Ухвала

від 12.03.2007 по справі 11/488-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/488-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 12.03.07 р.          № 11/488-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Варченко А.В. (дов. від 13.09.2005 р. № 8031/9/10-12);

 від відповідача-1  -не з'явились;

відповідача-2 - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 12.12.2006

 у справі № 11/488-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

 до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстартеко"

          Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Левел"

 про          визнання угоди недійсною та стягнення 39187,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 12.12.2006 року у справі № 11/488-А в позові Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі – позивач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” (далі – відповідач-1, ТОВ “Укрстартеко”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” (далі – відповідач-2, ТОВ “Альфа-Левел”) про визнання угоди недійсною та стягнення 39 187,20 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, позивач стверджує, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме, судом невірно встановлено, що позивачем не доведено умисел Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави. Так, суд не взяв до уваги рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2006 року у справі № 1769/06, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість; а також акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел”, яким встановлено порушення відповідачем-2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, а ухвалою від 08.02.2007 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, однак, всі процесуальні документи, що направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” повернулись з відміткою “організація не знаходиться”. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення  суду першої  інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної  інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були  заявлені в суді першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” (ідентифікаційний код 32486374) зареєстровано як юридична особа 29.09.2003 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. 29.10.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” отримало свідоцтво № 37069427 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” (ідентифікаційний код 31486808) зареєстроване як юридична особа 11.06.2001 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко”, шляхом обміну документами, уклало усну угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел”, спірна угода виконана в повному обсязі обома сторонами, що підтверджується рахунком-фактурою від 19.02.2004 року № 02/19 на суму 39 187,20 грн., в тому числі ПДВ 6 53120 грн., видатковою накладною від 16.03.2004 року № 012/03, податковою накладною від 12.03.2004 року № 12/03 та платіжним дорученням від 12.03.2004 року № 406 на суму 39 187,20 грн.

На підставі виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” податкової накладної від 12.03.2004 року № 12/03 Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2004 року суму в розмірі 6 531,20 грн.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2006 року у справі № 1769/06 скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” з 29.09.2003 року та визнано недійсними Статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” з моменту його реєстрації, реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” в якості платника податку на додану вартість – з моменту його реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” з дати видачі.

Вказане рішення в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржувалось та 29.03.2006 року набуло чинності.

На виконання вказаного рішення Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва склала акт № 4482/29-203 від 05.06.2006 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37069427, виданого 29.10.2003 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Крім того, позивачем проведено документальну невиїзну перевірку достовірності, повноти і сплати податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” за період з 01.03.2004 року по 01.10.2004 року.

За результатами перевірки було складено акт від 01.08.2006 року № 649-23-2-31486808, згідно висновку якого Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме занижено податок на додану вартість за березень 2004 року на суму 10 367,00 грн. та за вересень 2004 року на суму 4 381,00 грн.

За таких обставин, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” укладало спірний усний договір з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому цей договір має бути визнаний недійсним відповідно до ст.. 207 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити, що під час розгляду справ про визнання угод недійсними необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Необхідно повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.

Згідно п. 1 ст.. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна угода виконана обома відповідачами та укладена в межах їх господарської компетенції, що не заперечується сторонами у справі.

Як зазначає Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, умисел на укладення спірного усного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, був тільки у Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко”, що підтверджується рішенням районного суду про визнання установчих документів відповідача-1 недійсними та скасуванням державної реєстрації підприємства.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Таким чином, зазначене рішення Голосіївського районного суду м. Києва не звільняє позивача від необхідності доведення в суді наявності умислу у Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Порядок взяття платників податків – юридичних осіб на податковий облік зазначений в Інструкції про порядок обліку платників податків, яка затверджена наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612. Відповідно до вказаної інструкції, всі документи, необхідні для взяття на податковий облік, подаються власником, засновником (власниками, засновниками) або уповноваженою ним (ними) особою (заявником), або призначеним керівником, або головним бухгалтером особисто. При цьому, згідно зазначеної інструкції, всі документи та надана платником податків інформація перевіряється відповідними відділами державної податкової служби.

За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставами для реєстрації Марченка В.А. та Гладкого М.О. у податкових органах як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, що були перевірені на відповідність законодавству.

Разом з тим, юридичним наслідком визнання установчих документів підприємства недійсними мало бути скасування державної реєстрації підприємства та здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт визнання установчих документів підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, підставами для реєстрації Марченка В,А. Та Гладкого М.О. у податкових органах як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, що були перевірені на відповідність законодавству.

Крім того, відповідно до копії Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко”, справжність підпису Марченка В.А. та Гладкого М.О. Установчому договорі засвідчено нотаріусом в їх присутності; особу Марченка В.А. та Гладкими М.О. нотаріусом встановлено, дієздатність перевірено.

Жодним законодавчим актом України не передбачено зобов'язання замовника (також не надано йому права) перевіряти достовірність даних, які вказуються виконавцем в його первинних бухгалтерських документах, а також контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку. Це саме стосується і перевірки замовником намірів виконавця щодо сплати ним державі податку. Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також позивачем не надано в ході розгляду справи належних доказів про виключення відповідачів з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ.

Відповідно до довідок Головного управління статистики у м. Києві станом на 18.10.2006 року і Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко”, і Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” у ЄДРПОУ значаться як юридична особа.

Згідно п. 1 ст.. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як зазначає Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, умисел на укладення угоди, що суперечить інтересам держави був тільки у відповідача-1.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції зазначає, що для даної норми закону характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

За таких обставин, судова колегія Київського апеляційного господарського суду доходить висновку, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що згідно ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності та самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 ГК України)

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Кодексу).

Сама по собі спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Товар, який був предметом спірного договору, не вилучено законом з цивільного обігу, на його продаж не вимагалась ліцензія, не було й інших обмежень стосовно його відчуження.

Крім того, статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зі змінами і доповненнями, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а)платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в)контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки   у   поданій   платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, в розумінні ст.. 70 КАС України, наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” податкового зобов'язання або податкового боргу, які виникли внаслідок виконання спірного договору.

При цьому позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, що у період, на який припадає укладення та виконання спірної угоди, відповідачами не подавалась звітність до податкових органів.

Більш того, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” за 2004 рік, що підтверджує надання відповідачем-1 до податкових органів податкової звітності.

При цьому позивачем не надано доказів неприйняття або повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” податкових декларацій з податку на додану вартість чи іншої податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями позивача, що прийняття Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки достовірності, повноти і сплати податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” за період з 01.03.2004 року по 01.10.2004 року податкового повідомлення-рішення від 07.08.2006 року № 0010182302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 122,00 грн., в тому числі 14 748,00 грн. основного платежу та 7 374,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій є доказом умислу на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства у відповідача-1, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження наявності податкового зобов'язання у Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко”.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сума ПДВ за спірним договором в розмірі 6 531,20 грн. була сплачена відповідачем-2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” і входила в ціну товару. Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел”, відповідно до норм діючого законодавства, виникло право на включення цієї суми до податкового кредиту.

Крім того, як зазначено в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001, порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, згідно п. 1 ст. 71 КАС України, як в суді першої інстанції так і під час розгляду в апеляційній інстанції.

Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 12.12.2006 року у справі № 11/488-А за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрстартеко” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Левел” про визнання угоди недійсною та стягнення 39 187,20 грн. – без змін.

Справу № 11/488-А направити до господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту складання в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Вербицька О.В.

 Судді

           Коваленко В.М.

          Пантелієнко  В.О.