Рішення

від 04.08.2015 по справі 905/282/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2015 Справа № 905/282/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Табачнікові В.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ГРАНІТ", м. Макіївка, Донецької області

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 63-К/13 від 26.11.2013 року в сумі 7 219 744,65 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Леус М.Д. за довіреністю №71 від 18.07.2015 р.

Грязнова Н.В. за довіреністю №72 від 18.07.2105р.

Від відповідача: не з'явився;

Суд перебував в нарадчій кімнаті 04.08.2015р. з 11.05 год. по 11.10 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "УКРГАЗПРОМБАНК", м.Київ звернулося до Публічного акціонерного товариства "ГРАНІТ" , м. Макіївка, Донецької області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 63-К/13 від 26.11.2013 року в сумі 7 219 744,65 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського кредиту № 63-К/13 від 26.11.2013 року (далі Кредитний договір).

Ухвалою суду від 08.06.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 905/282/15.

Враховуючи неявку представника відповідача, часткове невиконання сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі та ненадання позивачем витребуваних документів у повному обсязі згідно зі ст. 77 ГПК України судові засідання неодноразово відкладались.

В судовому засіданні 04.08.2015р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України.

Господарський суд Донецької області, з метою своєчасного повідомлення відповідача про порушення провадження по справі, направив на адресу відповідача, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, відповідну ухвалу. 12.06.2015р. начальник відділу документального забезпечення та контролю Васютін О.А., керівник апарату суду Ніценко-Івашура О.А. та секретар судового засідання Губань М.С. склали акт № 476, про неможливість направлення кореспонденції за адресою відповідача: місто Макіївка, смт. Кринична, Донецька область. Складання акту мотивовано листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 7-14-197 від 06.05.2015р. про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Макіївка.

Відтак, на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua), у розділі "Новини та події суду" були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/282/15.

В порядку Закону України "Про доступ до судових рішень", ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Також, господарський суд Донецької області намагався направити телефонограми на номери відповідача (062-332-02-56, 062-332-02-57), який вказаний у витягу з ЄДРЮФОП, але телефонограми прийняті не були, через відсутність зв'язку з абонентом.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/282/15 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством "УКРГАЗПРОМБАНК" (далі кредитодавець або позивач) та Публічним акціонерним товариством "ГРАНІТ" (далі позичальник або відповідач) був укладений договір банківського кредиту (далі договір). Предметом договору за умовами п. 1.1 є надання кредитодавцем позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту та зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором. П. 1.1.2 сторони встановили суму кредиту 5 000 000,00 грн. зі строком користування до 25 листопада 2014 року. Процентна ставка встановлена на рівні 18,0 % річних. Відповідно до п. 1.2. договору строк сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п. 1.1.3 договору. Додатковими угодами №1 від 20.01.2014р., №2 від 05.02.2014р., №3 від 12.05.2014р. до договору було відстрочено сплату процентів за користування кредитом, а саме: нараховані відсотки за грудень 2013р. сплачуються до 05.03.2014р.; нараховані відсотки за грудень 2013р. та січень 2014р. сплачуються до 05.03.2014р.; нараховані відсотки за квітень 2014р. сплачуються до 05.06.2014р.

Позичальник прийняв на себе зобов'язання надавати позивачеві фінансову звітність, що містіть інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів за звітний період в строки, визначені в Додатку № 1 до договору.

Згідно п. 5.1 договору у разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, та комісій згідно умов цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 5.3 сторони погодили, що у разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання (крім грошового) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2 % від суми кредиту, що зазначена в п 1.1.2.

Оцінивши договір банківського кредиту, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як вбачається зі змісту договір банківського кредиту № 63-К/13 від 26.11.2013р. та додаткових угод №1 від 20.01.2014р., №2 від 05.02.2014р., №3 від 12.05.2014р., укладених у його межах, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних правочинів. Оскільки сторонами не надано доказів їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковими для виконання сторонами.

