Рішення

від 11.08.2015 по справі 912/2759/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 рокуСправа № 912/2759/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2759/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк"

до відповідача: Приватного підприємства "СТІВ ПЛЮС-М"

про стягнення 84 088,96 грн,

представники сторін участі у судовому засіданні не брали

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Позивач, ОСОБА_1) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "СТІВ ПЛЮС-М" (далі - ПП "СТІВ ПЛЮС-М", Відповідач, Клієнт) коштів у загальній сумі 84 088,96 грн, із яких: 54548,86 грн заборгованості за кредитом, 17713,23 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 11826,87 грн пені з тих підстав, що Відповідач порушив зобов'язання за договором банківського обслуговування.

Позивач надіслав до суду заяву від 10.08.2015р. з письмовими поясненнями щодо позовних вимог разом із випискою по рахунку щодо використання та погашення кредитного ліміту за період з 20.08.2014 по 27.07.2015 та клопотанням про проведення судового засідання 11.08.2015 без участі представника Банку.

Відповідач участі своїх представників в засідання суду не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Луначарського, буд. 10, кім. 508. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/2759/15 в судовому засіданні 11.08.2015 за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази , господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (ОСОБА_1) та ПП "СТІВ-ПЛЮС-М" (Клієнт) підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг шляхом накладення електронно-цифрового підпису, відповідно до якої останній приєднується і погоджується з умовами, викладеними в ОСОБА_1 і Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_2, які розміщені на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua.

Отже, із змісту Заяв випливає, що Клієнт, підписуючи ці Заяви, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті Банку), Тарифами банку (далі - ОСОБА_1), які разом з Заявами складають Договір банківського обслуговування, укладений сторонами в письмовій формі (далі - Договір).

Відповідно до умов договору, 15.10.2013 Відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "ПриватБанк" поточний рахунок № 26006052906926.

Сторони зобов'язались виконувати умови Договору та домовились, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією та узгодження з питань банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт Банку або інший інтернет/СМС-ресурс, визначений Банком.

Господарський суд вважає допустимим і таким, що відповідає чинному законодавству, порядок укладення кредитного договору через визначення його істотних умов як у заяві про відкриття поточного рахунку та затверджених банком ОСОБА_1 і правил надання банківських послуг, так і в окремо поданій заяві на надання послуги "Гарантований платіж", які оприлюднені через офіційний сайт банку.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Відповідно до пункту 3.1.1.73 ОСОБА_1 надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтами та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Пункт 3.1.1.74 ОСОБА_1 передбачає, що у разі необхідності отримання отримувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24" (далі - Приват24) подає в ОСОБА_1 заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників.

Згідно пункту 3.2.2.2. ОСОБА_1, під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду в розмірі 4 % річних, але не менше ніж 5 гривень, від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в ОСОБА_1 чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 - 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (пункт 3.2.2.1 ОСОБА_1).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначена норма узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Крім того частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, який регулює правовідносини позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так Відповідач з 20.08.2014 почав користуватися послугою ПАТ КБ "Приватбанк" "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується наявними у справі виписками по рахункам та розрахунком заборгованості.

Зі змісту виписок по рахунках та розрахунку заборгованості випливає, що Відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" двічі.

20.08.2014 Відповідач вперше скористався зазначеною послугою, отримавши кредит у сумі 26 000 грн (Заявка на гарантований платіж № 63 від 20.08.2014). 22.08.2014 Відповідач скористався послугою "Гарантований платіж" вдруге, отримавши кредит у сумі 29 000 грн (Заявка на гарантований платіж №68 від 22.08.2014). Відповідач не погасив отриманий кредит у 30-денний строк в повному обсязі, у зв'язку з чим, відповідно до вимог пункту 3.2.2.2 ОСОБА_1, заборгованість по кредиту стала простроченою, а у Відповідача за користування кредитом з 02.10.2014 виник обов'язок сплачувати відсотки у розмірі 56 % .

Відповідач з моменту виникнення вказаної заборгованості не здійснив погашення кредиту за послугою "Гарантований платіж", у зв'язку з чим виник спір. Зазначені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості станом на 10.04.2015 , виписками по рахунках Відповідача з 20.08.2014 по 27.07.2015.

Заборгованість ПП "СТІВ ПЛЮС-М" перед ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджується також заявками Відповідача на гарантовані платежі та листами - підтвердженнями Банку про зарахування кредитних коштів на поточні рахунки одержувачів та копіями меморіальних ордерів, які підтверджують перерахування банком коштів контрагентам відповідача .

Оскільки Відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання належним чином не виконував, то Позивач 06.04.2015 звернувся до Клієнта з претензією №40820KGVKS0D5 про сплату заборгованості за Договором, проте Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4. ОСОБА_1, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

За розрахунком позивача, станом на 10.04.2015 заборгованість Відповідача по кредиту становить 54 548,86 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором від 15.10.2013.

У відповідності до вимог статті 1056-1 Цивільного кодексу України пунктом 3.2.2.2. ОСОБА_1 встановлені ставки за відсотками, залежно від строку користування сумою основного боргу (28%, 36%, 56%).

Позивач обґрунтовано здійснив розрахунок відсотків і їх сума складає 17 713,23 грн.

Оскільки розрахунок основної заборгованості, процентів за користування кредитом повністю підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем зазначених вище сум, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд з цим Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання за Договором в розмірі 11 826,87 грн за період, вказаний Позивачем у розрахунку заборгованості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 ОСОБА_1, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.4 ОСОБА_1, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. Тобто сторони встановили інший період, за який можуть нараховуватися штрафні санкції.

Зважаючи на відповідність розрахунку пені в розмірі 11 826,87 грн за період прострочення платежів фактичним обставинам справи, господарський суд дійшов висновку про те, що вказана вимога позивача також підлягає задоволенню.

Докази сплати відповідачем спірної суми коштів у матеріалах справи відсутні.

З огляду на обставини справи, що встановлені на підставі наявних у справі доказів, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "СТІВ ПЛЮС-М" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором № б/н від 15.10.2013 в розмірі 84 088,96 грн (54 548,86 грн - заборгованість за кредитом, 17713,23 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 11 826,87 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також 1827, 00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.08.15

Суддя Т. В. Макаренко