КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2015 року 810/3013/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр "Еталон" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр "Еталон" з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000422201.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях.
В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Через канцелярію суду під представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. Представник відповідача у своїх запереченнях просив суд розглядати справу без його участі, в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТЦ «Еталон» є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинським районним управлінням юстиції у Київській області від 21.01.2011 року, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 25.01.2011 за №60.
В період з 17.12.2014 року по 23.12.1014 року відповідачем було проведено щодо позивача документальну позапланову невиїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 30.12.2014 №94/10-13-22-05/37474363 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕТЦ «Еталон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Айпітрейд» та ТОВ «Нестіан Трейд» за серпень 2014 року( далі- Акт перевірки від 30.12.2014).
Висновками вищезазначеного Акта перевірки відповідач встановив порушення:
- п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201, п. 201.6 ст. 201, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає зарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ 44646,29 грн., у тому числі за липень 2014 року – 44646,29 грн.
На підставі Акта перевірки від 30.12.2014 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000422201 за платежем з податку на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 44646,29 грн., за штрафними санкціями на суму 11161,00 грн.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарг позивача, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 14.04.2015 №1143/10/10-36-10-01-04 та рішенням Державної фіскальної служби України від 22.06.2015 №12986/6/99-99-10-01-04-25, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.
Як убачається з Акту перевірки від 30.12.2014 відповідач дійшов висновку, що правочини укладені ТОВ «ЕТЦ «Еталон» із ТОВ «Айпітрейд» здійснені за період липень 2014 не спричинили реального настання юридичних наслідків.
Підставою для вищевказаних висновків відповідача стали відомості Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 №2628/26-55-22-07/38441779 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Креалтрейд», яке в свою чергу є постачальником товарів контрагента позивача ТОВ «Айпітрейд».
Крім того, в Акті перевірки від 30.12.2014 відповідач зазначає, що не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Айпітрейд» здійснені за період липень 2014 року ТОВ «ЕТЦ «Еталон», що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків.
Тобто, фактично відповідач вважає відносини з вищевказаними контрагентами фіктивними.
З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ЕТЦ «Еталон» та ТОВ «Айпітрейд» у липні 2014 року уклали ряд договорів, а саме:
- Договір про надання консультаційних послуг від 01.07.2014 №7800-20;
-Договір про надання консультаційних послуг від 07.07.2014 №7800-21;
- Договір про надання консультаційних послуг від 07.07.2014 №7800-22;
- Договір про надання консультаційних послуг від 07.07.2014 №2800-23;
- Договір про надання консультаційних послуг від 07.07.2014 №7800-24;
- Договір про надання консультаційних послуг від 16.07.2014 №7800-25;
- Договір про надання консультаційних послуг від 17.07.2014 №7800-26;
- Договір про надання консультаційних послуг від 17.07.2014 №7800-27;
- Договір про надання консультаційних послуг від 21.07.2014 №7800-28.
Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем в Акті перевірки від 30.12.2014, на підтвердження дійсності господарських операцій з ТОВ «Айпітрейд», позивачем було надано до суду: копії договорів, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії рахунків-фактур згідно договорів, копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), Оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за липень 2014 року.
Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
З аналізу норм чинного законодавства убачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Суд звертає увагу, що аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.
Зі змісту Акта перевірки, слідує, що відносини, які виникли з контрагентом, за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит відповідач вважає нікчемними.
Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит, у зв'язку з чим зазначає наступне.
Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.
Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) господарських операцій з контрагентом, викладених в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.
За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.
При цьому, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.
При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не довів не достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи та взагалі не виявив бажання брати участь у розгляді справи.
Крім того, заперечення подані відповідачем містять інформацію викладену в Акті перевірки від 30.12.2014 року, що на думку суду, не є спростуванням доводів позивача.
Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідного рішення.
Отже, висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, позивачем є безпідставними.
Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 31.01.2015 №0000422201.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТЦ «Еталон» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Остапа Вишні, буд. 4, код ЄДРПОУ 37474363) понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2015 |
Оприлюднено | 14.08.2015 |
Номер документу | 48247730 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Терлецька О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні