Ухвала

від 05.08.2015 по справі 820/21/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/20643/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014

у справі № 820/21/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-продуктів" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0001382201, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 375 556 грн. за основним платежем та на 93889 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 358 612,40 грн. за основним платежем та 89653,10 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що невірне зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податкових накладних не може слугувати підставою для позбавлення платника права на податковий кредит за наявності документального підтвердження реальності виконання господарської операції; у той же час суди погодитися з висновком Інспекції, що відсутність цього обов'язкового реквізиту взагалі у представлених до податкової перевірки податкових накладних у даному разі виключає наявність у таких накладних підтверджувальної сили первинних документів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкові накладні, оформлені з порушенням законодавчо установлених вимог, не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформленої актом від 10.10.2013 № 858/20-30-22-01/37364971.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про протиправне включення платником до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 375 556 грн. на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок невірного зазначення (а в окремих випадках - відсутності) у цих накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою пункту 201.1 статті 201 ПК передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У частині другій розглядуваного податкового припису визначено обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких наведено код товару згідно з УКТ ЗЕД - для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України (підпункт «і»).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують право платника на податковий кредит із сукупністю таких обставин, як реальне виконання операції з придбання товарів, робіт, послуг та наявність у платника належним чином оформлених податкових накладних (інших перелічених у пункті 198.6 статті 198 ПК документів), які містять необхідні та достовірні відомості про зміст господарської операції та її учасників.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про те, у даному разі невірне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання Товариством умов формування податкового кредиту. Адже розглядуваний недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає податковому контролю (у тому числі й щодо встановлення виду та найменування придбаної платником продукції) та ідентифікації змісту господарської операції. Інспекція була вправі витребувати у платника додаткові відомості, пояснення та їх документальне підтвердження щодо правильності обчислення ПДВ у спірних податкових накладних.

Як встановили суди, реальність виконання оформлених спірними податковими накладними операцій з придбання платником товарів (продуктів харчування) у товариства з обмеженою відповідальністю «Хохланд Україна», у товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпрод-2004» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Асабай», а також подальше використання придбаної продукції у господарській діяльності платника підтверджується документально та Інспекцією у ході розгляду справи не заперечувалося; викривлення стану розрахунків Товариства з бюджету по ПДВ внаслідок дефектів у заповненні податкових накладних відповідачем виявлено не було.

А тому підстави для позбавлення Товариства права на податковий кредит в оспорюваній сумі відсутні.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками процесу не оскаржуються, а тому з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначенні частиною другою статті 220 КАС, підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі № 820/21/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош