Постанова

від 05.03.2007 по справі 12/58-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/58-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 березня 2007 р.                                                                                Справа № 12/58-07

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі (24100, Вінницька обл., смт. Чернівці, вул. Леніна, 18, ідент.код 20104546)   

до: Чернівецького міжгосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" (24100, Вінницька обл., смт. Чернівці, вул. Польова, 1, ідент.код 13335127)  

про стягнення 4531,33 грн

Суддя господарського суду Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Шевченко О.О.

Представники :

позивача     :   Юзвак А.М. - за дорученням

відповідача :   Затерка В.І. – директор

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 4531,33 грн. заборгованості зі сплати платежів до ПФУ, що має місце на час розгляду справи, у тому рахунку: 3540,93 грн. страхових внесків, 940 грн. штрафних санкцій, 50,4 грн. пені.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на пропуск позивачем встановленого пп. 15.2.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку та на те, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України штраф та пеня, які є адміністративно-господарськими санкціями, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як один рік з дня допущення порушення.

Також ним подано клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір про стягнення заборгованості зі сплати обов'язкових платежів до компетенції адміністративних судів не відноситься.

Розглянувши в судовому засіданні відповідно до ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) дане клопотання, яке представник відповідача підтримав та проти якого представник позивача заперечив, суд в його задоволенні відмовив, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, які згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями КАС України до початку роботи окружних адміністративних судів розглядаються відповідними господарськими судами. Право позивача, що є суб'єктом владних повноважень у правовідносинах, з яких виник даний спір, на звернення до суду з позовом про стягнення страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та застосованих штрафних санкцій передбачене зокрема ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З пояснень представників сторін та наданих матеріалів суд вбачає таке.

Згідно звітних документів відповідача за  період з 1 кварталу 2000 р. по 01.01.2002 р. утворилась заборгованість відповідача зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11156 грн.

11.02.2002 р. відповідач погасив 3000 грн. боргу. Рішенням № 7 від 28.02.2003 р.  Мог-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції списано 5032,93 грн. безнадійного боргу відповідача зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виник на 07.03.2002 р.

Згідно звітних документів відповідача за травень-червень 2004 р. сума страхових внесків по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню становить 426,86 грн.

Рішеннями № 75 від 22.08.2002 р., № 57 від 28.02.2003 р. до відповідача застосовано штрафні санкції на суму, відповідно, 600 грн. та 340 грн. Рішення відповідачем отримані, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення йому відповідної рекомендованої кореспонденції та заявою від 25.02.2003 р., корінцями вимог про сплату боргу з поштовими повідомленнями про вручення вимог відповідачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Заборгованість, що є предметом спору, виникла в зв'язку з невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці та Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) про сплату внесків до ПФУ у встановлені строки.

Штрафні санкції застосовано рішеннями № 75 від 22.08.2002 р., № 57 від 28.02.2003 р. відповідно до наданих позивачу, як органу контролю стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повноважень на підставі пп. 17.1.7, пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 названого Закону ці штрафні санкції набули статусу податкового зобов'язання.

Рішення № 75 від 22.08.2002 р., № 57 від 28.02.2003 р. відповідачем у встановленому ст. 5 Закону № 2181 порядку не оскаржені. За таких обставин податкові зобов'язання в сумі 940 грн. штрафних санкцій є узгодженими, однак у зазначені  у рішеннях строки не сплачені.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058), яким зокрема запроваджено механізм справляння страхових внесків, до яких, виходячи із змісту ст. 1 цього Закону, відносяться платежі, що нараховані після набрання чинності цим Законом, а також платежі, несплачені відповідно до законодавства, яке діяло раніше.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні  органи  Пенсійного  фонду  за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі    якщо    страхувальник,    який    одержав    вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідачеві вручено вимоги про сплату боргу, що стверджується корінцями вимог з поштовими повідомленнями про вручення їх представнику відповідача.

Згідно з ч. 5 п. 7 Положення “Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001 р. та п. 7 ст. 64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Доказів сплати заборгованості, що є предметом спору, відповідач не надав.

Позивачем заявлено до стягнення також 50,4 грн. пені, яка нарахована ним як контролюючим органом з 01.01.2002 р. по 11.02.2002 р., однак не надано доказів узгодження цієї суми у порядку Закону № 2181, відповідно до положень якого здійснено нарахування.

Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення цієї суми задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача на позов судом не приймаються, оскільки:

1) передбачений пп. 15.2.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк на стягнення податкового боргу стосовно заборгованості, що є предметом спору, до набрання Законом № 1058 не закінчився. З набранням чинності Законом № 1058 заборгованість, не стягнута відповідно до законодавства, що діяло раніше, відповідно до ст. 1 цього Закону підлягає стягненню у порядку, передбаченому цим Законом. При цьому частиною 15 статті 106 останнього встановлено, що строк  давності стосовно стягнення недоїмки,  пені та штрафів не застосовується;

2) положення Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004 р., не застосовуються до правовідносин щодо застосування штрафних санкцій, яке мало місце у 2002 і 2003 роках.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 3540,93 грн. страхових внесків та 940 грн. штрафних санкцій.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, 94 ч. 4, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Чернівецького міжгосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик» (24100 Вінницька область, м. Чернівці, вул. Польова, 1, ідент. код 13335127, р/р 26005301000761 в Мог-Подільському відділенні Ощадбанку № 263, МФО 362157) на користь Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі (24100 Вінницька обл., м. Чернівці, вул. Леніна, 18, р/р 25601323620103 в Ощадбанку м. Вінниця, МФО 302076) 3540, 93 грн. страхових внесків та 940 грн. штрафних санкцій.

В задоволенні позову в частині стягнення 50,4 пені відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                              Кожухар М.С.

Повний текст постанови складено 12.03.2007 р.