Рішення

від 18.07.2006 по справі 10/109-2269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/109-2269

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2006 р.Справа № 10/109-2269

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Півторака М.Є.             

Розглянув справу:

За позовом : Закритого акціонерного товариства  комерційного банку “ ПриватБанк “ м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 в особі  Тернопільської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Тернопіль, проспект С. Бандери, 38

До відповідача : Спільного малого підприємства “ БОШ “ смт. Підволочиськ, вул. 22 Січня, 7 Тернопільської області

За участю представників :

Позивача : Губіцької Н.Р. –старшого юрисконсульта, довіреність № 3841 ПО від 01.09.2005 року

Відповідача : не прибув

У відповідності до статті 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки .

          За відсутності відповідного клопотання  технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи :

До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовною заявою за № 01-140 від 26.05.2006 року  ЗАТ комерційний банк “ ПриватБанк “, м. Дніпропетровськ в особі  Тернопільської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Тернопіль, проспект С. Бандери, 38 про стягнення з  Спільного малого підприємства “ БОШ “, смт. Підволочиськ Тернопільської області заборгованості в сумі 219154,40 грн., з яких 105000 грн. основний борг ; 73364,91 грн. проценти за користування кредитом ; 40789,49 грн. пеня ; відшкодування витрат по сплаті державного мита  та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача , окрім того, позивач, просить розірвати Кредитний договір №732  від 11.12.2003 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов кредитного договору № 732 від 11 грудня 2003 року в частині погашення  кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, не дивлячись на те, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, письмового відзиву на позов суду не надав, а тому справа розглядається  в порядку ст.75 ГПК України за  наявними  документами.

Розгляд справи, призначений ухвалою суду від 30 травня 2006 року  вперше на 20 червня 2006 року , відкладався до 15:30 годин 04 липня 2006 року та до 12:45 год. 18 липня 2006 року , з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 20.06.2006 року та, відповідно, від 04.07.2006 року.

18 липня 2006 року позивач звернувся до господарського суду, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, із заявою за № 01-211 від 17.07.2006 року про збільшення суми позовних вимог на суму 11 179,79  грн.

Розглянувши подані документи, господарський суд приймає збільшення позовних вимог і предметом розгляду в суді є стягнення з СМП «Бош», смт. Підволочиськ  на користь ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ в особі  Тернопільської філії Приватбанку, м. Тернопіль заборгованості на загальну  суму 230 334,19 грн., з яких 105 000 грн. - прострочений кредит; 79 946,82  грн. –прострочені відсотки; 45 387,37 грн. –пеня та  розірвання кредитного Договору № 732 від

11.12.2003 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення представника  позивача,  суд встановив, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду  за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивач –Закрите акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк”, Наб. Перемоги,50, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, є юридичною особою, у формі закритого акціонерного товариства, колективної форми власності, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за  ідентифікаційним кодом  №14360570.

Відповідач –Спільне мале підприємство „БОШ”,  смт. Підволочиськ, вул. 22 Січня, 7 Тернопільської області, є юридичною особою і значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом № 24637564.

Згідно статті 2 Закону України “ Про банки і банківську діяльність “  банківський кредит –це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей,  будь-яка гарантія,  будь-яке  зобов'язання  придбати право  вимоги боргу,  будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано  в  обмін  на  зобов'язання  боржника  щодо  повернення заборгованої суми,  а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Як вбачається з представлених позивачем документів ,  11 грудня 2003 року між ПриватБанком в особі заступника директора Тернопільської філії ПриватБанку Антошківа Р. М. , який діяв на підставі Довіреності від 07.10.2002 року  та Спільним малим підприємством “ БОШ “ в особі співзасновника Шелеги В. С., який діяв на підставі Статуту   укладено кредитний договір № 732 , згідно умов якого Позивач по справі  зобов'язується надати відповідачу  - Позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 105 000 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту , сплаті відсотків , комісійної винагороди, в обумовлені даним договором пільги.

Кредит надається на наступні цілі “ поповнення обігових коштів “

Термін повернення кредиту –10 грудня 2004 року .

Згідно п. 2.2.2. кредитного договору позичальник ( він же відповідач по справі ) зобов'язувався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1 , 4.2,4.3 Договору .

( за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.3, 2.2.3, 2.2.4, 2.4.1 даного договору Позичальник сплачує відсотки в розмірі 22% річних ( пункт 4.1 ) ; при порушення Позичальником зобов'язань про погашення кредиту , передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.3 даного договору , Позичальник сплачує Банку  відсотки за користування кредитом у розмірі 44 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості ( пункт 4.2 договору ) ; сплата відсотків за користування кредитом , передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору , здійснюється в дату сплати відсотків . Датою сплати відсотків є 11-те число кожного поточного місяця , починаючи з дати підписання даного договору , якщо інше не передбачено п. 7.3 даного договору. При несплаті відсотків у зазначений термін , вони вважаються простроченими ( пункт 4.4 договору ) .

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 ГКУ).

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень  Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року (Цивільний Кодекс України прийнятий 16 січня 2003 року) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо  цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що вищезазначені правовідносини сторін виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, але продовжують існувати нині, до цивільних відносин між сторонами застосовуються норми Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 345,346 Господарського кодексу України кредитні відносини  здійснюються  на  підставі  кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Таким чином, між позивачем  та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору кредиту, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк, як кредитодавець, зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

12 грудня 2003 року між СМП “БОШ”, смт. Підволочиськ , як Заставодавцем, та ЗАТ “ПриватБанк”, як Заставодержателем, на забезпечення виконання зобов'язань Заставодавця, що випливають з кредитного договору №732 від 11.12.2003 року, укладено Договір застави нерухомого майна.

Відповідно до п.2 Договору застави в забезпечення виконання Заставодавцем (Позичальником ) зобов'язань за Кредитним договором Заставодавець надав в заставу належну йому на праві власності нежилу будівлю автозаправочної станції, що знаходиться за адресою : м. Волочиськ, вул. Уральських танкістів, 36/2, загальною заставною вартістю 210 000грн.  

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи,  належним чином взяті на себе зобов'язання по поверненню у встановлений строк кредиту позичальник –відповідач по справі  не виконав, і 25.05.2005 року приватним нотаріусом Волочиського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, на підставі якого 02.09.2005 року державним виконавцем  проведено  опис та арешт заставного майна боржника.

26.12.2005 року заставне майно  реалізоване на прилюдних торгах, кошти від реалізації якого в сумі 7045 грн. направлені на часткове погашення заборгованості по кредитному договору № 732 від 11.12.2003 року.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість СМП “БОШ”, смт. Підволочитськ по кредитному договору № 732 від 11.12.2003 року доведена матеріалами справи, на час розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, і одержати задоволення вимог кредитора (Банка) щодо погашення заборгованості позичальника по кредитному договору за рахунок заставного майна в повній мірі неможливо, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до  задоволення вимоги позивача, щодо стягнення з Спільного малого підприємства “БОШ”, смт Підволочиськ 105 000 грн. заборгованості по кредиту та 79 946 грн. 82 коп. заборгованості за відсотками.

Статтею 546 Цивільного Кодексу України встановлено , що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема,  неустойкою .

Неустойкою ( штрафом , пенею ) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань .

Отже , як випливає із змісту Цивільного Кодексу України –відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках , передбачених законом або встановлено договором .

Пунктом 5.1  вищезазначеного Кредитного Договору  сторони передбачили відповідальність при порушенні Позичальником якого –небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом,  строків погашення кредиту у вигляді пені  в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період , за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, господарський суд  визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача щодо нарахування та  стягнення з відповідача   45 387 грн. 37 коп. пені за порушення терміну повернення кредиту та сплати відсотків.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          П. 6.1 Договору сторони передбачили, що договір набирає чинності  з моменту його підписання обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, суд встановив, що  станом на день розгляду справи в суді  відповідач повністю не погасив наданий Банком кредит, виконавчий напис нотаріуса виконаний частково, про що свідчить Постанова державного виконавця  про повернення виконавчого документа від 03 квітня 2006 року , що привело до виникнення з даного платежу заборгованості на загальну суму 230 334,19  грн., з яких 105 000 грн. - заборгованість по кредиту; 79 946,82  грн. –заборгованість по відсотках; 45 387,37  грн. -  пені , а тому позов підлягає до задоволення , як обґрунтовано заявлений  та підтверджений документально .

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, (ст.509 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України)

У відповідності до статті 610 Цивільного Кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Статтею  611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, яким, зокрема, є розірвання договору;

Враховуючи вищенаведене та оцінивши представлені позивачем документи, суд вважає правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача про розірвання кредитного договору №732, укладеного 11 грудня 2003 року між Закритим акціонерним товариством „ПриватБанк”, в особі заступника директора Тернопільської філії ПриватБанку Антошківа Р.М., який діяв на підставі Довіреності, з одного боку та Спільним малим підприємством „БОШ”, в особі співзасновника Шелеги В.С. , який діяв на підставі Статуту, з іншого боку.   

Витрати по сплаті державного мита в сумі 2388 грн. 34 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 1,20,22,33,43 44-49, 75,81-1,82, 84, 116, 117 ГПК України, статтею 193,345,346 Господарського кодексу України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, статтями 509,525,526,546,599,610,611,1054 Цивільного Кодексу України, статтею  2 Закону України “ Про банки і банківську діяльність “, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити  .

2. Стягнути з Спільного малого підприємства “ БОШ “, смт. Підволочиськ, вул. 22 Січня, 7 Тернопільської області, ідентифікаційний код № 24637564 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна  Перемоги, буд. 50 в особі  Тернопільської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Тернопіль, проспект С. Бандери, 38,  ідентифікаційний код № 21161919 -  105 000 грн.  заборгованості по кредиту, 79 946 грн. 82  коп. заборгованості за відсотками, 45 387 грн. 37 коп. пені за порушення терміну повернення кредиту та сплати відсотків та 2506 грн. 34 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат. Видати наказ.

3. Розірвати Кредитний договір № 732 від 11.12.2003 року.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення господарського суду , яке не набрало законної сили може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області .

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили .

6.Рішення підписане 24  липня 2006 року .

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак