Постанова

від 21.02.2007 по справі 16/5511а-26/596-06-13461а   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5511а-26/596-06-13461А   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" лютого 2007 р. Справа  № 16/5511а-26/596-06-13461А

Господарськи й суд Одеської області у складі :

головуючого суді                    Никифорчука М.І.

при секретареві                     Павлові В.В.

розглянувши у відкритому судовму засіданнв справу

за позовом: Одеської залізниці

до відповдача : Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності

про визнання рішення частков недвйсним

за участю представників :

від позивача: Беленкова В.В. за довіреністю;

від відповідача : не з'явився;

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання  частково недійнсим рішення № 2180 від 16.10.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум  фінансових штрафних санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені  за порушення законодавства по загальнообов'зковому державному соцілаьному страхуванню.

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, надав заперечення на позов, у яких виклав свою незгоду з позовом. Справа розглянуто відповідно до вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд, -

встановив:

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

 03-06 жовтня 2006 року виконавчою дирекцією Черкаського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працезданості ( далі - відділення Фонду) було проведена перевірка відокремленого структурного підпрозділу Одеської залізниці –Шевченківській станції електропостачання з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працезданості за період з 1 липня 2005 року по 1 липня 2006 року та  06.10.2006 р. складений акт № 490 про виявлені порушення, який підписаний головним бухгалтером із запереченнями.

16 жовтня 2006 року відділенням Фонду, на підставі вимог  п.п. 6 п.1 статті 28, статті 30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працезданості, та витратам зумовленими народженням та похованням”  № 2240 ( далі -Закон 2240), винесено рішення № 2180, згідно якого з Шевченківської дістанції електропостачання вирішено стягнути штраф за порушення порядку  витрачання коштв Фонду в розмірі 46 грн.; штраф за неповну сплату страховизх внсків в розмірі 13 959 грн; не прийняті до зарахування вттрати у розмірі 91 грн. 95 коп. та донараховані страхові внески в сумі 544 грн. 39 коп.

Вказане рішення позивач вважає неправильним та просить визнати його частково недійсним в частині  стягнення штрафу за неповну сплату страхових внесків в сумі 13 959 грн. та донараховані страхові внески в сумі 544 грн. 39 коп. за таких підстав.

Згідно пункту 3 статті 35 Закону№ 2240, пункту 1 частини  1 Закону України „Про розмір внесків  на деякі види загальнообов'зкового  державного страхування”, ( далі -Закон 2213), зазначені в акті порушення щодо нарахування та сплати внесків до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з операції надання  безкоштовного проїзду працівників залізничного транспорту, не є таковими, оскільки згідно пункту 1  частини 1 стаття 21 Закону № 2240, розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців і застрахованих осіб встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих  працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних  осіб.

Пунктом 1 статті 1 Закону 2213, визначені розміри вказаний внесків, а саме :

- для роботодавців –2,9% суми фактичних витрат на оплату найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”;

- для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі,  які підлягають  обкладанню  податком  з доходів фізичних осіб.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата це - винагорода, яку за трудовим договіром власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Вона складається з :

основної заробітної плати, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати,  передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік,  премії за спеціальними  системами  і  положеннями,  компенсаційні  та   інші грошові  і матеріальні виплати,  які не передбачені актами чинного

законодавства   або які провадяться понад встановлені  зазначеними актами норми.

Безкоштовний проїзд залізничним транспортом надається працівникам залізничного транспорту не у вигляді, передаченої ст. 1 Закону „Про оплату праці”, оплати, а в якості права на здійснення безкоштовного проїзду, яким працівник може скористатися.

Згідно п. 5.6. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат платника податкау відносяться витрати на оплату праці фізичних особі, що перебувають у трудових відносинах з такими платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній   формі, встановлені за домовленістю сторін.  

Постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 21.02.2001 р. встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безплатним проїздом працівників залізничного транспорту та членів їх сімей, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

Надання безкоштовного проїзду працівників залізничного транспорту відповідно до Закону України „Про залізничний трансапорт” є додатковим благом згідно п.п. „а” п.4.2.9 ст.4 Закону України від 22.05.203 р. № 889.

Заперечуючи проти вимог позивача відповідач у запереченнях на позов від 20.11.2006р. (а.с 29-31) зокрема зазначає, що витрати пов'зані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, належить до фонду оплати праці і обкладаються податком з доходів фізичних осіб, а відповідно на ці суми повинні нараховуватись  страхові внескі, що відповдає вимогам Законів №№ 2213, 2240, 889, 108/95.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до наступнього.

Відповідно до п.4.4 Закону України від 22.05.203 р. № 889, базою для нарахування збору до фондів загальнообов'зкового  державного страхування гролмадян є заробітна плата платника цього податку.

Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб, затвердженого наказом Укразалізниці від 13.04.2004 р. № 86-Ц встановлено, що при отриманні працівником залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із зарабітної плати такого працівника. При цьому вартість такого безкоштовного проїзду зараховуєься до фонду зарабітної плати та не є базою для  нарахування та утримання внскіів до фондів обов'язкового соціальне страхування. Ці витрати не є фактичнитми витратами на оплату праці та згідно із Законом України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” підпадають над визначення „додаткового блага”, а відповідно вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 „розхрахунки за заробітною платою”.

Стаття 1 Закону України № 2213 вказує на фактичні витрати заробтіної плати, на які підлягають нарахуванню внески.

Згідно роз'яснення Держкомстату, витрати з надання безкоштовного проїзду  не є витратами на оплату праці відповідно такі витрати не можуть бути базою для нарахування внесків до Фондів обов'язкового державного страхування.

Посилання позивача у позові на діюче законодаство України, що регулює питання нарахування та сплати страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працезданості, на думку суду є правильним, вичерпним та правильно застосованих до спірного рішення.

Крім того, як зазначає позивач, аналогічна адміністративна справа вже була предметом розгляду господарських судів України.

Ухвалою від 04 липня 2006 р. Вищий адміністративний суд України, залишив  без змін рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, якими з цих же підстав визнано недійсним рішення про застосування та стягнення з Одеської залізниці сум штрафних санкцій за порушення законодавства по загальнообов'зковому державному соціальному страхуванню, прийнятого Кіровоградським обласним відділенням Фонду.

У даній ухвалі зокрема зазначено, що вартість безкоштовного проїзду працівника залізниці не включається до складу фонду зарабоітної плати, не є складовою зарабітної плати, не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування. Ці витрати не є факичними  витратами на оплату праці та згідно Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” підпадають під визначення „додаткового блага”, а відповідно вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 „розрахунки за заробітною платою”. Тобто це додаткова соціальна гарантія для працівника залізниці, встановлена працедавцем відповідюно до Кодексу законів про працю України та колективної угоди працівників залізничного транспорту.

Згідно вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на

Аналізуючи вищевикладені докази у сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки базуються на законі.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, –

постановив:

Позов –задовольнити.

Визнати недійсним рішення виконавчої дирекції Черкаського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працезданості № 2180 від 16.10.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум  фінансових штрафних санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню про стягнення з Шевченківської дістанції електропостачання (код 04737393) платежів та штрафних  (фінансових) санкцій в частині стягнення штрафу за неповну сплату страховизх внсків в розмірі 13 959 грн; та донараховані страхові внески в сумі 544 грн. 39 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження.   

           Суддя                                                                                 Никифорчук М.І.