Постанова

від 20.07.2015 по справі 826/8176/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року № 826/8176/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДВС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Елпос» про накладення арешту на майно та грошові кошти, стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДВС у м. Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Елпос» (надалі - ТОВ «Елпос», відповідач) про накладення арешту на майно, грошові кошти, що належать ТОВ «Елпос» та стягнення з ТОВ «Елпос» коштів в розмірі 3 757 516,40 грн. на користь ДПІ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом, яка станом на час звернення до суду не погашена.

Позивач стверджує, що податковим органом вживались заходи для погашення ТОВ «Елпос» узгодженого податкового боргу, однак, кошти відповідачем самостійно не сплачено у встановлені законом строки.

У судовому засіданні представники прокуратури і позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «Елпос» (код ЄДРПОУ 34427923) зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, є юридичною особою та платником податків і зборів.

У зв'язку із непогашеною податковою заборгованістю, в порядку ст. 58 Податкового кодексу України, працівниками ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013р. форми «Р» №0000352230 яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 757 721,5 грн. (2 642 447,00 грн. за основним платежем і 1 116 274,5 грн. за штрафними санкціями)

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено рекомендованим листом на адресу відповідача та 20.02.2013р. отримано уповноваженою особою товариства

ТОВ «Елпос» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до Окружного Адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2013р. у справі №826/12829/13-а позовну заяву ТОВ «Елпос» залишено без розгляду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази подальшого оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва, на підставі п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу форми «Ю» № 2821-25 від 22.04.2014 року на суму 3 755 136,40 грн., яку направлено на адресу відповідача рекомендованим листом, який повернувся з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

В подальшому, у зв'язку із непогашенням відповідачем податкового боргу у добровільному порядку ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014р. форми «Р» № 0010861501, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 380,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача рекомендованим листом, який повернувся з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва віж 24.09.2014р. здійснено опис майна платника податків ТОВ «Елпос», що перебуває у його власності, у податкову заставу.

На час розгляду справи, заборгованість ТОВ «Елпос» перед бюджетом з податку на додану вартість не погашена та, відповідно до зворотного боку особової картки платника податків, складає 3 757 516,40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідачу направлена податкова вимога.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження грошового зобов'язання згідно податкової вимоги, тому ця сума є узгодженою.

Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином суд приходить до висновку, що наявними в справі матеріалами підтверджується факт виникнення у відповідача узгодженого податкового боргу, який він був зобов'язаний самостійно погасити.

Оскільки відповідачем не виконано в добровільному порядку приписів п. 57.1, ч. 2 п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, позивач, маючи відповідні повноваження, передбачені пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Кодексу, правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості відповідача перед бюджетом. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ «Елпос» коштів в розмірі 3 757 516,40 грн. на користь ДПІ в Оболонському районі м. Києва.

З приводу позовних вимог про накладення арешту на майно, грошові кошти, що належать ТОВ «Елпос», суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, отже позивачем порушено порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Із досліджених доказів у справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України. Водночас, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів відсутності майна у боржника.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на майно, грошові кошти, що належать ТОВ «Елпос» є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДВС у м. Києві задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елпос» (код ЄДРПОУ 34427923) кошти в розмірі 3 757 516,40 грн . на користь ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко