Постанова

від 23.07.2015 по справі 826/7834/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2015 року 14:01 № 826/7834/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Кемінь В.В.,

представник відповідача - Козак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнексбуд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юнексбуд» (надалі - ТОВ «Юнексбуд», позивач) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012762201 від 11.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 568 817,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 892 204,25 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Юнексбуд» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагентів, відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав та не мали обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, товари та послуги (виконані роботи), які отриманні при виконанні договорів, укладених із контрагентами, використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «ЮНЕКСБУД» зареєстровано Головним управлінням юстиції у місті Києві 05.02.2013р. за №1069102000002979. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 38557272.

ТОВ «ЮНЕКСБУД» взято на податковий облік в ДПІ в Оболонському районі м. Києва 06.02.2013 р. за №26541320566.

У періоді, за який проводилась перевірка, підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №200176420 від 23.05.2014р. Індивідуальний податковий номер 385572726542.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу №319 від 31.10.2014р., виданого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.82, статей 20, 82 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЮНЕКСБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "СМС-СОФТ" (код ЄДРПОУ 31938753), ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС -ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38105227) за період з 01.04.2014р. по 31.07.2014р.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 13.11.2014 р. №1248/26-54-22-05/38557272 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЮНЕКСБУД» п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України та ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, п. 2.4, п. 2.15., п.п. 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 3 568 817 грн., в тому числі по періодам: - травень 2014 р. у сумі 1958333 грн.; - червень 2014р. у сумі 635000 грн.; - липень 2014р. у сумі 975484 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що за укладанням договорів про надання послуг лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з ПДВ.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0012762201 від 11.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 568 817,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 892 204,25 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БК БУДТРАНСІНВЕСТ» (Підрядник) та ТОВ «БК «АЛЬЯНС-ПЛЮС (Субпідрядник) укладено договір від 28.03.2014 №2803/2014, за яким Субпідрядна зобов'язується на замовлення Підрядника власними та/або залученими силами засобами виконати роботи по будівництву монолітного залізобетонного каркасу житлових будинків та по улаштуванню внутрішньо квартальних мереж водопостачань та каналізації другої та третьої черги будівництва житлово-офісного комплексу об'єктами соціально-побутового, торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Ю. Кондратюка, 1, в Оболонському районі м. Києва.

У подальшому у зв'язку із зміною назви ТОВ «БК БУДТРАНСІНВЕСТ» на ТОВ «ЮНЕКСБУД» 16.05.2014 укладені додаткову угоду, якою внесено відповідні зміни до Договору №2803/2014.

Як вбачається з первинної документації, наданої позивачем до суду, за період з травня по червень 2014 року ТОВ «БК «АЛЬЯНС-ПЛЮС» виконало роботи для позивача, що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт (форми КБ-2в), зокрема щодо налаштування каналізації, прокладання труб, налаштування залізобетонного каркасу на 17, 18, 19, 20, 21 поверсі (встановлення пілонів, збирання та розбирання модульної опалубки д/ улаштування стін та перекриттів).

Також, ТОВ «БК «АЛЬЯНС-ПЛЮС» на підтвердження виконання робіт виписано довідки про вартість виконаних будівельні робіт та витрат (форми КБ-3) та податкові накладні, які зареєстровані в реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Позивач згідно з умовами договору від 28.03.2014р. №2803/2014 здійснив оплату ТОВ «БК «АЛЬЯНС-ПЛЮС» за виконані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «CMC-СОФТ» (Субпідрядник) укладено договір від 02.06.2014 р. №0206-1/14 та договір від 10.07.2014 р .№1007-1/14.

Згідно з умовами договорів Субпідрядник зобов'язується на замовлення Підрядника власними та/або залученими силами та засобами виконати роботи по будівництву монолітного залізобетонного каркасу житлових будинків та по улаштуванню внутрішні квартальних мереж водопостачання та каналізації другої та третьої черги будівництва житлово-офісного комплексу із об'єктами соціально-побутового, торгівельної призначення та підземним паркінгом по вул. Ю. Кондратюка, 1, в Оболонському районі м. Києва.

Як вбачається з первинної документації, наданої позивачем до суду, у липні 2014 року ТОВ «CMC-СОФТ» виконало роботи для позивача, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), зокрема, щодо улаштування дорожнього покриття, благоустрою території налаштування залізобетонного каркасу на 22, 23, 24 поверсі (встановлення пілонів, збирання та розбирання модульної опалубки для улаштування стін та перекриттів).

Також, ТОВ «CMC-СОФТ» на підтвердження виконання робіт виписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Позивач згідно з умовами договорів від 02.06.2014р. №0206-1/14 та від 10.07.2014р. №1007-1/14 здійснив оплату ТОВ «CMC-СОФТ» за виконані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ТОВ «Український граніт» за результатами господарської діяльності із зазначеними контрагентами задекларовано податковий кредит по зазначених вище податкових накладних.

В той же час, відповідач, зазначає, що ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» протягом періоду з 01.01.2014 р. по дату складання акта не надавало до ДПI у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звiти про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, відповідно до чого неможливо встановити фактичну чисельність працівників підприємства протягом перевіряємого періоду для виконання договору №2803/2014 від 28.03.2014 р.

