Постанова

від 04.08.2015 по справі 813/3114/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року № 813/3114/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представників позивача - Пришляк Г.П., Могильницького А.М.

представника відповідача - Водолазського І.Д.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (далі ТзОВ «Агролайф корми») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2015 №0000342200.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є податкові накладні, видані ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс». Господарські операції із вказаними контрагентами були оформлені відповідними первинними документами: накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість товарів згідно виписаних накладних ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс».

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», код ЄДРПОУ 36874925 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Енокс» (код ЄДРПОУ 38759205), ТОВ «Улюс» (код ЄДРПОУ 20940780) за період вересень, жовтень, листопад 2014.

За результатами вищевказаної перевірки 10.04.2015 складено акт №319/13-25-22-00/36874925, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого ТзОВ «Агролайф корми» завищено податковий кредит за вересень, жовтень, листопад 2014 в сумі 60 255,00 грн, в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «Енокс» (код ЄДРПОУ 38759205) на суму 57 448,00 грн та ТОВ «Улюс» (код ЄДРПОУ 20940780) на суму 2 807,00 грн, що призвело до завищення відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до скалду податкового кредиту наступного податкового періоду за веречень, жовтень, листопад 2014 в сумі 60 255,00 грн.

На підставі акта перевірки від 10.04.2015 №319/13-25-22-00/36874925, ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2015 №0000342200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 60 255,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Згідно з приписами акта перевірки, контрагентами, що впливають на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту TзOB «Агролайф корми» за перевіряємий період, є ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс».

Із матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2014 між ТзОВ «Агролайф корми» (покупець) та ТОВ «Енокс» (постачальник) укладено договір поставки №19, згідно якого постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його вартість. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару вказуються у рахунках-фактурах, накладних, які оформлюються Постачальником відповідно до поданого Покупцем замовлення та фіксується у специфікаціях.

На підтвердження фактичного придбання товару на виконання умов договору №19 від 30.09.2014, ТзОВ «Агролайф корми» надало до матеріалів справи видаткові накладні від 02.10.2014 №Ок-0000028 на загальну суму 92970,80 грн, від 14.07.2014 №Ок-0000272 на загальну суму 87 917,20 грн, від 05.11.2014 №Ок-0000095 на загальну суму 96 786,20 грн, від 13.11.2015 №Но-0000226 на загальну суму 67 012,40 грн, товарно-транспортні накладні від 29.09.2014, від 10.10.2014, від 04.11.2014, від 10.11.2014, податкові накладні від 01.20.2014 №28 на загальну суму 92 526,20 грн в т.ч. ПДВ 15 421,03 грн, від 02.10.2014 №35 на загальну суму 444,60 грн в т.ч. ПДВ 74,10 грн, від 14.10.2014 №281 на загальну суму 6361,80 грн в т.ч. ПДВ 1060,30 грн, від 13.10.2014 №272 на загальну суму 81555,40 грн в т.ч. ПДВ 13592,57 грн, від 05.11.2014 №95 на загальну суму 96786,20 грн в т.ч. ПДВ 16131,03 грн, від 13.11.2014 №226 на загальну суму 894,20 грн в т.ч. ПДВ 149,03 грн, від 12.11.2014 №225 на загальну суму 66118,20 грн в т.ч. ПДВ 11019,70 грн. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. Крім того, позивачем надано специфікації до договору поставки №19 від 30.09.2014 у кількості 6 штук, що згідно умов зазначеного договору підтверджують факт приймання товару, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписаних на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що перебуває у трудових відносинах з позивачем.

Також, 18 серпня 2014 між ТзОВ «Агролайф корми» (покупець) та ТОВ «Улюс» (постачальник) укладено договір поставки №21, згідно якого постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його вартість. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару вказуються у рахунках-фактурах, накладних, які оформлюються Постачальником відповідно до поданого Покупцем замовлення та фіксується у специфікаціях.

