Постанова

від 04.08.2015 по справі 809/2723/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 809/2723/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Драгомирецького І.М.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОФ"

про стягнення заборгованості в сумі 3000,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

10.07.2015 року Калуська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОФ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку із несплатою штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 1980,80 грн та з податку на прибуток підприємств в сумі 1020 грн у відповідності до податкових повідомлень-рішень №0000562204 та №0000552204 від 15.04.2014 року.

Таким чином вищевказана сума податкового боргу підлягає до стягнення з відповідача в судовому порядку, як такого, що не погашений у встановлений строк.

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав наведених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, поштове відправлення з повісткою про виклик до суду у відповідності до приписів ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, направлене товариству з обмеженою відповідальністю "ЗОФ" за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак повернулося до суду без вручення із відміткою «за зазначеною адресою не проживає». В такому випадку у відповідності до ч.11 ст.35 КАС України вважається, що повістка вручена належним чином, так як поштове відправлення із даною повісткою повернене без вручення адресату з незалежних від суду причин. Наданим правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.

За таких обставин, на підставі приписів ч.4 ст.128 КАС України суд ухвалив здійснити розгляд даної адміністративної справи за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши доказом, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПК України).

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа (а.с.5-7).

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України, звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць.

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПК України, податковим (звітним) періодом з податку на прибуток підприємств є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем 15.04.2014 року проведено дві камеральні перевірки відповідача, а саме, перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток, результати якої висвітлені в акті №27/22-04/38685694 (а.с.10) та перевірку щодо неподання податкової звітності з податку на додатну вартість, результати якою встановлені в акті №26/22-04/38685694 (а.с.13-14).

Актом перевірки №27/22-04/38685694 від 15.04.2014 року встановлено порушення вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік, за що передбачено відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України. На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000562204 від 15.04.2014 року (а.с.11) за яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн.

Актом перевірки №26/22-04/38685694 від 15.04.2014 року встановлено порушення вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме неподання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад-грудень 2013 року, за що передбачено відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України. На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000552204 від 15.04.2014 року (а.с.15) за яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040 грн.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Вищевказані акти перевірки та податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу за адресою, вказаною у витязі з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте з незалежних від контролюючого органу причин невручені.

Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином податкові повідомленні-рішення №0000562204 та №0000552204 від 15.04.2014 року вважаються врученими належним чином, проте станом на момент розгляду справи не оскаржувалися та непогашені, а тому штрафні (фінансові) санкції набули статусу боргу.

В зв'язку з виникненням податковою боргу, позивачем 12.05.2014 року винесено податкову вимогу №2366-25, якою визначено, що за позивачем станом на 11.05.2014 року рахується податковий борг в сумі 1020 грн. Дану податкову вимогу направлено відповідачу, проте не вручене відповідачу з незалежних від контролюючого органу причин (а.с.9).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином позивачем не надсилалася податкова вимога на всю суму заборгованості. Податкова вимога станом на момент розгляду даної адміністративної справи не оскаржена, не погашена, а визначений в ній податковий борг не сплачений.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає(вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Судом встановлено, що у відповідності до даних облікової картки платника податку на додану вартість за відповідачем рахувалася переплата в сумі 59,20 грн яка зарахована в погашення утвореного податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2040 грн, а тому до стягнення заявлено 1980,80 боргу з податку на додану вартість та 1020 грн боргу з податку на прибуток приватних підприємств.

Заборгованість в розмірі 3000,80 грн підтверджується довідкою позивача №2623/10/09-06-23 від 01.07.2015 року та виписками з облікової картки платника податку щодо відповідача (а.с.18, 19,20,21).

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Згідно п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.(п.95.2 ст.95 ПК України).

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів підставною, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОФ" (код ЄДРПОУ 38685694) на користь бюджету податковий борг в сумі 3000 (три тисячі) гривень 80 копійок за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках, відкритих у банківських установах.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2015 року.