При проведенні перевірки використано лист ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.07.2014р. №1937/26-55-22-08/38105227 з податковою інформацією щодо ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» за період з 01.04.2014 р. по 31.05.2014р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «БК «Альянс-Плюс», в результаті чого встановлено відсутність даного підприємства за місцезнаходженням та передано запит від 16.07.2014 №1209/9/26-55-22-08 до СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не має можливості встановити товарність операцій ТОВ «БК Альянс-Плюс» щодо фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.04.2014 р. по 31.05.2014 р.

Також, до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014р. №2043/26-55-22-08/38105227 з податковою інформацією щодо ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., згідно з яким не встановлено товарність операцій ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» щодо фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.06.2014р. по 30.06.2014р.

Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до наданого ТОВ «СМС-СОФТ» до Західної ОДПІ м Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області звiту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів у штаті ТОВ «СМС-Софт» за період з 01.01.2014р. по дату складання акта працювало 3 особи.

Зазначена інформація унеможливлює факт виконання вищенаведених послуг працівниками підприємства ТОВ «СМС-Софт». Інформація щодо виконання таких послуг сторонніми організаціями (підрядниками) підприємством не надана. Крім того, види діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «СМС-Софт», не передбачають можливості виконання вищезазначених послуг (робіт).

Відповідачем при проведенні перевірки використано лист з податковою інформацією від Західної ОДПІ м Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 15.10.2014р. №5242/7 /7/20-33-22-04 року щодо ТОВ "СМС-СОФТ" за травень, липень 2014 року.

В акті зазначено, що по взаємовідносинах з ТОВ « Юнексбуд», згідно з базою даних та Єдиним реєстром податкових накладних ТОВ «СМС-Софт» у липні 2014 року виконало будівельні роботи, будівельно-монтажні роботи, а саме збирання і розбирання дерево металевої модульної опалубки для улаштування пілонів товщиною до 250 мм, виготовлення арматурних каркасів колон і стійок рам з хомутами простої форми за допомогою крану, укладання бетонної суміші в конструкції бетононасосами, улаштування вставок між пілонами з пінопласту та інше на загальну суму ПДВ 975483,62 грн. При цьому до Західної ОДПІ м Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не було надано копії договорів про виконання робіт. Були надані копії податкових накладних, виписаних ТОВ «СМС-Софт» на користь ТОВ « Юнексбуд», копії актів приймання виконаних будівельних робіт.

До складу податкових зобов'язань по вказаному контрагенту за липень 2014 року ТОВ «СМС-Софт» віднесло суми ПДВ в розмірі 975 483,62 грн., що відображено у Додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 № 9048448519 від 20.08.2014, рядок 6.

На дату проведення звірки копії зворотно-сальдової відомості по рах. 361 ТОВ «СМС-Софт» надано не було. Не було можливості визначити дебіторську та кредиторську заборгованість перед ТОВ «Юнексбуд» на початок та кінець періоду, що перевірявся. Також не було можливості встановити суму реалізованих послуг, одержаних на поточний рахунок грошових коштів від контрагентів.

У ході проведення аналізу фінансово-господарської діяльності за липень 2014 встановлено, що вищенаведені операції ТОВ «СМС-Софт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Посилаючись на зазначені обставини, податковий орган приходить до висновку про фіктивність вказаних правочинів та штучне формування податкового кредиту позивачем.

При цьому, акт перевірки не містить жодного обґрунтованого посилання встановлення порушень підприємством вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні» та п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності ".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я позивача контрагентами, вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та контрагентами вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Окрім того, щодо тверджень відповідача, що до перевірки не надано письмових погоджень ТОВ «БУДАКС» на залучення позивачем до виконання робіт субпідрядників, а саме ТОВ «СМС-СОФТ» (код ЄДРПОУ 31938753), ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» (код ЄДРПОУ 38105227) суд зазначає, що вказана обставина не може слугувати належним та допустимим доказом нікчемності укладених правочинів.

Відповідач не надав суду доказів витребовування вказаних документів у позивача під час проведення перевірки. В той же час, позивач надав суду лист погодження щодо залучення ТОВ «Юнексбуд» підрядних організацій від 04.04.2014 №24/2.

Щодо тверджень відповідача про те, що до перевірки не надано доказів проведення уповноваженим представником позивача з працівниками ТОВ «СМС-СОФТ» та ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» інструктажів з охорони праці, протипожежної безпеки та правил безпеки дорожнього руху суд зазначає, що вказані документи не є обов'язковою первинною документацією для встановлення факту реальності укладених договорів та не впливають на формування податкового кредиту з ПДВ.

Окрім того, відповідач не надав суду доказів витребовування вказаних документів у позивача під час проведення перевірки.

При цьому відповідач у своїх запереченнях намагається поставити у залежність формування податкового кредиту з ПДВ від дотримання правил безпеки з охорони праці при будівництві, з огляду на це судом запропоновано надати відповідні документи.

Позивач на виконання вимог суду надав у судовому засіданні наказ про призначення відповідальних осіб за безпечне виконання будівельно-монтажних робіт від 11.03.2014 №16-ОП.; титульні листи журналів з охорони праці та пожежної безпеки.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає що операції, вчинені між позивачем та ТОВ «СМС-СОФТ» (код ЄДРПОУ 31938753), ТОВ «Будівельна Компанія «Альянс-Плюс» (код ЄДРПОУ 38105227) містять у собі ділову мету, оскільки позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті укладених договорів і відповідачем не доведено протилежне.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із вказаними контрагентами, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юнексбуд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012762201 від 11.12.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Юнексбуд» (код за ЄДРПОУ: 38557272) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.07.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко