Постанова

від 11.08.2015 по справі 815/4165/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4165/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Піньковської О.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не згодний з висновками акту № 2987/22-8/38643334 від 26.11.2013р., прийнятого за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» (ЄДРПОУ 38643334) за жовтень 2013 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р. Заперечуючи щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, позивач наполягає на правомірності невключення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, заявлений у податковій декларації за жовтень 2013р. на суму 316008,0 грн., оскільки податкове-повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2013 р. (яким встановлено завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 316008 грн.) оскаржувалось та було неузгодженим на момент прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, а наразі визнане протиправним та скасоване в судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та підтримав вимоги та висновки, які зазначені в акті перевірки № 2987/22-8/38643334 від 26.11.2013р. Не погоджуючись з доводами позивача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р. прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» порушено п. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду заявлених у податковій декларації за жовтень 2013 року на суму 316008 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку представника до суду не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ».

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області складено акт № 2987/22-8/38643334 від 26.11.2013 р. «Про результати проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ», код ЄДРПОУ 38643334, за жовтень 2013 року», відповідно до висновків якого встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» в порушення п. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.4.6.7 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.11р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1490/20228 від 20.12.2011р., у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року не було відображено по рядку 21.3 результати документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: акту № 1763/15-53-22-3/38643334 від 23.09.2013р. та складеного податкового повідомлення-рішення за формою «В4» № НОМЕР_2 від 25.10.2013 р., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 316008 грн.

10.12.2013 р. позивачем подано до ОСОБА_2 управління Міндоходів в Одеській області заперечення на акт № 2987/22-8/38643334 від 26.11.2013 р. За результами розгляду товариству з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» надано відповідь та акцентовано увагу на тому, що з урахуванням пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення рішення за формою «В4» № НОМЕР_2 від 25.10.2013 р. не є рішенням контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, отже на нього не поширюються вимоги п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки № 2987/22-8/38643334 від 26.11.2013 р. державною податковою інспекцією у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 316008 грн. (а.с. 12).

Позивачем до ОСОБА_2 управління Міндоходів в Одеській області 21.01.2014р. подано скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р., яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.02.2014р. № 371/10/15-32-1002-07 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р., - залишене без змін (а.с. 25-28).

За результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ», адресованої до Міністерства доходів і зборів (вх. 463/6 від 06.03.2014р.), залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р. та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу залишено без задоволення (а.с. 38-39).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 р. по справі № 815/4373/14 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю В«Гонконг-Інгланд-КепіталВ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2013 р. відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 815/4373/14 10.12.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 р. скасовано та ухвалено по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Гонконг-Інгланд Кепітал" задоволено, податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № НОМЕР_2 скасовано

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку. Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У відповідності до вимог п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Судом враховано, що згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Оподатковувана операція - операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (підпункт 14.1.186 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України). Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України)

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленої законодавцем вимоги, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В даному випадку позивач не відобразив у податковій декларації за жовтень 2013 року залишок від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, який включається до податкового кредиту наступного податкового періоду. Зокрема, не було відображено по рядку 21.3 результати документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: акту № 1763/15-53-22-3/3864334 від 23.09.2013 р. та складеного податкового повідомлення-рішення за формою «В4» № НОМЕР_2 на суму 316008 грн.

Враховуючи вищезазначені норми, положення ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів.

Податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді. При цьому, не визначено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Зі змісту наведених норм вбачається, що вони не містять жодних обмежень щодо врахування від'ємного значення податку на додану вартість попереднього податкового періоду при визначенні об'єкта оподаткування поточного податкового періоду або обов'язку платника податку враховувати при відображенні залишку від'ємного значення у податковій декларації результати попередніх перевірок за якими прийняті податкові повідомлення-рішення та які на момент перевірки (26.11.2013р.) були неузгодженими, оскільки тривала процедура їх судового оскарження.

При цьому, в п.п. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України чітко визначено не обов'язок, а право платника податку на відображення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування, що включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Саме такий залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який не брав участі у бюджетному відшкодуванні, і зазначається в рядках, 21.2, 24 податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до п.4.6.5, п.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 25.11.2011р. № 1492 (чинного до 30.12.2013р.) - ( далі - Порядок №1492).