На виконання умов договору банківського кредиту позивач надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 5 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1701 від 26.11.2013р. та наявною в матеріалах справи випискою по особливому рахунку № 20626030661, відкритому в ПАТ " Укргазпромбанк" для відображення кредитних операцій та обліку заборгованості за кредитною угодою. Перерахування кредитних коштів було здійснено на поточний рахунок відповідача, який вказаний останнім в договорі. За змістом ст.ст. 1, 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерській облік та його відображення у відповідних регістрах обліку є належними доказами, які підтверджують проведення господарської операції. Таким чином, суд вважає доведеним факт надання кредитних коштів відповідачеві в межах укладеного кредитного договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначає позивач, у відповідача наявна заборгованість за договором банківського кредиту № 63-К/13 від 26.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 5 000 000,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 038 082,21 грн. Проте виписками з особливих рахунків, відкритих для обліку нарахованих та несплачених відсотків, підтверджена заборгованість за відсотками в сумі 1 038 082,19 грн.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таким чином, суд приймає зазначені документи як належні докази, якими підтверджується спірна заборгованість.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками підлягають задоволенню в розмірі 1 038 082,19грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до п. 5.1 договору позивач заявив до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 105 479,45 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 66 182,99 грн. Позивачем доданий до матеріалів позову розрахунок пені, з якого вбачається, що розрахунок пені здійснений за період 26.11.2014 року по 26.05.2015 року.

Також, позивачем заявляється до стягнення штраф в загальній сумі 10 000,00 грн. за невиконання п. 3.2.6 договору, щодо надання кредитодавцю фінансової звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів Позичальника за звітній період.

У відповідності до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з наступним.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Зі змісту ст. 1 Закону України " Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року.

Згідно Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов'язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ, організацій. У зв'язку із зазначеними приписами Закону, Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Макіївка. Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014 № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" банкам України заборонено здійснювати усі видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015 року № 27 , встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.

Таким чином, наразі територія міста Макіївки є неконтрольованою органами державної влади України, входить в зону АТО, у зв'язку з чим забезпечення виконання Конституційних основ правового господарського порядку в Україні, встановлених ст. 42 Конституції України та ст.5 ГК України, на зазначених територіях є неможливим.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначені заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб'єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб'єктам пільгові умови виконання зобов'язань, пов'язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов'язань, визначених законом.

Згідно витягу з ЄДРПОУ місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є місто Макіївка, смт. Кринична, Донецької області, 86183. Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано.

Враховуючи місце розташування відповідача, неможливість забезпечення державними органами України стабільного функціонування підприємств в місті Макіївка, суд за внутрішнім переконанням приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу за невиконання п 3.2.6 договору до 500,00грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків до 1 000,00грн.

30.10.2014 року розпорядженням № 1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Макіївка.

Розпорядженням від 5.11.2014 року № 1079-р Кабінет Міністрів України зупинив дію зазначеного вище розпорядження.

Проте, відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд виходить з того, що згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" завданням суду при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Гарантоване Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право бути звільненим від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту не може бути ілюзорним.

За змістом п.39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі "Серявін та інші проти України", будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів. Враховуючи викладене та принцип верховенства права, закріплений ст.8 Конституції України, суд вважає, що незабезпечення державними органами передумов виконання Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" порушує той самий "справедливий баланс" та не може бути підставою для відмови в захисті прав відповідача судом.

Судом враховане, що у відповідності до ч.7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність теоретичного підходу у вирішенні питання застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , а саме застосовує подолання прогалини в законодавстві в частині визначення зони проведення АТО, шляхом застосування до спірних правовідносин аналогії закону.

Враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року " Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені за кредитом, нарахованої в період проведення антитерористичної операції (26.11.2014 по 26.05.2015 року).

Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 6 ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Закону України "Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції", Закону України "Про боротьбу з тероризмом" , ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "ГРАНІТ" , м. Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 63-К/13 від 26.11.2013 року в сумі 7 219 744,65 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5 000 000,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 1 038 082,21грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків в розмірі 1 181 662,44 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ГРАНІТ" (86183, м. Макіївка, Донецької області, смт. Кринична, ЄДРПОУ 14309646) на корить Публічного акціонерного товариства УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 13, ЄДРПОУ 24262992) заборгованість за кредитним договором № 63-К/13 від 26.11.2013 року, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5 000 000,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 038 082,19грн. , нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1 000,00 грн., штрафу в сумі 500,00 грн., судовій збір в сумі 61 890,07 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 04.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 10.08.2015р.

Суддя П.В. Демідова