Ухвала

від 30.07.2015 по справі 821/4975/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4975/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.

суддів - Запорожана Д.В.,

- Шеметенко Л.П.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

представник позивача - Куліда А.О. (довіреність від 27.01.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2014 року №№ 0001632200, 0001642200,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» (далі - позивач, або ПАТ «Бериславський машинобудівний завод») звернулось до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, або Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2014 року №№ 0001632200, 0001642200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.79 т.4).

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ОДПІ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» № 297 від 24.07.2014 року, згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: ПП «Вімакс-Юг» за липень-листопада 2012 року; ТОВ «Станко ресурс» за липень 2012 року; ТОВ «Ілліс» за липень, листопад 2012 року; ПП «НВО «Механік» за липень-серпень 2011 року; ТОВ «Енергообладнання» за жовтень 2011 року; ПП «Южагротранс» за березень 2012 року; ТОВ «Дніпро ТМ» за період жовтень-листопад 2013 року, лютий 2014 року; ТОВ «Меганом транс» за січень 2014 року; ТОВ «Твінінг Тайм» за березень 2014 року; ТОВ «Компанія Гранд Лада» за жовтень 2013 року; ПП «БК Проект реконструкція» за жовтень 2012 року; ПП «Украсвіт» за лютий-березень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 151/21-02-22-014/00211004 від 07.08.2014 року, згідно із висновками якого встановлено порушення з боку позивача вимог пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ всього на суму 396823 грн., п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 273954 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем 22.08.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 595235 грн., в тому числі, основний платіж - 396823 грн., штрафні (фінансові) санкції - 198412 грн., № 0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 401017 грн., в тому числі, за основним платежем - 273954 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 127063 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийнятті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, спірними податковими повідомленнями - рішеннями, стали господарські операції позивача з ПП «Вімакс-Юг», ТОВ «Станко ресурс», ТОВ «Ілліс», ПП «НВО «Механік», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Южагротранс», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом транс», ТОВ «Твінінг Тайм», ТОВ «Компанія Гранд Лада», ПП «БК Проект реконструкція», ПП «Украсвіт».

Зі змісту матеріалах справи вбачається, що, як під час проведення спірної перевірки, так і під час судового розгляду справи, на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання позивачем було надано: договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти надання робіт (послуг), специфікації, дефектні акти, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові, товарно-транспортні та податкові накладені, прибуткові ордери, інвентарні картки обліку основних засобів, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картки обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристосувань, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів (допоміжного цеху), відомості про виплату грошей, накази про відрядження працівників заводу, посвідчення про відрядження, робочий проект «Часткова реконструкція заводських електромереж з обладнанням ТП АТ «Бериславський машинобудівний завод», лімітні карти на відпуск матеріалів, вимоги, журнали обліку масла, сертифікати та паспорта якості (а.с.82-244 т.1, 3-17, 20-32, 35-50, 53-58, 61-77, 82-84, 88-138, 141-144, 150-173, 176-185, 188-222, 225-244 т.2, 3-42, 175-209 т.3).

Також, на підтвердження належності виконання контрагентами позивача оскаржуваних договорів, за яким позивач відніс спірні суми до складу валових витрат та податкового кредиту, було надано до суду: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зі змісту яких вбачається, що ПП «Вімакс-Юг», ТОВ «Станко ресурс», ТОВ «Ілліс», ПП «НВО «Механік», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Южагротранс», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом транс», ТОВ «Твінінг Тайм», ТОВ «Компанія Гранд Лада», ПП «БК Проект реконструкція», ПП «Украсвіт» на момент виконання вказаних господарських операцій були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи, ліцензію про право ПП «Южагротранс» здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, видану 25.08.2011 року ДАБІ України зі строком дії з 25.08.2011 року по 25.08.2016 року (а.с.80-81 т.1, 59-60, 78-81, 85-87, 78-79, 139-140, 146-149, 174-175, 186-187, 223-224 т.2, 1-2 т.3).

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит за перевіряємий період, належним чином оформлені, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з його контрагентами у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача (а.с.68-155 т.3, 2-42 т.4), не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, які були використані відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначених зустрічних звірок/перевірок відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами не досліджувались перевіряючими. Висновки вказаних актів ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників контрагентів позивача маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаних суб'єктів господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем.

Тобто, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішення, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо його контрагентів, а також на тому, що в ланцюгах постачальників контрагентів позивача маються підприємства із ознаками фіктивності.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб'єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця послуг, права на валові витрати та податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Також, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податковий орган в першу чергу повинен був встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містить.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11.12.2007 року по справі № 21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, як на підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на висновок експерта від 29.04.2014 року № 156, яким встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Дніпро ТМ» Петросова Ельчін Абдул Огли в Статуті від 11.12.2013 року виконаний однією особою, а в реєстраційних картках від 05.02.2014 року, від 17.02.2014 року іншою (а.с.162-167 т.3), оскільки вказані реєстраційні дії щодо ТОВ «Дніпро ТМ» вчинялись в грудні 2013 року та в лютому 2015 року, тобто, після здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпро ТМ», що мали місце в жовтні 2013 року.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, висновки, яких ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників зазначених суб'єктів господарювання маються підприємства з ознаками фіктивності та виключно на аналізі податкової звітності вказаних підприємств, без дослідження господарських відносин позивача з його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Більш того, колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі апелянтом вказано, що позивачем необґрунтовано сформовані валові витрати та податковий кредит за рахунок операцій лише з ПП «НВО «Механік» та ТОВ «Твінінг Тайм», в той час, як вже зазначалось колегією суддів підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, спірними податковими повідомленнями - рішеннями, стали господарські операції позивача з ПП «Вімакс-Юг», ТОВ «Станко ресурс», ТОВ «Ілліс», ПП «НВО «Механік», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Южагротранс», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом транс», ТОВ «Твінінг Тайм», ТОВ «Компанія Гранд Лада», ПП «БК Проект реконструкція», ПП «Украсвіт».

Тобто, в поданій апеляційній скарзі відповідач фактично не заперечує, що останнім було безпідставно визначено позивачу грошові зобов'язання, спірними податковими повідомленнями - рішеннями, на підставі господарських операцій останнього з ПП «Вімакс-Юг», ТОВ «Станко ресурс», ТОВ «Ілліс», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Южагротранс», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом транс», ТОВ «Компанія Гранд Лада», ПП «БК Проект реконструкція», ПП «Украсвіт».

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2014 року №№ 0001632200, 0001642200 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко