Постанова

від 11.08.2015 по справі 804/8477/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 р.Справа №804/8477/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ТСК Онікс» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,-

ВСТАНОВИВ :

9 липня 2015 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Приватного підприємства «ТСК Онікс», у якому просить:

- стягнути з рахунків платника податків в обслуговуючих банках кошти в сумі 13238 грн. у рахунок погашення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств;

- накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення вимог Податкового кодексу України відповідач має податковий борг перед бюджетом, який у добровільному порядку не сплачує.

23 липня 2015 року контролюючий орган уточнив позовні вимоги, просив стягнути податковий борг у розмірі 14258 грн. та накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків у банках, та просив розглянути справи за відсутності уповноваженого представника з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав, ухвалу про відкриття провадження у справі разом з повісткою про виклик до суду, а також заяву про уточнення позовних вимог направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, проте конверти повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням (за закінченням терміну зберігання). За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «ТСК Онікс» (код ЄДРПОУ 38432539) перебуває на податковому обліку у Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків з 21.01.2014 року.

Заявлений позивачем до стягнення податковий борг Приватного підприємства «ТСК Онікс» станом на 22.07.2015 року становить 14258 грн. та виник на підставі:

1) по податку на додану вартість в сумі 4250 грн.:

- податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000151501, винесеного на підставі акту перевірки від 02.12.2014 року №5152/04-03-15-01-33/38432539 на суму 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 року №0002661501, винесеного на підставі акту перевірки від 14.01.2014 року №48/04-03-15-01-33/38432539 на суму 1020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0004071501, винесеного на підставі акту перевірки від 16.02.2015 року №173/04-03-15-01-33/38432539 на суму 1020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 року №0004891501, винесеного на підставі акту перевірки від 02.03.2015 року №415/04-03-15-01-33/38432539 на суму 1020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкового повідомлення-рішення від 20.05.2015 року №0005651501, винесеного на підставі акту перевірки від 30.03.2015 року №725/04-03-15-01-33/38432539 на суму 1020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

2) по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10008 грн. згідно податкової декларації від 06.02.20114 року №9089843963 в сумі 1668 по строку сплати 30.09.2014 року, 30.10.2014 року, 30.11.2014 року, 30.12.2014 року, 30.01.2015 року, 28.02.2015 року.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 49.7 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.3 цієї статті визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, Дніпродзержинською ОДПІ виставлено Приватному підприємству «ТСК Онікс» податкову вимогу від 10.10.2014 року №4487-25 на суму податкового боргу 1674 грн., яку направлено відповідачу поштою 14.10.2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено додержання контролюючим органом строків звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків в обслуговуючих банках в рахунок погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу з рахунків у банку, оскільки доказів добровільного погашення сум податкового боргу відповідачем не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, суд виходить із наступного.

Як було встановлено судом, за відповідачем станом на 22.07.2015 року рахується податковий борг у розмірі 13238 грн., у тому числі самостійно задекларовані податкові зобов'язання в сумі 10008 грн. та узгоджені зобов'язання за фінансовими санкціями в сумі 4250 грн.

Враховуючи, що відповідачем самостійно не сплачені податкові зобов'язання та на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України податковим органом була направлена відповідачу податкова вимога від 10.10.2014 року №4487-25.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем не зареєстровані нерухоме майно, сільхозтехніка, транспортні засоби згідно інформації реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 19.11.2014 року, листа Дніпродзержинського центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 25.10.2014 року №6759, листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 05.11.2014 року №07.2/13-26/6201.

Положення статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Слід зазначити, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року №1398.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Враховуючи правила оборотоздатності об'єктів цивільних прав, суд зазначає, що платнику податків може належати на праві власності й інше майно, що не потребує державної реєстрації, яке виникає з моменту передання платнику податків такого майна згідно статті 334 Цивільного кодексу України.

В такому випадку обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме, відсутності у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на контролюючий орган.

На думку суду, реалізація такого обов'язку позивачем вбачається можливою тільки у ході реалізації процедури податкової застави.

Зміст податкової застави полягає у тому, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, при цьому, право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктами 89.3, 89.5 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Таким чином, саме процедура податкової застави надає можливість податковому органу виявити усе майно платника податків, у тому числі те, право власності на яке виникає без відповідної державної реєстрації, або довести неможливість його виявлення.

Позивач підтвердив наявність у платника податків податкового боргу, проте, не підтвердив відсутність у платника податків майна, яка може бути джерелом погашення податкового боргу, у тому числі шляхом реалізації процедури податкової застави.

Відповідно до пункту 87.2. статті 87, пункту 89.2. статті 89 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У Податковому кодексі України поняття майно вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, згідно підпункту 14.1.105 пункту 14.1. статті 14 вказаного Кодексу.

Цивільний кодекс України, в Главі 13 «Речі. Майно», в статтях 179, 190, 192 надає визначення поняття речі, майно, гроші.

Так, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Гроші (грошові кошти) є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, грошовою одиницею України є гривня. При цьому, річ що визначена родовими ознаками, які властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, майно платника податків також включає гроші, що йому належать, та які можуть бути джерелом погашення податкового боргу, з урахуванням встановлених законом обмежень.

Враховуючи звернення контролюючого органу до суду із цим позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків в обслуговуючих банках в рахунок погашення податкового боргу, суд зазначає про те, що процедура стягнення готівки для погашення податкового боргу відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України позивачем не проводилась, платіжні вимоги про стягнення таких сум до банку не направлялись. Факт відсутності майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, має також підтверджуватись повернутими без виконання платіжними вимогами контролюючого органу за відсутністю коштів або довідкою про відсутність відкритих рахунків у банках.

При розгляді справи, на підставі наданих позивачем документів, судом встановлено наявність у платника податків станом на 22.07.2015 року податкового боргу у розмірі 13238 грн. Проте, позивач не підтвердив відсутність у платника податків майна, у тому числі того майна, яке не підлягає державній реєстрації при набутті права власності, готівки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову в частині накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків у банках, зазначаючи, що у разі проведення всіх необхідних процедур щодо встановлення наявності/відсутності/достатності майна платника податків для погашення податкового боргу контролюючий орган має право звернення до позивача із відповідними позовними вимогами в загальному порядку.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ТСК Онікс» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків Приватного підприємства «ТСК Онікс» у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь держави в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 4250 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят грн.) та по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10008 грн. (десять тисяч вісім грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11 серпня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1