Постанова

від 20.07.2006 по справі 6/181а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/181а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "20" липня 2006 р.                                                  Справа № 6/181а

"20" липня 2006 р., 12 год. 10 хв., м. Чернігів                                       Справа № 6/181а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Сороці Я.Є.,

за участю представників :

позивача                                 Хомука С.М.     ( довіреність від 17.04.2006р.),

відповідача                            Гвоздьової І.В. ( довіреність №6564/10/10-010 від 06.03.2006р.),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                      товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційне

                                                агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів”,

                                                м. Київ, вул.Тургенівська, 71,

до    відповідача                   Державної податкової інспекції у місті Чернігові,

                                                м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,

про                                          визнання нечинними рішення,

                                                        Встановив:     

Товариством з обмеженою відповідальністю “Інформаційне агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів” подано позов про визнання нечинними рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 10.01.2006р. №0000042320/0, якими до  товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційне агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 39600 грн.  на підставі  статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити і пояснив, що  рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без всебічного вивчення всіх обставин справи, а тому порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що  штрафні санкції застосовані на порушення Чернігівською філією товариства п.п 2.10 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ  від 12.12.2001р. №72. та п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, яке виразилось у не оприбуткуванні в касу товариства суми 79020 грн. При цьому, у попередньому підпункті акту перевірки 2.7.1 вказано про неможливість перевірити дотримання вимог Положення №72 та Положення №639 у звязку з ненаданням документів. Фактично, у періоді що перевірявся, у Чернігівській філії товариства на посаду касира проходив стажування Черкашин В.Г., до обовязків якого входило ведення касових документів і який пояснив, що він оформлював  касові документи у відповідності до вищевказаних Положень, але після завершення стажування касові документи залишились у нього та знаходились за місцем проживання. Представник позивача посилається на те, що у товариства є всі первинні документи, які підтверджують  відсутність порушень Положень про ведення касових операцій у національній валюті в України.

Представник відповідача просить у позові відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято обґрунтовано і відповідає чинному законодавству. Представник пояснив, що перевіркою  встановлено   порушення позивачем п.п.2.10 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затверджене постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001р. та  п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою  Правлінням НБУ  №637 від 15.12.2004р., що встановлено при проведенні перевірки Чернігівської філії товариства, а тому штрафні санкції застосовані правомірно.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового  законодавства в звязку з ліквідацією згідно заяви платника від 30.11.2005р. №51 Чернігівської філії товариства з обмеженою відповідальністю  “Інформаційне агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів”  ( далі –філія) за період з 12.12.2002р. по 12.12.2005р., за результатами якої складено акт №533/23/26152322 від 21.12.2005р. ( далі –акт №533).

Перевіркою встановлено порушення філією, зокрема, п.п.2.10 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 ( далі –Положення №72), та п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. ( далі –Положення №637) оскільки “ не оприбутковувало готівку яка надходила до каси підприємства. Сума не оприбуткованої готівки в касі становить 7920 грн.”

На підставі висновків перевірки  відповідачем прийнято рішення від 10.01.2006р. №0000042320/0, яким  до Чернігівської філії товариства з обмеженою відповідальністю  “Інформаційне агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів” застосовано суму  штрафних  (фінансових) санкцій  39600 грн.  за порушення п.п.2.10 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72, та п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. та згідно ст..1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95-ВР від 12.06.95р.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги  обґрунтовані  і  підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з п.2.7.2 акту №533  документальною перевіркою оприбуткування надходжень готівки встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові надано довідку ЧОФ АКБ “Укрсоцбанк” від 02.12.2005р. №937/25-103 щодо руху коштів по рахунку №26009937664080 відкритому “ІА Чернігів МСБ –Кредит”. Встановлено, що підприємство отримувало з розрахункового рахунку готівкові кошти. В порушення  п.п.2.10. п.2 Положення №72 та п.п.2.6 п.2 Положення №637 не оприбутковано готівку, яка надходила до каси підприємства в сумі 7920 грн.

У додатку №1 до акту перевірки зазначено, що 29.12.02р. по чеку №676 було отримано підприємством з розрахункового рахунку 500 грн., не оприбуткована сума готівки 500 грн., 21.01.03р. по чеку №677 отримано 5000 грн.,  не оприбуткована сума готівки 5000грн., 19.03.03р. по чеку №678 отримано 1100 грн., не оприбуткована сума  готівка 1100 грн.,  26.09.03р. по чеку №679 отримано 360 грн., не оприбуткована сума готівки 360 грн., 12.12.03р. по чеку №680  отримано 300 грн., не оприбуткована сума готівки 300 грн., 31.03.04р. по чеку №681 отримано 660 грн., не оприбуткована сума готівки 660 грн. Сума готівки, яка враховується для нарахування штрафної санкції за не оприбуткування готівки становить 7920 грн.

Згідно п.2.10 статті 2 Положення №72  “Уся готівка,  що надходить  до  кас  підприємств,  має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.

 Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів”.

Згідно з п.2.6 п.2 Положення №637 “Уся готівка,  що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки,  що оприбутковуються,  мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.”

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12 червня 1995 року  N 436/95 ( далі –Указ №436) у разі порушення юридичними  особами  всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за     неоприбуткування    (неповне    та/або    несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої  суми.

Отже, відповідальність може бути застосована у випадку встановлення факту  неповного та/або несвоєчасного неоприбутковування у касах готівки.

Дана відповідальність і була застосована відповідачем рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке є предметом спору.

Проте,  у п.2.7.1 акту №533 зазначено, що документальною перевіркою щодо дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №72 та №637 перевірити неможливо в звязку з ненаданням документів.

У пунктах 4.2, 4.3   глави 4 Положення №637, зокрема, передбачено наступне.

Усі надходження і видачу готівки в  національній  валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Оскільки, як зазначено вище, відповідальність може бути застосована у випадку встановлення факту  неповного та/або несвоєчасного неоприбутковування у касах готівки, то для встановлення такого факту має бути перевірений порядок  ведення підприємством касової книги, передбачений вищевказаними Положеннями №72 та №637.

Як вбачається з акту ( п.2.7.1), ведення касової книги, касових документів, їх оформлення не було перевірено, в звязку з ненаданням таких документів, отже, висновок відповідача про неоприбуткування позивачем готівки в касі в сумі 7920 грн. зроблений без перевірки  первинних документів:  перевірки порядку ведення касової книги, де підприємством відображаються усі надходження і видача готівки в  національній  валюті, прибуткових та видаткових касових ордерів.

Отже, не встановивши факту порушення, відповідач не мав правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених вищевказаним Указом Президента України.

Позивачем надано суду докази того, що готівка, отримана з розрахункового рахунку в банку в сумі 7920 грн., була оприбуткована в касі підприємства.

Так, згідно  запису в касовій книзі за 29.12.02р. та прибуткового касового ордеру  від 29.12.02р. оприбутковано отримання  коштів з банку в сумі 500 грн.; згідно  запису в касовій книзі за 21.01.03р. та прибуткового касового ордеру  від 21.01.03р. оприбутковано отримання  коштів з банку в сумі 5000грн., згідно  запису в касовій книзі за 19.03.03р. та прибуткового касового ордеру  від 19.03.03р. оприбутковано отримання  коштів з банку в сумі 1100 грн., згідно  запису в касовій книзі за 26.09.03р. та прибуткового касового ордеру  від 26.09.03р. оприбутковано отримання  коштів з банку в сумі 360 грн., згідно  запису в касовій книзі за 12.12.03 та прибуткового касового ордеру  від 12.12.03р. оприбутковано отримання  коштів з банку в сумі 300 грн., згідно  запису в касовій книзі за 31.03.04р. та прибуткового касового ордеру  від 231.03.04р. оприбутковано отримання  коштів з банку в сумі  660 грн.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність свого рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі  39600 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, недобросовісно, а тому таке рішення  має бути визнано нечинними.

       За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню  повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

       П О С Т А Н О В И В:    

1. Позов задовольнити повністю.

        2. Визнати повністю нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 10.01.2006р. №0000042320/0, якими до  товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційне агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 39600 грн.  на підставі  статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

       3. Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційне агентство “Міжнародна служба безпеки кредитів” ( м. Київ, вулю Тургенівська, 71, рахунок 26007010000661 в ЗФ КБ “Хрещатик” м. Київ, код 25411313)  3,40 грн. судового збору.

       4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                                  Ж.В. Блохіна