І. Колоколов

              Суддя                                                                     Г.П.  Разюк