Постанова

від 11.08.2015 по справі 821/1941/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1941/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Нижньосірогозького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів допомоги по безробіттю в сумі 1197,98 грн., -

встановив:

25 червня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Нижньосірогозького районного центру зайнятості (далі - позивач, Нижньосірогозький РЦЗ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) з позовними вимогами про стягнення коштів допомоги по безробіттю в сумі 1197,98 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в Нижньосірогозькому РЦЗ як безробітна, знаходилась в цивільно-правових відносинах з приватним підприємством «Диалог». Не повідомивши позивача про наявні трудові відносини, ОСОБА_1 отримала 1197,98 грн. як виплату по безробіттю. З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення» обґрунтовує необхідність постановлення судового рішення про повернення коштів допомоги по безробіттю.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника у судове засідання не направив. Судова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно з ч.3 ст.33 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 28 березня 2013 року згідно з персональної картки ОСОБА_1 звернулась до Нижньосірогозького районного центру зайнятості для взяття її на облік, набуття статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. Відповідно до заяви від 04 квітня 2013 року відповідачем зазначено, що вона, зокрема, не є найманим працівником та не укладала цивільно-правового договору. За таких обставин, наказом від 04 квітня 2013 року № НТ130404 відповідачеві присвоєно вказаний статус з призначенням допомоги по безробіттю з 14 листопада 2012 року. Наказом від 04 квітня 2013 року № НТ130404 ОСОБА_1 знято з обліку в ХМЦЗ у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Приватне підприємство «Диалог» надало акт від 06 червня 2013 року б/н, згідно якої відповідач за період 06 червня 2013 року та за період з 08 серпня 2013 року по 09 серпня 2013 року перебувала в трудових відносинах з підприємством на підставі цивільно-правового договору б /н від 06.06.13 (строк дії з 06.06.13 по 08.06.13), цивільно-правового договору б/н від 08.08.13 (строк дії з 08.08.13 по 09.08.13). Повідомлення - вимога Нижньосірогозького РЦЗ 10 квітня 2015 року (вхідний №13-03-307/15) було направлено відповідачу ОСОБА_1

04 квітня 2013 року директором ХМЦЗ видано наказ №НТ130404, яким передбачено повернути кошти у встановленому порядку відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової іі виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Сума боргу з 06 червня 2013 року по 09 серпня 2013 року становить 1197,98 грн.

ОСОБА_1 в порядку досудового врегулювання спору направлено повідомлення - вимогу від 10.04.2015 року за вих. № 13-03-307/14. Дане повідомлення повернуто з відміткою пошти: «за зазначеною адресою не проживає».

Заборгованість відповідачем не погашено, стягнення її в судовому порядку є предметом спору.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 68 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з преамбулою до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.

З питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч.1,3,4 ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Преамбула до Закону України «Про зайнятість населення» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Закон України «Про зайнятість населення» регулює правовідносини в галузі соціального захисту від безробіття та встановлює права та обов'язки учасників цих відносин, а Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, зокрема пов'язані зі сплатою допомоги по безробіттю та встановлює відповідальність застрахованих осіб.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є спеціальним для спірних правовідносин.

Стаття 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення термінів «безробітний», «зайнятість», «зареєстрований безробітний».

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п.2 ст.2).

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (п.7 ст.2).

Зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи (п.8 ст.2).

Кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (ст.9 Закону України «Про зайнятість населення»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права (ч.2 ст.21 Закону України «Про зайнятість населення»).

Таким територіальним органом в даному випадку є Херсонський міський центр зайнятості.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (ч.1,2,3 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції чинній на момент виникнення правовідносин зі сплати допомоги по безробіттю).

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного (п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Фонд має право: отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки; стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття (абз. 4, 6, 8 ч.1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Фонд зобов'язаний контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю (абз. 4 ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч.2,3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Щодо застосування вимог Порядку, Положень та Наказів стосовно даних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд застосовує насамперед норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення», яких в даному конкретному випадку цілком достатньо для однозначної оцінки спірних правовідносин.

Безспірним є факт трудових відносин з юридичною особою під час перебування відповідача в статусі безробітної, а заперечення стосуються лише розміру, заявленої до стягнення суми, яка підтверджена належними доказами.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про протиправність дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 128, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Нижньосірогозького районного центр у зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів допомоги по безробіттю в сумі 1197,98 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Нижньосірогозького районного центру зайнятості (74701, смт. Нижні Сірогози, вул.Височина, 23, код ЄДРПОУ 21295413) кошти допомоги по безробіттю в сумі 1197 грн. 98 коп. (одну тисячу сто дев'яносто сім гривень дев'яносто вісім копійок) на р/р 37173001000178 УДКСУ в Херсонській області, МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 10.2.3.