Постанова

від 12.02.2007 по справі 15/505-06-13133а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/505-06-13133А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "12" лютого 2007 р. Справа  № 15/505-06-13133А

  10 год. 55 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –       Алексєєва О.К.;

         від відповідача –   Даниленко І.Д., Марченко Н.М.;

         від прокуратури -   Місюрко Г.А.,                                                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Л” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес-Л” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0009472301/0 від 25.10.2006 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 813 302 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6 906 651 грн., посилаючись на неправомірність донарахування податковим органом зазначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю порушення п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 грудня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/505-06-13133А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 грудня 2006 р. у справі № 15/505-06-13133А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду від 05.02.2007 р. за заявою Заступника прокурора Приморського  району м. Одеси до участі у справі допущено прокуратуру Приморського району м. Одеси з метою захисту інтересів держави.  

Відповідач з позовними вимогами не згоден та посилається на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, про що зазначено у письмових запереченнях на позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі направлень від 07.08.2006 р. № 000683/704 та від 04.09.2006 р. № 001038/883 працівниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес-Л” вимог податкового та іншого  законодавства за період з 01.04.2005 р. по 01.04.2006 р., а також вимог валютного законодавства за період з 16.09.2004 р. по 01.04.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси був  складений акт № 4583/23-20/33139775 від 11.10.2006 р. „Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Л”, код за ЄДРПОУ 33139775 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.09.2004 р. по 01.04.2006 р.”, на підставі якого 25.10.2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009472301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 768 037 грн., у т.ч. 13 845 358 грн. основного платежу та 6 922 679 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення стало порушення позивачем п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, позивачем вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржується в частині суми 13 813 302,00 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в розмірі 6 906 651 грн., що донараховані позивачу у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, податкового кредиту на суму 13 813 302,00 грн., у т.ч.:

- у листопаді 2004 року –835 893,00 грн.,

- у грудні 2004 року –787 968,00 грн.,

- у січні 2005 року – 176 215,00 грн.,

- у лютому 2005 року –319 936,00 грн.,

- у березні 2005 року –110 462,00 грн.,

- у квітні 2005 року –2 034 391,00 грн.,

- у травні 2005 року –1 937 973,00 грн.,

- у червні 2005 року –1 792 661,00 грн.,

- у липні 2005 року – 2 160 086,00 грн.,

- у серпні 2005 року –206 914,00 грн.,  

- у вересні 2005 року –1 049 649,00 грн.,

- у листопаді 2005 року –1 940 137,00 грн.,

- у грудні 2005 року –461 017,00 грн.,

чим порушено вимоги п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Проте, як вбачається з акту перевірки, завищена сума податкового кредиту складається з сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем при придбанні товарів та за надані послуги за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ „Оілмаш”, ТОВ „Шелдон”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Антрацид”, ТОВ „Коберлінк”.

Отримання позивачем товарів від вказаних товариств на протязі листопада 2004 року –грудня 2005 року та надання останніми послуг позивачу у грудні 2004 року за відповідними договорами підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами виконаних робіт та наступними податковими накладними:

-          № 104 від 01.02.2005 р. (ПДВ 2325,00 грн.), № 105 від 01.02.2005 р. (ПДВ 11666,67 грн.), № 111 від 07.02.2005 р. (ПДВ 825,00 грн.), № 132 від 28.02.2005 р. (ПДВ 11 500,00 грн.), № 167 від 05.05.2005 р. (ПДВ 1 447 733,30 грн.),  № 182 від 16.05.2005 р. (ПДВ 96 373,09 грн.),  № 57 від 01.12.2004 р. (ПДВ 18 316,67 грн.), виписаними ТОВ „Оілмаш”,