Відповідно до п.4.6.5 Порядку № 1492 платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1 або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому, платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку ( заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

За приписами п.4.6.6 Порядку № 1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що не тільки нормами Податкового кодексу України, а й Порядком № 1492, який регулює порядок заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість передбачено право платника податку самостійно приймати рішення про наміри на відшкодування з бюджету податку на додану вартість чи зарахування залишку від'ємного значення у наступних звітних (податкових) періодах, у зв'язку з чим позивач правомірно не відобразив у залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 316008,0 грн. саме у рядках 21.2 та 24 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, вважаючи що у протилежному випадку відображення платником податків, встановлених за результатами перевірки завищень показників з податку на додану вартість в декларації в попередньому періоді, у деклараціях наступних періодів свідчило б про самостійне узгодження показників визначеного податковими органами грошового зобов'язання, яке є предметом спору.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідач висловив свою позицію з цього приводу, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № НОМЕР_2 від 25.10.2013р. не є рішенням контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, тому на нього не поширюються положення п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (а.с. 91). Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на положення Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010р., однак останій втратив чинність 08.01.2013р, тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення «В4» № НОМЕР_2 від 25.10.2013р.

З цього приводу, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України у листі № 203/11/13-11 від 10.02.2011 акцентує увагу, що якщо норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначає строк судового оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом відсилання до строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, то пункт 56.19 статті 56 цього Кодексу прямо передбачає, що відповідний строк становить один місяць. Таким чином, зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм. При розв'язанні розглядуваної законодавчої колізії суди повинні виходити з такого.

Пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України містяться в одному і тому самому нормативно-правовому акті, прийняті одночасно і регулюють ті самі відносини. Тому суперечність між ними не може бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною). Отже, вони припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов'язань у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження.

Таким чином, суд керується п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, права та обов'язки як платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, так і податкового органу щодо примусового стягнення виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням.

Крім того, згідно п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447), чинного на момент прийняття податкового повідомлення-рішення «В4» № НОМЕР_2 від 25.10.2013р., зазначено, що протягом процедури адміністративного оскарження сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Суд наголошує, що за змістом акту перевірки в даному випадку спірним питанням є порядок декларування позивачем сум від'ємного значення, які саме підтверджені податковим органом, що прямо зазначено у висновках акту перевірки позивача № 2987/22-8/38643334 від 26.11.2013р., який став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Як встановлено під час проведення перевірок позивача та підтверджується матеріалами справи, товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» у рядку 24 податкових декларації з податку на додану вартість за період, що перевірявся, (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) не включені від'ємні значення попередніх звітних періодів.

Таким чином, позивач не скористався своїм правом на перенесення залишку від'ємного значення по податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та правомірно не включив цей залишок до рядку 24 декларації по податку на додану вартість за період, що перевірявся, «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Також суд зазначає, що і в випадку відображення залишку від'ємного значення у рядку 23.2, так і рядку 24, зменшується сума податку майбутніх періодів, а тому перенесення позивачем залишку від'ємного значення по податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, відобразивши ці суми у рядку 24, не могло призвести до виникнення податкового боргу та донарахування позивачу податкового зобов'язання.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, враховуючи, що станом на дату подання декларації сума податкового зобов'язання, яка визначена позивачу податковим органом, була неузгодженою, суд дійшов висновку, що у позивача у жовтні 2014 року не існувало обов'язку відображати у податковій звітності з податку на додану вартість зі знаком - суму зменшення залишку відємного значення з урахуванням податкового повідомлення-рішення за формою «В4» від 25.10.2013 р. № НОМЕР_2 на суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 316008 грн.

Викладена правова позиція суду підтверджується також ухвалами Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50678/12 від 26.02.2013 року, по справі №К/800/32557/13 від 19.12.2013 року, у яких зазначено, що до набрання законної сили судовим рішенням за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення підприємство правомірно не вносить суму, зменшену податковим повідомленням-рішенням в рядок 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість.

Крім того, як встановлено судом, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. по справі № 815/4373/14 за позовом ТОВ В«Гонконг-Інгланд-КепіталВ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2013 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 р. скасовано та ухвалено по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Гонконг-Інгланд Кепітал" задоволено, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2013 р. скасовано.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення оскаржуваного у цій справі.

При цьому, зі змісту судових рішень у справі № 815/4373/14 вбачається, що вирішуючи спірне питання суд дійшов висновку, що законних підстав для складання відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002642250 від 25.10.2013 р. на момент складання цього податкового повідомлення-рішення не було.

Окрім того, судом у справі № 815/4373/14 були досліджені первинні документи позивача та встановлено, що останні відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та підтверджують реальність вчинення господарських операцій позивача, та відповідно правомірність формування останнім від'ємного значення.

Суд враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), а відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Тобто, зазначене судове рішення є обов'язковим для суду, в силу зазначених положень ч. 1 ст. 72 та ст. 255 КАС України.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що грошове зобов'язання не було узгодженим, оскільки податкове повідомлення-рішення №0002642250 від 25.10.2013 р., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення оскаржуваного у цій справі, оскаржувалось в судовому порядку, а в подальшому визнане протиправним та скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили, суд вважає вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНКОНГ-ІНГЛАНД КЕПІТАЛ» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р., - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 31.12.2013 р.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 серпня 2015 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.