На підтвердження фактичного придбання товару на виконання умов договору №21 від 18.08.2014, ТзОВ «Агролайф корми» надало до матеріалів справи видаткову накладну від 02.09.2014 №Сн-0000004 на загальну суму 132912,80 грн, товарно-транспортну накладну від 28.08.2014, податкові накладні від 29.08.2014 №203 на загальну суму 116000,00 грн в т.ч. ПДВ 19333,33 грн, від 02.09.2014 №4 на загальну суму 16843,00 грн в т.ч. ПДВ 2807,17 грн. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. Крім того, позивачем надано специфікації до договору поставки №21 від 18.08.2014 у кількості 2 штуки, що згідно умов зазначеного договору підтверджують факт приймання товару, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписаних на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що перебуває у трудових відносинах з позивачем.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні: від 01.20.2014 №28 на загальну суму 92 526,20 грн в т.ч. ПДВ 15 421,03 грн, від 02.10.2014 №35 на загальну суму 444,60 грн в т.ч. ПДВ 74,10 грн, від 14.10.2014 №281 на загальну суму 6361,80 грн в т.ч. ПДВ 1060,30 грн, від 13.10.2014 №272 на загальну суму 81555,40 грн в т.ч. ПДВ 13592,57 грн, від 05.11.2014 №95 на загальну суму 96786,20 грн в т.ч. ПДВ 16131,03 грн, від 13.11.2014 №226 на загальну суму 894,20 грн в т.ч. ПДВ 149,03 грн, від 12.11.2014 №225 на загальну суму 66118,20 грн в т.ч. ПДВ 11019,70 грн, від 29.08.2014 №203 на загальну суму 116000,00 грн в т.ч. ПДВ 19333,33 грн, від 02.09.2014 №4 на загальну суму 16843,00 грн в т.ч. ПДВ 2807,17 грн.

Орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що перевіркою не встановлено факту отримання товару (макуху соняшникову) в жовтні, листопаді 2014 на суму 344756,60 грн в т.ч. ПДВ 57 447,76 грн від ТОВ «Енокс» та у вересні 2014 на суму 16843,00 грн в т.ч. ПДВ 2807,17 грн від ТзОВ «Улюс» до ТзОВ «Агролайф корми» у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів, а саме ТТН, а також до перевірки не представлено сертифікати походження та відповідності на макуху соняшникову, довіреності на отримання, передачу ТзОВ «Агродайф корми» товару.

Однак, суд не погоджується з даними доводами відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 29.09.2014, від 10.10.2014, від 04.11.2014, від 10.11.2014, від 28.08.2014. Крім того, такий висновок відповідача прямо суперечить самому ж акту перевірки, так як на арк. 15 акта перевірки податковим органом чітко вказано про надання ТТН, на підставі яких здійснено перевезення і жодні застереження до їх змісту чи форми відстуні.

Щодо довіреностей на отримання товару, то суд зазначає, що згідно у договорами поставки від 30.09.2014 №19 та від 18.08.2014 №21 сторонами було погоджено, що «разом з підписаним екземпляром договору Покупець зобов'язується передати Постачальнику довіреність, що містить П.І.Б. і підписи уповноважених на отримання Товару матеріально-відповідальних осіб, а також що містять відтиски печаток Покупця, якими будуть завірятися накладні на отримання Товару». З умов даних договорів випливає, що була відсутня потреба у виготовленні разових довіреностей на отримання ТМЦ.

Що стосується твердження податкового органу щодо ненадання сертифікатів походження товару, то суд зазначає, що надання таких не передбачено вищевказаними договорами поставки. Натомість, договорами поставки сторони передбачили надання сертифікатів відповідності (у випадку, якщо товар не підлягає сертифікації) заводу-виготовлювача. Тож постачальником товару були надані посвідчення про якість, видані лабораторією постачальника, які долучені до матеріалів справи.

Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на встановлені в ході перевірки обставини, зокрема на те, що актом перевірки від 26.01.2015 №103/15-03-22-02-0304/38759205 складеного ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів у Одеській області «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Енокс», код ЄДРПОУ 38759205, щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Нікон-Торг», код ЄДРПОУ 39163934 за жовтень 2014» не підтверджено реальність здійснених господарських операцій з платниками податків ПП «Нікон-Торг», код ЄДРПОУ 39163934 та з контрагентами-покупцями за жовтень 2014.

Проте, висновки даного акта перевірки не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на наступне.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В контексті цього Закону первинними документами є:

-контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них

-додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми

-документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій

-документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності

фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо:

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

Для обґрунтування правомірності віднесення сум до податкового кредиту позивачем в якості таких первинних документів, були надані та досліджені в судовому засіданні: договори поставки, специфікації, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 26.05.2015 №0000342200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 10.08.2015