Рішення

від 10.08.2015 по справі 921/540/15-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2015 р.Справа № 921/540/15-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Садова, 19, с. Голдашівка, Бершадський район, Вінницька область

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Провесінь" с. Вістря, Монастириський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 12 922 грн. 93 коп..

За участю представників сторін

Позивача: не з"явився;

Відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Суть справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, вул. Садова, 19, с. Голдашівка, Бершадський район, Вінницька область звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного агропромислового підприємства "Провесінь" с. Вістря, Монастириський район, Тернопільська область про стягнення заборгованості в сумі 36 367 грн. 79 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про надання послуг № RT0112-6 від 30 вересня 2014 року, а саме не здійснив повної оплати за надані послуги, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 370 грн. 00 коп., на яку нараховано 249 грн. 71 коп. - 3 % річних, 4 070 грн. 86 коп. - пеню та 8 677 грн. 22 коп. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27 травня 2015 року порушено провадження у справі та розгляд даної справи призначено на 12 червня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23 червня 2015 року та 10 серпня 2015 року відповідно.

Представник позивача в судове засідання 10 серпня 2015 року не з"явився, однак, 31 липня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача надійшла заява в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог. Як вбачається із змісту даної заяви позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні нарахування в сумі 8 397 грн. 47 коп., 3 % річних в сумі 249 грн. 71 коп. та пеню в сумі 4 275 грн. 75 коп., оскільки основний борг в сумі 23 730 грн. 00 коп. відповідачем погашений. Разом з тим, надав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Проте, у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи наведене, суд приймає дану заяву в порядку ст. 22 ГПК України та розглядає спір, виходячи з нової ціни позову, яка становить 12 922 грн. 93 коп., з яких: 8 397 грн. 47 коп. - інфляційні нарахування, 249 грн. 71 коп. - 3 % річних та 4 275 грн. 75 коп. пеня.

Представник відповідача в судовому засіданні 10 серпня 2015 року надав суду відзив на позов, в якому зазначає, що підприємством здійснено повну оплату основного боргу в сумі 23 730 грн. 00 коп.. Разом з тим, просить суд зменшити розмір пені та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представника відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

30 вересня 2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 /надалі - Виконавець/ та приватним агропромисловим підприємством "Провесінь" /надалі - Замовник/ було укладено договір про надання послуг № RT0112-6. Предметом даного договору являється надання Виконавцем послуг по збиранню врожаю зернових та технічних культур на площах Замовника комбайном марки Claas Lexion 480 на пальному Замовника (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1.1. договору Виконавець зобов"язується провести збирання врожаю сільськогосподарських культур кукурудзи на площах Замовника методом прямого комбайнування, або підбиранням валків по узгодженості з ним у відповідності з агротехнічними вимогами.

Відповідно до п. 2.2.7. договору в день закінчення Виконавцем робіт сторони оформляють "Акт здачі-приймання виконаних робіт" в двох примірниках з зазначенням обсягів та вартості наданих послуг за підписом керівника, або осіб за дорученням, скріпити його печатками.

Згідно п. 3.3. договору загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами та скріплені печатками. Замовник проводить оплату в готівковій/безготівковій формі з розрахунку - 380 грн./га (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору Замовник розраховується з Виконавцем раз у 10 днів, виходячи з фактично виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в процесі збирання врожаю. Остаточний розрахунок проводиться на день підписання "Акту виконаних робіт", але не пізніше 10 банківських днів після закінчення робіт.

Згідно частини 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги /проведені роботи/ - послуги з використанням с/г техніки в рослинництві - кукурудза в кількості 61,5 т. на загальну суму 23 370 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт від 29 грудня 2014 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печаткою підприємства.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач в порушення п. 3.5. договору не розрахувався за надані послуги, у зв"язку з чим на момент подачі позовної заяви /21.05.2015 р. - дата формування позовної заяви/ за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 23 370 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

З метою досудового врегулювання спору, 08 квітня 2015 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою погасити заборгованість. Однак, дана вимоги відповідачем залишена без відповіді та заборгованість не була погашена.

Разом з тим, відповідачем проведено оплату за надані послуги в сумі 23 370 грн. 00 коп., після звернення позивача з позовом до суду, що не заперечує представник відповідача.

Таким чином, із врахуванням зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача, 8 397 грн. 47 коп. - інфляційних нарахувань, 249 грн. 71 коп. - 3 % річних, які нараховані за період з 19 січня 2015 року по 28 травня 2015 року та 4 275 грн. 75 коп. пені, яка нарахована за період з 09 січня 2015 року по 28 травня 2015 року.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язаньВ» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язаньВ» передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторінВ» . А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.5. договору в разі несвоєчасного розрахунку з Виконавцем Замовних сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення терміну, рахуючи з дня підписання "Акту виконаних робіт" або строку обумовленого в доповнені до даного договору.

Оцінюючи зазначені позовні вимоги в цій частині, господарський суд констатує, що розрахунок пені позивачем здійснено вірно (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), заявлені вимоги відповідають умовам укладеного договору, не суперечать чинному законодавству,строки позовної давності для стягнення пені позивачем дотримано.

Утім, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 1 грн., посилаючись на ту обставину, що ПАП "Провесінь" є сільськогосподарським підприємством, яке характеризується сезонністю робіт. Несвоєчасне проведення розрахунків з позивачем спричинено фінансовою кризою, обвалом цін на сільгосппродукцію, суттєвим подорожчанням паливно-мастильних матеріалів, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин та комплектуючих, підвищенням відсоткових ставок по кредитам, підвищенням орендної плати за землю, неплатоспроможності покупців сільськогосподарської продукції. Дані факти привели до погіршення фінансового стану підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суду надано право при прийнятті рішення у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені). Отже, за даними приписами закону повністю звільнити сторону від відповідальності за заявленими вимогами суд не вправі.

Зменшення розміру неустойки передбачено також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та поданих сторонами доказів, суд вважає, що позивачем жодним чином не підтверджено наявність понесених значних збитків, внаслідок невиконання зобовязань відповідачем, відтак, зважаючи на викладені у клопотанні обставини, не допускаючи заінтересованості кредитора у порушенні зобовязання боржником та враховуючи, що на день розгляду спору відповідач погасив заборгованості основного боргу перед позивачем суд зменшує суму пені на 50%, - до 2 137 грн. 87 коп. .

При цьому, господарський суд враховує що:

- відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке характеризується сезонністю робіт;

- штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не вправі. При зменшенні розміру пені позивач не несе значних негативних наслідків в своїй господарській діяльності;

- крім стягнення пені позивач заявив проценти річних, інфляційні нарахування, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши представлені позивачем розрахунки, беручи до уваги, що періоди нарахування відповідають чинним вимогам законодавства, а тому суд прийшов до висновку, що нарахована 3 % річних та інфляційні нарахування є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 33, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заявлених до стягнення сум в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення, в сумі 12 922 грн. 93 коп., з яких: 8 397 грн. 47 коп. - інфляційні нарахування, 249 грн. 71 коп. - 3 % річних та 2 137 грн. 87 коп. пені.

Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, якщо господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно вимогам, правомірність яких встановлена судом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного агропромислового підприємства "Провесінь" с. Вістря, Монастириський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30003765 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Садова, 19, с. Голдашівка, Бершадський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 8 397 грн. 47 коп. - інфляційних нарахувань, 249 грн. 71 коп. - 3 % річних, 2 137 грн. 87 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання - 11 серпня 2015 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук