Рішення

від 10.08.2015 по справі 917/1192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015 р. Справа №917/1192/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, 2-а; Полтава, Полтавська область,36020) в особі Новосанжарського району газопостачання (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, пр. 3-й Ярмарковий,11 )

до Новосанжарського навчально-виховного комплексу, вул.Жовтнева, 41, ОСОБА_1, Новосанжарський район, Полтавська область,39300

про стягнення 140 896,11 грн. боргу

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін, які були присутні в судовому засіданні 06.08.2015р.:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №203 від 18.12.2014 року

від відповідача: ОСОБА_3 дор. №3 від 27.07.2015 року

Представники сторін, які були присутні в судовому засіданні 10.08.2015р.:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №203 від 18.12.2014 року

від відповідача: ОСОБА_3 дор. №3 від 27.07.2015 року

Рішення приймається після оголошеної перерви в судовому засіданні 06.08.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 10.08.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 140 896,11 грн. боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ПБ-47 від 05.01.2015 року, з яких: 116815,86 грн. - сума основного боргу, 10059,04 грн. - пеня, 503,94 грн. - 3% річних, 13517,27 грн. - інфляційні втрати.

28.07.2015 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві повідомляє, що станом на 01.06.2015 року його заборгованість перед позивачем за природний газ складала 321473,58 грн. 03.07.2015 року, 06.07.2015 року відповідачем було здійснено проплати за газ природний на загальну суму 257000,00 грн. (платіжне доручення №925 від 03.07.2015 року та меморіальний ордер №10 від 06.07.2015 року). Крім того, 14.07.2015 року відповідачем було здійснено проплату за газ природний в сумі 43000,00 грн. (платіжне доручення №978 від 14.07.2015 року). Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.07.2015 року становить 21 473,58 грн. До відзиву відповідач додав копії платіжних доручень та меморіального ордеру (арк. с.24-27).

В судовому засіданні 06.08.2015 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач повідомив суд, що станом на 05.08.2015 року основний борг відповідача перед позивачем становить 21 473,59 грн. (арк. с. 33).

Також в судовому засіданні 06.08.2015 року представник відповідача повідомив суду про сплату відповідачем основної суми боргу в повному обсязі та пояснив, що оплата боргу проводилась 05.08.2015 року та станом на час проведення даного судового засідання кошти ще не були зараховані на рахунок позивача.

На підставі вище викладеного суд оголосив перерву в судовому засіданні 06.08.2015 року до 10.08.2015 року.

В судовому засіданні 10.08.2015 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач повідомив суд, що станом на 10.08.2015 року основний борг відповідача перед позивачем повністю погашений відповідачем. До листа позивач додав завірену копію платіжного доручення №1017 від 03.08.2015 року, виписку по рахунку від 07.08.2015 року та довідку №01-19/322 від 06.08.2015 року (арк. с. 39 - 42).

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив викладене в листі та просив суд позовні вимоги частині стягнення 10059,04 грн. пені, 503,94 грн.3% річних та 13517,27 грн. інфляційних задовольнити.

В судовому засіданні 10.08.2015 року представник відповідача усно просив суд зменшити розмір пені у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача проти зменшення розмір пені заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

05.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" в особі Новосанжарського району газопостачання (позивачем) та Новосанжарським навчально-виховним комплексом Новосанжарської районної ради (відповідачем) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ПБ - 47 з додатками (арк. с. 11-16).

За умовами п. 1.1 договору позивач, як постачальник, постачає природний газ відповідачу (споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно пункту 2.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

В пункті 4.6 договору сторони погодили, що споживач зобов'язується провести остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач за період з березня 12015 року по квітень 2015 року включно поставив відповідачу природний газ в загальному обсязі 11,385 тис. куб. м. на загальну суму 126049,10 грн. Зазначене підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу № У0000013339 від 32.03.2015 року та № У0000019091 від 30.04.2015 року (арк. с. 17).

Як зазначає позивач, відповідач за природний газ розрахувався частково, сплативши 9233,24 грн. і за ним рахується заборгованість сумі 116815,86 грн., яку і просить позивач стягнути з відповідача.

Також позивачем на підставі 6.2.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 10059,04 грн. за період з 06.04.2015 року по 31.05.2015 року, 3% річних в сумі 503,94 грн. за період з 06.04.2015 року по 31.05.2015 року та інфляційні в сумі 13517,27 грн. за період з 06.04.2015 року по 30.04.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки природного газу в березні 2015 року та квітні 2015 року. Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, повністю не оплатив отриманий в березні 2015 року та квітні 2015 року природний газ у встановлені у договорі строки.

10.08.2015 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач повідомив суд, що станом на 10.08.2015 року основний борг відповідача перед позивачем повністю погашений відповідачем. До листа позивач додав завірену копію платіжного доручення №1017 від 03.08.2015 року, виписку по рахунку від 07.08.2015 року та довідку №01-19/322 від 06.08.2015 року (арк. с. 39 - 42), викладене в листі підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Отже, за викладеного, предмет спору в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 116815,86 грн. відсутній, а тому наявні підстави для припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підпунктом 6.2.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 10059,04 грн. за період з 06.04.2015 року по 31.05.2015 року, 3% річних в сумі 503,94 грн. за період з 06.04.2015 року по 31.05.2015 року та інфляційні в сумі 13517,27 грн. за період з 06.04.2015 року по 30.04.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені суд приймає до уваги наступне.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Як встановлено судом, відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості та повністю сплатив суму основного боргу після подачі позову до суду.

Крім того, судом береться до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що заборгованість за газ у відповідача виникла через те, що з січня 2015 року заклади освіти фінансуються за рахунок коштів державної субвенції. Помісячний план асигнувань, доведений працівниками фінансового управління Новосанжарської РДА не враховує реальних потреб Новосанжарського навчально-виховного комплексу, видатки на оплату природного газу передбачено лише у липні-серпні 2015 року.

Суд також приймає до уваги, порушення зобов'язання не завдало значних негативних наслідків для позивача, його інтереси захищені також нарахованими річними та інфляційними, тому суд, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50 % до 5029,52 грн.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом з урахуванням моменту виникнення заборгованості та часткової оплати, не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5029,52 грн. пені, 503,94 грн. 3% річних та 13517,27 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується йому за рахунок відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, п.(1-1) ст. 80, п.3. ст. 83, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.В частині стягнення 116815,86 грн. основного боргу провадження припинити.

3.Стягнути з Новосанжарського навчально-виховного комплексу Новосанжарської районної ради (вул. Жовтнева, 41, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 13935778) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код 03351912) в особі Новосанжарського району газопостачання (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, пр. 3-й Ярмарковий,11, р/р 26007013006424 в ПАТ КБ "Преміум", МФО 339555, ідентифікаційний код 03351912) 5029,52 грн. пені, 503,94 грн. 3% річних, 13517,27 грн. інфляційних, 2817,92 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.08.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією