Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/17209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/17209/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010", м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 22 154,59 грн.,

Суддя О.С. Комарова

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Мурзановська О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 04 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт", 06 липня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 46/04-2808 від 03.07.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010", про стягнення заборгованості в розмірі 22 154,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання кредиту № 35/2013 від 15.04.2013 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 08.07.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/17209/15 та призначено розгляд справи на 21.07.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 21.07.2015 року з'явився та підтримав позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання 21.07.2015 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено на 04.08.2015 року.

Через відділ діловодства суду 04.08.20015 року від представника позивача надійшла заява та додаткові документи, які було судом долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 04.08.2015 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та дав усне пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2013 року між позивачам (далі по тексту - кредитор або банк) та відповідачем (надалі - позичальник або боржник) (разом - сторони) було укладено договір про надання кредиту № 35/2013 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Кредитний договір або Договір), згідно умов п. 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 813 200,00 грн. (вісімсот тринадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) далі за текстом - кредит, і позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 14.04.2014 року, надалі за текстом - строк остаточного повернення Кредиту, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені даним Договором.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3, 2.4 Договору процентна ставка за наданими кредитними коштами згідно цього Договору встановлюється у розмірі 21,5% (Двадцять одна ціла п'ять десятих процента) річних. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником на рахунок № 2068600114053 в Банку. Окрім процентів, що зазначені в п. 2.3. Договору, позичальник сплачує Банку разову комісію за відкриття кредитного рахунку у розмірі 0% (без ПДВ) від суми кредиту, що вказана в п.2.1. Договору, на рахунок № 6111205 в Банку. Комісія сплачується Позичальником в день укладення Договору. Кредит надається із наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів.

Умовами п.п. 3.1, 3.3 Договору встановлено, що кредит надається Банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 2062000114053, відкритого в Банку на поточний рахунок позичальника в банку та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб відповідно до цільового призначення кредиту. Позичальник сплачує проценти за весь час фактичного користування кредитом з розрахунку процентної ставки, зазначеної в п. 2.2 цього Договору, за методом факт/360 на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний термін користування кредитом, при цьому день надання і день погашення кредиту рахується як один день. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно за період з 25-го числа місяця, що передує поточному, по 24 число (включно) поточного місяця на рахунок, що вказаний в п. 2.2 даного Договору, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та у день настання строку остаточного повернення кредиту.

Позивач зазначає, що позичальник порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, а саме, в строк, визначений Договором, не оплатив заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитними коштами в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього, за переконанням позивача, станом на 01.07.2015 року утворилась заборгованість з урахуванням нарахованих штрафних санкцій перед Банком і становить 22 154,59 грн., в тому числі заборгованість по сплаті кредиту - 19 634,79 грн. та пеня за прострочення сплати кредиту - 2 519,80 грн.

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вже було встановлено судом, 15 квітня 2013 року між позивачам та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 35/2013, згідно умов п. 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 813 200,00 грн. (вісімсот тринадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) далі за текстом - кредит, і позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 14.04.2014 року, надалі за текстом - строк остаточного повернення Кредиту, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та в строки, встановлені даним Договором.

Матеріали справи свідчать, що Банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином, зокрема, надавав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку з 15.04.2013 року по 15.04.2015 року №2062000114053 (копія виписки в справі).

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.п. 2.2., 2.3, 2.4 Договору процентна ставка за наданими кредитними коштами згідно цього Договору встановлюється у розмірі 21,5% (Двадцять одна ціла п'ять десятих процента) річних. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником на рахунок № 2068600114053 в Банку. Окрім процентів, що зазначені в п. 2.3. Договору, позичальник сплачує Банку разову комісію за відкриття кредитного рахунку у розмірі 0% (без ПДВ) від суми кредиту, що вказана в п.2.1. Договору, на рахунок № 6111205 в Банку. Комісія сплачується Позичальником в день укладення Договору. Кредит надається із наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів.

Позивачем надано докази часткового погашення заборгованості відповідачем за договором за період з 15.04.2013 р. по 15.04.2015 р. в розмірі 793 565,21 грн., таким чином сума непогашеної заборгованості відповідача складає 19 634,79 грн., що підтверджується банківської випискою по рахунку відповідача, яка наявна в матеріалах справи.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 р. та від 21.07.2015 р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми, заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З аналізу положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.2 Договору за несвоєчасну сплату кредиту та/або плати за кредит, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка нараховується на суму простроченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно на рахунок № 63971000101.

Позивачем заявлено до стягнення окрім суми основного боргу, також сума пені в розмірі 2 519,80 грн.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже, суд дійшов висновку, що з урахуванням факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті заборгованості за Договором, стягненню з відповідача, в межах шестимісячного строку прострочення нарахування, на користь позивача підлягає 2 485,25 грн. пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 19634.79 15.04.2015 - 30.06.2015 77 30.0000 % 0.164 %* 2485.28

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, приймаючи до уваги факт несплати позичальником на користь Банку грошових коштів за користування кредитом, позовні вимоги про стягнення з позичальника на користь Банку 22 120,07 грн., з яких за користування кредитом 19 634,79 грн. та 2485,28 грн. пені за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту, є обґрунтованими та доведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 824,15 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" (ЄДРЮОФОП 36884645; адреса: 03191, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯКУБОВСЬКОГО МАРШАЛА, будинок 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (ЄДРЮОФОП 19361746; адреса 04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 58) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошті: основний борг в розмірі 19 634,79 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 79 копійок), пеню - 2 485,28 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 28 копійок) та судовий збір - 1824,15 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні 15 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/17209/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.08.2015 року.

Суддя О.С. Комарова