-          № 16 від 01.11.2004 р. (ПДВ 835 893,00 грн.), № 20 від 01.12.2004 р. (ПДВ 57749,58 грн.), № 24 від 31.12.2004 р. (ПДВ 650 402,03 грн.), № 46 від 31.01.2005 р. (ПДВ 165 075,55 грн.), № 103 від 12.01.2005 р. (ПДВ 11 139,78 грн.), № 91 від 03.03.2005 р. (ПДВ 23 035,00 грн.), № 102 від 29.03.2005 р. (ПДВ 15 806,00 грн.), № 109 від 04.04.2005 р. (ПДВ 46 841,03 грн.), № 111 від 07.04.2005 р. (ПДВ 1 850 205,86 грн.),  № 131 від 25.04.2005 р. (ПДВ 121 101,95 грн.), № 155 від 18.05.2005 р. (ПДВ 46 758,20 грн.), № 156 від 18.05.2005 р. (ПДВ 268 203,61 грн.), № 157 від 18.05.2005 р. (ПДВ 2 923,17 грн.), № 343 від 02.06.2005 р. (ПДВ 31 483,60 грн.) № 344 від 02.06.2005 р. (ПДВ 66 000,00 грн.), № 345 від 03.06.2005 р. (ПДВ 26 131,68 грн.), № 346 від 03.06.2005 р. (ПДВ 209 045,00 грн.), № 347 від 06.06.2005 р. (ПДВ 912 450,00 грн.), № 348 від 06.06.2005 р. (ПДВ 30 957,00 грн.), № 349 від 07.06.2005 р. (ПДВ 30 023,00 грн.), № 350 від 08.06.2005 р. (ПДВ 31 688,04 грн.), № 351 від 09.06.2005 р. (ПДВ 30 622,04 грн.), № 355 від 11.06.2005 р. (ПДВ 31 498,20 грн.), №  357 від 14.06.2005 р. (ПДВ 28 913,51 грн.), № 358 від 15.06.2005 р. (ПДВ 29 497,62 грн.), № 159 від 17.06.2005 р. (ПДВ 17 113,54 грн.), № 363 від 21.06.2005 р. (ПДВ 51 185,41 грн.), № 364 від 22.06.2005 р. (ПДВ 50 938,04 грн.), № 365 від 23.06.2005 р. (ПДВ 50 713,62 грн.), № 367 від 24.06.2005 р. (ПДВ 46 388,45 грн.), № 369 від 27.06.2005 р. (ПДВ 51 448,08 грн.), № 371 від 29.06.2005 р. (ПДВ 45 903,91 грн.), № 349 від 01.07.2005 р. (ПДВ 32 396,67 грн.), № 350 від 01.07.2005 р. (ПДВ 903 333,33 грн.), № 352 від 01.07.2005 р. (ПДВ 1 093 620,59 грн.), № 347 від 18.07.2005 р. (ПДВ 129 037,50 грн.), № 489 від 01.08.2005 р. (ПДВ 206 913,56 грн.), № 589 від 01.09.2005 р. (ПДВ 236 587,39 грн.), № 622 від 06.09.2005 р. (ПДВ 813 061,33 грн.), № 492 від 01.10.2005 р. (ПДВ 483 450,00 грн.), № 379 від 01.11.2005 р. (ПДВ 1456 686,67 грн.), № 580 від 01.12.2005 р. (ПДВ 461 017,00 грн.),  виписаними ТОВ „Шелдон”,

-          № 411 від 01.12.2004 р. (ПДВ 18 333,33 грн.), № 47 від 08.02.2005 р. (ПДВ 26 666,67 грн.), № 64 від 04.03.2005 р. (ПДВ 55 666,66 грн.), № 76 від 05.04.2005 р. (ПДВ 7 337,40 грн.), № 84 від 26.04.2005 р. (ПДВ 8 904,43 грн.), № 139 від 16.06.2005 р. (ПДВ 6 333,33 грн.), № 143 від 23.06.2005 р. (ПДВ 6 333,33 грн.), виписаними ТОВ „Ерматекс”,

-          № 7 від 01.12.2004 р. (ПДВ 11 750,00 грн.), № 8 від 01.12.2004 р. (ПДВ 13 083,33 грн.), № 31 від 22.03.2005 р. (ПДВ 4554,53 грн.), № 37 від 31.03.2005 р. (ПДВ 11 400,00 грн.), № 50 від 10.05.2005 р. (ПДВ 15 333,33 грн.), № 51 від 11.05.2005 р. (ПДВ 32 000,00 грн.), № 52 від 12.05.2005 р. (ПДВ 11 588,40 грн.), № 68 від 26.05.2005 р. (ПДВ 17 059,82 грн.), № 71 від 03.06.2005 р. (ПДВ 1 331,99 грн.), № 85 від 17.06.2005 р. (ПДВ 832,51 грн.), № 68 від 25.06.2005 р. (ПДВ 3 330,00 грн.), № 71 від 30.06.2005 р. (ПДВ 2 497,46 грн.), № 67 від 01.07.2005 р. (ПДВ 1 697,50 грн.), виписаними ТОВ „Антрацид”,

-          № 873 від 28.02.2005 р. (ПДВ 266 952,60 грн.), № 675 від 01.12.2004 р. (ПДВ 18 333,33 грн.), виписаними ТОВ „Коберлінк”.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними і були включені позивачем до складу податкового кредиту.  

З метою встановлення достовірності даних про суми податкового кредиту по ПДВ відповідачем були надіслані запити на проведення зустрічних перевірок з контрагентами позивача, зокрема до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо ТОВ „Оілмаш”, ТОВ „Шелдон”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Коберлінк” та до ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо ТОВ „Антрацид”.

