Рішення

від 26.02.2007 по справі 5/443-06-13870

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/443-06-13870

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2007 р.Справа  № 5/443-06-13870

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

         до відповідача: Міської туберкульозної лікарні №1, м. Одеса.      

       про стягнення 5 685, 76 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Рябоконь В. І., на підставі довіреності.  

від відповідача: Приходько І. О., на підставі довіреності.

Суть спору: про стягнення 5 685, 76 грн.

У судовому засіданні 07.02.2007 року було оголошено перерву до 26.02.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.   

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Міської туберкульозної лікарні №1 заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 5685,76грн.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві.  

В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були надані додаткові документальні докази, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” та Міською туберкульозною лікарнею №1 24.09.2003 року разом з додатками був укладений договір № И 9107/10233 про постачання електричної енергії. В наступному між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору від 15.09.2005 року відповідно до якій сторони за договором домовились про внесення змін в окремі положення договору.   

Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електроенергії у лютому 2006 року на суму 5 685, 76 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у лютому 2006 року, лімітне повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіт відповідача про кількість спожитої електроенергії.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за ПДВ споживання електроенергії у лютому 2006 року у розмірі 5 685, 76 грн.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав посилаючись на їх необґрунтованість та з мотивів викладених у відзиві просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.  

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками було укладено договір від 24.09.2003 року № И 9107/10233 про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з умовами укладеного договору та додатками до нього відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дати отримання рахунку (п. 2.2.4 договору; додаток №2 до укладеного договору).

Умовами договору (розділ 5 договору) передбачено проведення коригування величини споживання електроенергії як в сторону зменшення так і в сторону збільшення до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії. В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, Споживач несе відповідальність згідно з частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону України „Про електроенергетику”.  

Відповідні положення також передбачені Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, де встановлено, що договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами.

Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та відповідно до його умов, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 року між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у 2006 році відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданим до суду звітом відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідним рахунком за активну електроенергію у спірний період.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Так на лютий 2006 року відповідачем було заявлено електроспоживання на рівні 45000 кВт/год. Фактично в лютому 2006 року відповідачем було спожито 77252 кВт/год з урахуванням втрат електроенергії в мережах передбачених умовами договору.

За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п'яти днів після дати отримання рахунку. За наслідками фактичного споживання електроенергії позивачем відповідачу був виставлений рахунок на суму 25 808, 35 грн., та встановлено термін його оплати –до 02.03.2006 року. Як видно з матеріалів справи, виставлений рахунок у встановлений договором термін відповідачем сплачений був частково.

Відповідно до умов договору відповідач звернувся до позивача з заявою про проведення коригування величини споживання електроенергії до рівня фактично проведеної оплати. Як вбачається з матеріалів справи коригування позивачем було проведено до рівня 56829 кВт/год –фактично проведеної оплати. З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді, а тому позивач обґрунтовано провів коригування лише до рівня фактично проведеної оплати та виставив рахунок на оплату двократної вартості спожитої електроенергії у лютому 2006 року.  

Вказані обставини підтверджуються копією повідомлення про коригування обсягу споживання електроенергії, відповідним звітом про кількість спожитої електроенергії.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо спірного періоду то санкція передбачена ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірному періоді була сплачена, але з затриманням, а також те, що позивачу не завдано збитків відповідачем в результаті перевищення скоригованої величини споживання електроенергії. Крім того, установа відповідача є бюджетною установою, яка фінансується виключно з бюджету. Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідачу штрафних санкцій та стягнути з Міської туберкульозної лікарні №1 на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції за ПДВ у розмірі 1 500,00 грн.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов'язань за договором або доведено інші доводи які б спростували позовні вимоги позивача.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міської туберкульозної лікарні №1, р/р 25422120 в АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 327168, код 22492802, платник –Управління охорони здоров'я м. Одеси, (м. Одеса, вул. Крупської, 17) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №2603830103778 в філії Одеського облуправління ВАТ „Ощадбанку”, МФО 328845, код 25035637 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:

- 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. штрафних санкцій за ПДВ споживання електроенергії у лютому 2006 року.

3.          Стягнути з Міської туберкульозної лікарні №1, р/р 25422120 в АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 327168, код 22492802, платник –Управління охорони здоров'я м. Одеси, (м. Одеса, вул. Крупської, 17) на користь ВАТ “ЕК Одесаобленерго”, р/р 26008236684 в ВАТ “МТБ”, МФО 328168, код 00131713, (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:

- 102 (сто дві) грн. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 27.02.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.