Постанова

від 23.02.2007 по справі 34/2-07-98а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/2-07-98А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" лютого 2007 р. Справа  № 34/2-07-98А

23.02.2007р. в 11год.15хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: Кільян А.М. - представника, діючого на підставі довіреності №10 від 10.07.2006р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області № 7 адміністративну справу №34/2-07-98А

за позовом Приватного підприємства „Танаріс”

до відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 21.11.2006р. №0011232360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. та від 22.11.2006р. №0011242360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство „Танаріс” звернувся до суду з позовною заявою та уточненням позовних вимог, в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 21.11.2006р. №0011232360 та від 22.11.2006р. №0011242360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на неправомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. на підставі п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) внаслідок відсутності порушення позивачем вимог п.9 ст.3 названого закону та на неправомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) внаслідок відсутності порушення позивачем вимог п.1 ст.5 названого закону.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у заперечені на позовну заяву та доповненні до нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив.

Позивач здійснює діяльність у сфері грального бізнесу щодо організації та утримання покер-клубу казино „ТАРО”, яка відповідно до п.29 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підлягає ліцензуванню –ліцензія серії АА №783981, видана згідно рішення голови Одеської обласної державної адміністрації від 01.10.2004р. №112.

10.11.2006р. об 19год.19хв. працівниками Державної податкової адміністрації в Одеській області проведена перевірка господарської одиниці –казино, що належить позивачу, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Катеринінська, 1 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в присутності стажера –касира Кобилянської Т.А., за результатами якої складений акт перевірки №0001373-23-6017/598.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлений факт реалізації двох фішок 07 по 510грн. на загальну суму 1020грн. із застосуванням РРО та роздрукуванням розрахункового документу, однак позивачем не забезпечено щоденне роздрукування фіскальних звітних чеків (відсутній Z-звіт) в порушення п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), що зумовило застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. на підставі п.4 ст.17 названого Закону.

Крім того, на момент перевірки відповідачем зазначено про знаходження 4 гральних спеціальних столів для казино і 1 грального стола з кільцем рулетки в робочому стані, на які не придбано торгові патенти, всупереч вимог п.1 ст.5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.), що зумовило застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн. на підставі ст.8 названого закону.

На підставі цього акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси були прийняті рішення від 21.11.2006р. №0011232360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. на підставі п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) та від 22.11.2006р. №0011242360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.).

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. (із змінами та доп.) встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних обставин.

Відповідно до ст.11-2 названого Закону, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення наведених вимог законодавства податковий орган підприємству зазначених документів під розписку не надав, відповідного наказу не видав, здійснив перевірку позивача не в присутності директора або працівників позивача, що знаходиться у трудових відносинах з позивачем, а в присутності стажера, зокрема, всупереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України орган владних повноважень доказів, які спростовували такі доводи позивача, не надав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже відповідач не вправі був приступати до перевірки позивача та, відповідно, складати за її наслідками акт перевірки, тому його дії є неправомірними.

Як встановлено ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З цих підстав судом не приймаються до уваги докази, отримані відповідачем під час незаконної перевірки та надані до суду на підтвердження своїх заперечень, в тому числі стосовно законності спірних рішень, інших доказів органом владних повноважень не надано.

Крім того, суд вважає неправомірним здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) з наступних підстав.

Згідно ст.2 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) торговий патент –це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності, в тому числі з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Статтею 5 цього закону під гральним бізнесом законодавець визначає діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведення лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. При цьому торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Відповідно ст.ст.2, 5 зазначеного Закону позивачу Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси видані торгові патенти серії ТПА №355815 від 26.11.2004р.,  №604050 та №604051 від 01.07.2005р. за місцем розташування покірного клубу позивача за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1.

Під час проведення перевірки відповідачем в присутності лише стажера-касира як персоналу позивача встановлено непридбання позивачем торгових патентів на розташовані в залі казино гральні спеціальні столи і стіл з кільцем рулетки, однак відповідачем не доведено суду цього факту, не враховано наказ директора позивача від 31.08.2006р. №4 щодо зняття ігрових столів з кільцем рулетки та для гри в у «БЛЕК ДЖЕК»з експлуатації з 31.08.2006р. з забороною проведення на ньому азартних ігор, прийнятого за результатами проведеної Прокуратурою м. Одеси перевірки позивача.

Враховуючи вимоги зазначеного закону, відповідачем неправомірно застосований до позивача штраф на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) на суму 99027,64грн.  внаслідок відсутності порушення позивачем вимог ст.5 названого закону.

Здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. на підставі п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) суд вважає також неправомірним з огляду на наступне.

Згідно п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п.4 ст.17 названого Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З акту перевірки відповідача вбачається, що стажор-касир при реалізації двох фішок 07 по 510грн. на загальну суму 1020грн. застосувала РРО та роздрукувала розрахунковий документ, без забезпечення щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків (Z-звіт), однак виявлений факт спростовується даними наданої позивачем книги обліку розрахункових операцій в якій, у т.ч. за 10.11.2006р., вклеєний фіскальний звітний чек, а відтак, відповідачем необґрунтовано застосовані зазначені штрафні санкції без надання суду правомірних доказів виявленого порушення зазначених норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій на суму 99027,64грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) та штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. на підставі п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), а також, що прийняті рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 21.11.2006р. №0011232360 та від 22.11.2006р.  №0011242360 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов про скасування рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 21.11.2006р. №0011232360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. та від 22.11.2006р. №0011242360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 85грн., сплачений позивачем квитанцією №91-1310/1 від 26.12.06р.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства „Танаріс” задовольнити повністю.

2.          Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 21.11.2006р. №0011232360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340грн. та від 22.11.2006р. №0011242360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 99027,64грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (на р/р 31114095700008 одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Приватного підприємства „Танаріс” (р/р 26007242691 в ВАТ «МТБ», МФО 328168, код ЄДРПОУ 32896238, адреса: м. Одеса вул. Олександра Невського, 43, кв. 64) судовий збір на суму 85(вісімдесят п'ять)грн.

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.