Так, на запити ДПІ у Приморському районі м. Одеси були отримані відповіді, а саме:

-          листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.09.2006р. № 18332/7/23-702 повідомлено, що ТОВ „Коберлінк” (код 32552389), не звітує з початку фінансово-господарської діяльності з 03.10.2003 р., також свідоцтво по ПДВ анульовано 07.03.2006 р.;

-          листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 2б.09.2006 р. № 18244/7/23-702 повідомлено, що ТОВ „Оілмаш” (код 32588216) за вказані у запиті відповідача періоди (грудень 2004 року, лютий 2005 року, травень 2005 року) подано скорочені декларації без показників ФГД; підприємство не звітує з травня 2005 року; також свідоцтво по ПДВ анульовано 29.06.2006 р.;

-          листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2006 р. № 18459/7/23-702 повідомлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ „Шелдон” (код 32847861) неможливо у зв'язку з невстановленням місцезнаходження підприємства, також за вказані у запиті відповідача періоди (листопад-грудень 2004 року, січень 2005 року, березень-грудень 2005 року), підприємство звітувало в 2004 р. з 0 показниками, з січня 2005 року підприємство не звітує;

-          листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 2б.09.200б р. № 18349/7/23-702 повідомлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ „Ерматекс” (код 32553398) неможливо у зв'язку з невстановленням місцезнаходження підприємства; за вказані у запиті відповідача періоди (грудень 2004 року, лютий-квітень 2005 року, травень 2005 року) підприємство звітувало без показників фінансово-господарської діяльності;

-          листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.09.2006 р. № 20845/7/15-20 повідомлено, що підприємство ТОВ „Антрацид” не звітує, останній звіт подано по ПДВ за березень 2005 року; по податку на прибуток за 2004 року, згідно яких податкові зобов'язання за грудень 2004 року 28 430 789 грн., березень 2005 року –0 грн. Також ДПІ у Печерському районі м. Києва були надіслані копії рішення та ухвали Деснянського районного суду м. Києва про визнання недійсними статуту ТОВ „Антрацид” з моменту його реєстрації, тобто з 28.07.2004 р. та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту його внесення в реєстр платників ПДВ (з 02.08.2004 р.), на підставі яких була анульована реєстрація ТОВ „Антрацид” як платника податку на додану вартість відповідно до акту № 6241 від  12.05.2006 р.

Так, вищевикладені факти відповідачем визначені як підстави для заниження суми податкового кредиту позивача та вищезазначеним податковим накладним.

Проте, суд не погоджується з  такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону в редакції від 25.03.2005 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 зазначеного Закону в редакції до 25 березня 2005 року визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датами виникнення податкового кредиту по ПДВ у позивача є дати виписки контрагентами позивача податкових накладних у листопаді 2004 р. –грудні 2005 року.  

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг). В редакції від 25.03.2005 р. п.п. 7.4.5 вказаного Закону було визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  

Однак, включені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість підтверджені наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були видані контрагентами з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

До того ж, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Деснянського районного суду м. Києва  недійсними установчих документів ТОВ „Антрацид” вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача щодо про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти позивача були в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Адже, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.  

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.  

До того ж згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. У зв'язку з цим контрагенти позивача (ТОВ „Оілмаш”, ТОВ „Шелдон”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Антрацид”, ТОВ „Коберлінк”), на думку суду, не є такими юридичними особами, що припинились, оскільки відомості щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення цих підприємств відсутні.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відтак, чинним законодавством України не передбачений обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість також до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару, оскільки сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Таким чином, ТОВ „Гермес-Л” мало всі законні підстави на віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у 2004-2005 рр. сум, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані його контрагентами у 2004-2005 рр.  

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До того ж суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення ТОВ „Гермес-Л” п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, пункт 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає визначення „платника податку”, а саме: це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пункт 1.7 ст. 1 вказаного Закону містить визначення „податкового кредиту” –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В пункті 2.1 того ж Закону визначається платник податку на додану вартість, яким є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Підпункт 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 названого Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено порядок складання податкового кредиту звітного періоду.

Однак, чим саме позивач порушив вказані вище норми Закону України „Про податок на додану вартість” відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цих порушень і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необґрунтовано визначив вищевказані норми Закону підставами для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 813 302,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 6 906 651 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Л” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № № 0009472301/0 від 25.10.2006 р. в частині 13 813 302,00 грн. основного платежу та  6 906 651 грн. штрафних санкцій.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 12.03.2007 р.

                             Суддя                                                                           Петров В.С.