Постанова

від 03.08.2015 по справі 820/6755/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2015 р. № 820/6755/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участі секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

представників сторін:

позивача - Цаплюка О.Ф., Кулєшової Л.В.,

відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0000951501 від 06.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де зазначив, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Положеннями п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із п.86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України).

Фахівцем державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена камеральна електронна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" (код 36458450) за грудень 2014 року, результати якого оформлені актом №444/20-30-15-01-10/38458450, яким зафіксовано, що у декларації за грудень 2014 року №9077349195 від 12.01.2015 року позивачем вдруге включено суму ПДВ 8333,33 грн., по податковій накладній №15 від 14.11.2014 року, по невизначеному контрагенту (ІПН 20084332280), який вказаний у додатку 5 як такий, що не є платником податку на додану вартість, в результаті чого позивачем порушено приписи п.183.3 ст. 183, п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 8333,33 грн. (а.с. 15-18).

Акт камеральної перевірки отриманий товариством з обмеженою відповідальністю "НОТУС" 23.02.2015 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с. 64).

Позивач не погодившись з висновками акту камеральної перевірки 16.03.2015 року подав на них свою скаргу до ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 73).

На підставі зазначеного акту перевірки державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000951501 від 06.03.2015 року (а.с. 19).

Позивач не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його 26.03.2015 року до головного управління ДФС у Харківській області (а.с. 13-14).

Рішенням ДФС України скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишене без змін (а.с. 8-10).

Порядок формування податкового кредиту передбачений положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Проаналізувавши вищенаведені норми діючого законодавство, суд приходить до висновку, що податкова накладна, складена з порушеннями п.201.1 ст. 201 ПК України не дає права платнику податків на включення її до складу податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що у грудні 2014 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію №9077349195 від 12.01.2015 року (а.с. 22-25).

Згідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) встановлено, що позивачем вдруге включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 8333,33 грн. по податковій накладній №15 від 14.11.2014 року (а.с. 26-27).

Дослідивши надану позивачем податкову накладну №15 від14.11.2014 року (а.с. 55), суд встановив, що контрагентом позивача по договору купівлі - продажу №44 від 10.11.2014 року є державне науково-виробниче підприємство "Геосистема" та зазначено код ЄДРПОУ контрагента - 200843302280.

Однак, з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено, що кодом ЄДРПОУ державного науково-виробничого підприємства "Геосистема" є 2008435 (а.с. 66-72).

А отже, позивач у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" (код 36458450) за грудень 2014 року включив суму ПДВ 8333,33 грн., по податковій накладній №15 від 14.11.2014 року, по невизначеному контрагенту (ІПН 20084332280), тобто сформува податковий кредит на підставі накладної, яка не відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, а отже не даває позивачу права на віднесення її до складу податкового кредиту.

Поряд із цим, з матеріалів справи встановлено, що 20.03.2015 року позивачем подано до фіскального органу уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених порушень (а.с. 34-38), в якому позивач виключив зі складу податкового кредиту податкову накладну з ДНВП "Геосистема" на суму 8333,33 грн. та включив до податкового кредиту невикористані податкові накладні з іншими контрагентами на суму 4247,48 грн.

З приводу цього, суд зазначає, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд зауважує, що акт камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" (код 36458450) за грудень 2014 року №444/20-30-15-01-10/38458450 складено 13.02.2015 року та отримано позивачем 23.02.2015 року, податкове повідомлення - рішення винесено 06.03.2015 року та отримане платником податків 17.03.2015 року, а уточнюючий розрахунок подано до відповідача 20.03.2015 року, тобто після закінчення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення.

За правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено перед судом, а матеріалами справи підтверджено правомірність винесення фіскальним органом податкового повідомлення - рішення №0000951501 від 06.03.2015 року, відтак суд знаходить адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" таким, що задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн.

В даному випадку, враховуючи майнові вимоги позивача, при поданні адміністративного позову, товариство з обмеженою відповідальністю "НОТУС" повинно було сплатити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь бюджету недоплачену суму судового збору у розмірі 1684,80 грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОТУС" (61145, м. Харків, вул. Шатилова Дача, 4, код 36458450) на користь державного бюджету України (одержувач-УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ОКПО 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір у розмірі 1684.80 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2015 року.

Суддя М.О. Лук'яненко