Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/15094/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/15094/15 За позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр»

про стягнення 6 713,28 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Смірнова М.Ю. (представник за довіреністю №883 від 03.08.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Черкаський шовковий комбінат» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (надалі також - відповідач) заборгованості в розмірі 6 713,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання вимог Договору поставки про постачання будівельних матеріалів №2012-09 від 31.8.2012р. було здійснено оплату товару на суму 23 976,00 грн., а відповідачем здійснено поставку в кількості меншій ніж оплачено позивачем, а саме в розмірі 17 262,72 грн., у зв'язку з чим виник надлишок сплаченої позивачем суми в розмірі 6 713,28 грн., про стягнення якої з відповідача позивач звернувся до суду.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/15094/15, розгляд призначено на 21.07.2015р.

В судовому засіданні 21.07.2015р., у з в'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 04.08.2015р.

В судове засідання 04.08.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04 серпня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2012р. між позивачем (покупець за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) було укладено Договір поставки про постачання будівельних матеріалів №2012-09 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, на підставі заявки позивача, зобов'язується передати у власність позивача матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, та вартість яких визначена в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до Договору, що надані відповідачем та являють собою невід'ємну частину даного договору (надалі матеріали, що зазначені в рахунках-фактурах - товар), а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору замовлення позивача на поставку товарів обов'язкові для відповідача. Замовлення можуть надаватись відповідачеві в усній та письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятий для позивача.

Відповідач зобов'язаний поставити товар позивачеві протягом 40 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача по оплаті рахунку-фактури позивачем (п. 3.3. даного Договору). (п. 2.3. Договору).

Вартість товару вказується в рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного Договору і діє на момент відвантаження товару. (п. 3.2. Договору).

Позивач оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-х банківських днів із дня одержання рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відповідача. (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 4.5. Договору, постачання товару і його прийняття оформлюється в накладній на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору позивачем було зроблено замовлення на 1000 метрів за ціною 23,976 грн. за метр бікроеласту ЕПК 4,0 сланець сірий, код УКТ ЗЕД 6807.10.10.21 і відповідачем був виставлений рахунок-фактура №ТЦ-3581 від 14.10.2013р. на загальну суму в розмірі 23 976,00 грн.

Оплата позивачем на суму в розмірі 23 976,00 грн. була здійснена 16.10.2013р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №4620.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було поставлено позивачу бікроеласт ЕПК 4,0 сланець сірий, код УКТ ЗЕД 6807.10.10.21 в кількості 720,0 м на загальну суму в розмірі 17 262,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №ТЦ-00037 від 27.01.2014р. на суму в розмірі 14 865,12 грн. та №ТЦ-3539 від 29.11.2013р. на суму в розмірі 2 397,60 грн.

Як стверджує позивач, що не заперечено відповідачем, товару в повному обсязі, на оплачену позивачем суму в розмірі 6 713,28 грн., відповідачем поставлено не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

25.12.2013р. позивачем було складено та направлено відповідачу претензію №1383 про повернення грошових коштів, вартість товару, яка поставлена не була.

11.09.2014р. позивачем було повторно складено та направлено відповідачу претензію №967 про повернення грошових коштів, вартість товару, яка поставлена не була.

Відповідачем відповіді на зазначені претензії позивачу надано не було, грошові кошти на рахунок позивача не повернуто.

Станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем суму заборгованості в розмірі 6 713,28 грн. позивачу перераховано не було.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно з п. 5.2. Договору усі суперечки між сторонами підлягають розв'язанню відповідно до діючого законодавства України в господарському суді за місцем перебування відповідача.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення вартості оплаченого позивачем але не поставленого відповідачем товару не виконав неналежним чином, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 713,28 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 713,28 грн. є обґрунтованою.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1594/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 6 713,28 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (код ЄДРПОУ 36791776, адреса: 03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 9, корпус 3, квартира 181) на користь Публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00306851, адреса: 18028, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 170) суму основного боргу в розмірі 6 713,28 грн. (шість тисяч сімсот тринадцять гривень 28 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2015р.

Суддя С.М. Морозов