Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/7188/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/7188/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті Інфосолюшинс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-

транспортна компанія"

про стягнення 480 552,72 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Підгорний І.В. - за дов.;

від відповідача: Самхарадзе Д.Г. - за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ті Інфосолюшинс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-транспортна компанія" про стягнення 480 552,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору поставки № П-12/14 від 13.06.14р.

Ухвалою від 26.03.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.04.2015 р.

Судове засідання 21.04.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 23.04.2015 р. розгляд справи було призначено на 28.04.2015 р.

Ухвалою від 28.04.2015 р. розгляд справи було відкладено на 12.05.2015 р.

Ухвалою від 12.05.2015 р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2015 р.

Судове засідання 26.05.2015 р. не відбулося.

02.06.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

02.06.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою від 02.06.15р. розгляд справи призначено на 02.06.15р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача не заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 02.06.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „АЙ ТІ ІНФОСОЛЮШНС" (далі - Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПЕРША БУДІВЕЛЬНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі - Відповідач, покупець) було укладено договір поставки № П-12/14 (дані - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити протягом двадцяти календарних днів з дня підписання договору, а покупець прийнять та оплатити відповідно до виставлених рахунків постачальника та підписаних сторонами видаткових накладних товар.

За положенням п 3.1. Договору місцем поставки є склад Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9.

Умовами п. 2.2. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити партію товару протягом 3-х банківських днів з дня поставки товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 9 договору, цей договір набирає чинності і повної сили після підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п. 1.1. та п. 3.1. Договору здійснив поставку товарів, а саме: бензиновий генератор SDМO VХ 220/7,5 НС, 4 кВт (в кількості 2 шт.), компресор поршневий з ремінним приводом Сессаtо В 3800В/100 С 5,5 Engineair (1 шт.) та трифазний генератор Кіроr КDЕ35ss3, 28 кВт (1 шт.) на загальну суму 397 672,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № П-0000012 від 01.07.14р., яка підписана сторонами без зауважень та заперечень.

Проте, на час розгляду справи сума у розмірі 397 672,80 грн. залишилась відповідачем не сплачена.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.08.14р. відповідачем було направлено претензію № 1/14 від 18.07.14р. з вимогою провести розрахунок за поставку товару у розмірі 397 672,80 грн. У відповідь на вказану претензію відповідачем повідомлено, що зі своєї сторони ніяких претензій немає, однак, зважаючи на тяжкий економічний стан, не має можливості олатити борг перед позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, відповідачу за порушення зобов'язань по сплаті орендних платежів на підставі п. 5.2., Договору нараховано пеню у розмірі 82 879,97 грн. за період з 04.07.2014 р. по 18.03.15р.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповдно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.13р., щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку суми пені.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 397672.80 04.07.2014 - 16.07.2014 13 9.5000 % 0.052 %* 2691.10 397672.80 17.07.2014 - 12.11.2014 119 12.5000 % 0.068 %* 32413.06 397672.80 13.11.2014 - 02.01.2015 51 14.0000 % 0.077 %* 15558.27

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 50662.43 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-транспортна компанія» (02105, м. Київ, вул..Тампере, буд. 5; код ЄДРПОУ 39220997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ ІНФОСОЛЮШНС» (04073, м. Київ, пр.-т. Московський, 6; код ЄДРПОУ 38750443) 397 672 (триста дев 'яносто сім тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 80 коп. заборгованості, 50 662 (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн.. 43 коп. пені, 8960 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 61 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2015р.

Суддя І.О.Домнічева